Лікувальні засоби первісного суспільства. Ст..25

Походження і значення термінів: «фармація», «аптека», «опій», «панацея».

Джерела відомостей про архаїчну медицину. Що таке палеофармація?

Археологічні розкопки, зокрема у Стародвньому Єгипті – вміст гробниць фараонів, а також письмові пам’яти – папіруси

Слово “Фармація” проходить від староєгипетського “Фармакі”, що значить “той, що дарує вилікування і безпеку”, такий надпис знайдено на малюнку, де зображений бог лікування Тот. Це слово перейшло в грецьке “Фармакон” – лікарство, яке увійшло в інші мови і стало міжнародним. Збереглися відомості, що для осіб, які виготовляли зілля (так раніше називали ліки) використовували термін “фармакон”. Для збирачів лікарських трав – чудесник.

Апте́ка (грец. αποθηκη — комора) — мед.-сан. заклад, що виготовляє і відпускає ліки за рецептами, продає готові лікувальні засоби, які дозволено відпускати без рецепта, лікувальні мінеральні води, перев'язувальні матеріали, предмети догляду за хворими та інші мед. вироби.

О́піум (о́пій) — сильнодійний наркотик, що отримується з висушеного на сонці молочного соку, який добувається з недостиглих коробочок опійного маку (Papaver somniferum) Перші згадки опіуму відносяться до 300-х років до н. е. Опіум застосовувався в Стародавній Греції, його болезаспокійливі властивості згадував Гіппократ. В подальшому (в 1-му тисячолітті н. е.) вживання опіуму поширилося на схід, в Індію, Китай. Пік вживання опіуму в Європі припав на кінець XIX століття

Панаке́я, Панаце́я (грец. Πανάκεια, Panakeia — всезцілителька) — богиня, дочка Асклепія, зцілителька людей. Цим ім'ям пізніше почали називати ліки, які нібито зціляють від усіх хвороб.У сучасній мові Панакея — універсальний засіб, що за його допомогою можна усунути будь-яке лихо, розв'язати всяку проблему (вживається з іронічним забарвленням).

Першими ліками були рослини. Здавна люди прагнули знайти «траву безсмертя», здатну вилікувати багато хвороб. У Стародавньому Єгипті після воєн і епідемій жерці роздавали людям «священну траву» - шавлія, яку треба було додавати в їжу і заварювати як чай, щоб швидше відновити сили. Лікарські рослини розводили на спеціальних городах або привозили з інших країн. Назви цих рослин у стародавніх медичних текстах часто звучать так, що важко зрозуміти, про що конкретно йдеться. У медичних текстах древніх шумерів касторове масло називається «кров чорної змії», а білий сік макових головок - «левиний жир». Ці тексти, написані на глиняних табличках, археологи відносять до середини II тисячоліття до н.е. В античних і середньовічних рецептах «кров'ю дракона» називали смолистий сік драконове дерево, що росте в Сомалі, Абіссінії, на Сокотрі і Канарських островах. У давнину сік цього дерева, яке досягає 20 м у висоту не живе іноді до 5-6 тисяч років, застосовували для бальзамування померлих і лікування різних захворювань. Використовує його і сучасна фармацевтична промисловість.

Збереглися численні легенди та свідчення про те, як люди здогадувалися про лікарські властивості рослин, спостерігаючи за тваринами. Це було основним напрямком розвитку емпіричної медицини в давнину. «Змії, які ослабли в зимовій сплячці, - повідомляє середньовічний арабський трактат, - навесні шукають фенхель... Творець-Бог створив траву для лікування». Спостереження за тваринами допомагали визначити та отруйні рослини. В «Атласі тибетської медицини» біля зображення борця отруйного намальовано отруєне тварина. Такі рослини зазвичай відносили до «сильних ліків», оскільки свої цілющі властивості вони проявляли в дуже малих дозах.

Найдавніші лікувальні галузі: (це самолікування один одному на інстинктивному рівні) до 40тис.р.

- допомога при переломах

- при травмах

- зовнішніх ураженнях шкіри

-розладах травлення

Після самолікування і колективна допомога.

Способи лікування: вміння зупинити кровотечі; провод.ампутація кінцівок; знерухомлення місць перелому; кровопускання; трепанація черепа.

З лікувальною метою використовували сон, тепло, холод, воду, глину, кров, жир, органи тварин.

Дата добавления: 2015-05-08