Сучасні напрями, основні поняття психології конфлікту

Сучасна конфліктологія має наступні напрями:

• філософсько-соціальний, який охоплює загальні тенденції розвитку конфліктів на макрорівні;

• організаційно-соціологічний, що вивчає причини конфліктів, їх динаміку в органі­заціях, колективах або групах;

• особово-психологічний, який з'ясовує психофізіологічні особливості і характерис­тики окремих осіб, їх поведінку у конфлікті.

Основними поняттями конфліктології є:

• опонент (людина, індивід, маленька група, етнос, нація, держава, військо, сім'я);

• інтереси (політичні, економічні, фінансові, міждержавні; сімейні взаємостосунки та інші);

• проблемні ситуації різного типу і в різних сферах;

• конфліктна ситуація, інцидент, конфлікт;

• конфліктні відносини — спосіб (процес) взаємодії, що характеризується неспівпа­данням або незнанням, нерозумінням цілей, потреб, інтересів партнера;

• мотиви, з якими вступають в конфлікт опоненти та інше.

Специфіка конфліктології полягає в тому, що основна увага приділяється причинам формування і розвитку суперечностей у системі відносин індивідів і груп, їх переростанню в конфлікти; вивчаються шляхи попередження і методи управління конфліктами, що виникають.

Серед вчених немає єдності в розумінні природи конфлікту як соціального явища: одні вважають, що конфлікт – норма в соціальному житті, «безконфліктне суспільство також немислиме, як суха вода», «конфліктів немає тільки на кладовищі», «якщо в житті немає конфліктів, перевірте, чи є у Вас пульс»; інші вчені вважають, що конфлікт – небезпечна хвороба, соціальна патологія і від неї раз і назавжди треба позбавитися, бо попереду – суспільство без конфліктів. В обох випадках критерієм істини є життя: у наш час відбувається лавиноподібне зростання конфліктів, тому незалежно від точки зору признається існування конфліктів. Конфлікти необхідно ретельно вивчати, досліджувати і формулювати рекомендації щодо їх урегулювання, особливо тих конфліктів, які ведуть до руйнувань, до небезпечних наслідків.

Зусилля сучасних конфліктологів концентруються на вирішенні 3 основних проблем:

· виявлення сутності конфліктів, їх причин, етапів і учасників;

· на основі цього вивчення – визначення методів, формулювання способів регулювання конфліктних ситуацій, а також їх запобігання;

· встановлення основних форм конфліктів, їх типологія.

Таким чином, задачі конфліктології носять не тільки теоретичний, але і чисто практичний характер.

Практичне застосування конфліктології викликається вже тією простою життєвою обставиною, що, погоджуючись з твердженням «поганий мир кращий за добру сварку», люди, проте, не можуть уникнути дисгармонії, обходитися без конфліктів. Нерідко конфлікт виявляється не тільки неминучим, але і прийнятним «виходом» з ситуації, що склалася, навряд чи не єдиним способом відновити порушену рівновагу у взаємостосунках людей, дозволити їм дійти згоди щодо сумісних справ, приватних і загальних інтересів, норм поведінки.

Дата добавления: 2015-05-08