Надайте визначення конфлікту і поясність його основну відмінність від кризи, стресу, фрустрації

Методи конфліктологічних досліджень

Метод – це шлях, спосіб або засіб збагнення суті предмету пізнання. Метод є сис­темою пізнавальних і перетворюючих засобів, прийомів, принципів і підходів, які може застосувати наука для пізнання свого предмету.

Розрізняють універсальні і специфічні методи конфліктологічних досліджень. Уні­версальними є такі методи, які використовуються в багатьох областях наукового знання (індукція, дедукція, спостереження, експеримент, бесіда, анкетування та інші). Спеціаль­ні методи найчастіше використовуються у конкретній науці (тестування, соціометрія та інше).

3.М. Ємельянов пропонує своє бачення групування методів конфліктологічних до­сліджень табл. 1.

Методи конфліктологічних досліджень

№ п/п	Група методів	Конкретні методи
І	Методи вивчення та оцінки особи	Спостереження, опитування, тестування.
II	Методи вивчення та оцінки соціально-психологічних явищ у групах	Спостереження, опитування, соціометрічний метод, комп'ютерний контент-аналіз.
III	Методи діагностики та аналізу конфлікту	Спостереження, опитування, аналіз результатів діяльності, метод експертного інтерв'ю, статистичні методи, комп'ютерний контент-аналіз.
IV	Методи управління конфліктами	Структурні методи, метод картографії, арбітражні процедури та методи, що примірюють.

Сучасна психологічна наука розрізняє чотири ключові поняття, які описують психологічний контекст виникнення конфліктів, перш за все, як критичних ситуацій.

До критичних ситуацій належать: стрес, фрустрація, криза і конф­лікт. Життя, звичайно ж, завжди багачше будь-яких класифікацій, і то­му угледіти чітку межу між цими поняттями вдається далеко не завжди. Стрес (від англ. stress – напруга) – неспецифічна реакція ор­ганізму на ситуацію, яка вимагає більшої або меншої функціональ­ної перебудови організму, відповідного пристосовування. Природне походження стресових реакцій виявляється в тому, що життя без стресу неможливе, а «повна свобода від стресу», – як пише Р. Селье, – означає смерть». Важливо мати на увазі, що будь-яка нова життєва ситуація викликає стрес, але далеко не кожна з них буває кри­тичною. Критичні стани викликає дистресс, який переживається як го­ре, нещастя, виснаження сил і супроводжується порушенням пристосо­вування, контролю, перешкоджає самоактуалізації особистості.

Фрустрація (від лат. frustratio — омана, марне очікування, роз­лад) визначається як стан, викликаний двома моментами: наявністю сильної мотивованості досягти ціль (задовольнити потребу) і пере­шкоди, яка заважає цьому досягненню. Перешкодами на шляху до досягнення мети можуть виявитися причини різного характеру: фі­зичного (позбавлення волі), біологічного (хвороба, старіння), психо­логічного (страх, інтелектуальна недостатність), соціокультурного (норми, правила, заборони). Якщо розглядати виразиму даного ста­ну, то говорять про різні ступені переходу ситуації скруту в ситуа­цію, коли важкість в здійсненні діяльності стає непереборною. З по­гляду порушень у сфері поведінки, фрустрація може виявлятися на двох рівнях: як втрата вольового контролю (деоргашзація поведін­ки) або ж як зниження ступеня обумовленості свідомості адекват­ною мотивацією (втрата терпіння і надії).

Проте далеко не всякий стан фрустрації і емоційної напруги приводить до конфлікту. Емоційна напруга, незадоволеність, пов'я­зана з незадоволеністю потреб, повинна переходити певну межу, за якою агресія виступає у формі направленої соціальної дії. Ця межа визначається станом суспільного страху, культурними нормами і ді­єю соціальних інститутів, стримуючих вияв агресивних дій. Якщо в суспільстві або соціальній групі спостерігаються явища дезорганіза­ції, знижується ефективність дії соціальних інститутів, то людина легше переходить межу, що відділяє її від конфлікту. Фрустрація постійно присутня всередині людини, заганяється углиб і може у будь-який момент вийти назовні у формі агресії за певних сприятливих для цього умов. Агресивна поведінка, що ви­кликається часто фрустрацією, може бути направлена на іншу люди­ну або групу людей, якщо вони є причиною розвитку фрустрації або представляються такими. Агресія при цьому носить направлений со­ціальний характер і супроводжується емоційними станами гніву, во­рожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають у відповідь агресивну реакцію у іншого індивіду або групи, і, з цієї миті почина­ється конфлікт.

Таким чином, для виникнення конфлікту необхідно, по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей, і, по-друге, щоб у відповідь на агресивну дію виникла реакція, взаємодія.

Криза (від грец. кнвіз — рішення, поворотний пункт) характе­ризує стан, породжуваний проблемою, що виникає у людини, від якої вона не може піти і яку не може вирішити в короткий час і зви­чним способом (смерть близької людини, важке захворювання, змі­на зовнішності, різка зміна соціального статусу і т. п).

Розрізняють два типи криз залежно від того, яку можливість во­ни залишають для людини в реалізації подальшого життя Криза першого типу є серйозним потрясінням, що зберігає певний шанс виходу на колишній рівень життя. Ситуація другого типу — власне криза — безповоротно перекреслює життєві цілі, що є, плани, зали­шаючи у вигляді єдиного виходу з положення модифікацію самої особистості і її сенсу життя.

Конфлікт як критична психологічна ситуація припускає наяв­ність у людини досить складного внутрішнього світу і актуалізацію цієї складності вимогами життя. І, якщо при фрустрації перешкодою є зовнішні причини або ж внутрішні, що не підлягають, так би мови­ти, обговоренню, то причини, що породжують конфлікт, не є само­очевидними, вони не представляють безумовного «табу» і є завжди сплетені з умовами проблемної задачі.

У разі конфлікту саме свідомість повинна співвиміряти цінність мотивів, зробити між ними вибір, знайти компромісне рішення. З критичною ж ситуацією ми маємо справу тоді, коли суб'єктивно не­можливо ні вийти з даної конфліктної ситуації, ні знайти прийнят­ного рішення, внаслідок чого свідомість капітулює перед нерозв'я­заною задачею.

Таким чином, критичні ситуації, якщо піти від порівняно лег­ких до найскладніших їх форм (від стресу через фрустрацію і конф­лікт до кризи) вимагають від людини різної внутрішньої роботи. Різ­ного роду стресові реакції часто виявляються у вигляді граничної активізації внутрішніх ресурсів особистості, що відстоює свої коли­шні можливості в реалізації життєвих планів. Складніші життєві си­туації можуть зажадати від людини перегляду рівня своїх життєвих цілей, перегляду потреб і домагань і одночасної реконструкції свого «Я».

Конфлікт як вид критичних ситуацій, таким чином є і одним з типових видів критичних ситуацій, і, одночасно, є тісно пов'яза­ним з кожною з них. Конфлікти завжди пов'язані із стресом, і прак­тично завжди виявляється фрустрованість, незадоволеність, стресо-вість і критичність певного періоду або ситуації в житті людини. Конфлікти виступають одночасно і як причини, і як предмет, і, на­решті, як наслідок (як в позитивному, так і в негативному плані) різ­них критичних ситуацій в житті людини.

Дата добавления: 2015-05-08