Суспільно-політичний устрій та основні заняття плем. Вел. Скіф

Геродот про пох. та розселення скіфів.

Про пох. Геродот дає 3 версії пох. скіфів:

1. Від Ліпоксая сина першопредка Таргітая, народженого від Зевса та дочки богині Борисфена. Легенда вказує, що скіфи-автохтони.

2. Від сина Геракла-Скіфа. Також визначає скіфів як місцевих племен.

3. Скіфи прийшлий етнос, що був витіснений массагетами з Азії і оселився в Кіммерії.

Звичайно, перших дві версії є фантастичними, але основний їх зміст-скіфи місцеві племена, третя версія, яку Геродот вважає найбільш вірогідною вже має більшу достовірність, оскільки це вписується в історичний період. Так справді, писемні та археологічні свідчення говорять нам, що скіфи прийшли в Півн. Причорн. З Азії через Аракс, проте це не було після їх першого перебування в Азії, а це вже у 6 ст. Ткож після приходу скіфів у 6ст. у Півн. Прич. Археологія не зафіксувала чіткої зміни культур, як це могло бути якби насправді скіфи як новий етнос прийшли і витіснили кімерійців. Я підтримуюся думки, що скіфи та кіммерійці-місцеві індоарійські племена, що у 8-7 ст. перейшли в Азію, мабуть, через погіршення кліматичних умов і у 6ст. скіфи повернулися у Пвн. Причн.

Розселення скіфів Геродот.

Скіфія складалась з кількох етнічних утворень,

1. Калліпідами або елліно-скіфами, очевидно було населення з рисами грецької та скіфської культур на Побужжі поблизу Ольвії

2. Алазонами-населення у Молдові,

3. Скіфами-орачами-нас. У Лісостепу Правобережжя

4. Скіфами-землеробами –нас. У лісостепу Лівобережжя.

5. У степу на схід від Борисфену-скіфи-кочівники

6. Далі до Азовського моря, дону та у степу Криму-царські скіфи.

Суч. Дослідники –Греко, Тереножкін, Іллінська, Артамонов, намагаючись розмістити скіфів на географічній карті, майже всю степову зону Укр. Віддають власне скіф. племенам, а на приольвійських територіях розміщують еллінізованих скіфів. Існують непорозуміння з локалізацією скіфів-землеробів, оскільки на Нижн. Подніпровї

Часів Геродота не знайдено численного осілого населення. Існує думка, що термінг, яким Геродот називає ці племена перекладається з іранської і тоді буде означати-скіфи-скотарі/

Вел.Скіф.-держ утвореня, що виникло ймовірно після 585р., коли завершилася війна між Мідією та Лідією, а скіфи за умовами договору повинні були покинути ці території. З приводу державності у скіфів серед дослідників існують розбіжнсті. Так, Тереножкін вважав, що виникнення скіф. держ. Можна віднести до 7ст.- часу скіф. походів через Кавказ. Граков вважає, що державність у скіфів припадає на часи конслідації скіфських племен в епоху ц.Атея. Артамонов натомість вважає, що кочові народи так і не створили власної держави, були тільки а порозі її створення.

Риси організації влади-

1. Ієрархічність, яка трималася на уявлені про старшинство певних генеалогічних ліній і це підтримувалося воєнною організацією.

2. Влада царів передавалася у спадок у межах не родини, а одного царського роду.

Це дає пістави наз. Сист.-вождівство, головню функцією якої було адміністративно-економічна. Мурзін В.Ю. важає, що Вел.Скіф. мала тричленний поділ-«два крила та центр». В центрі відповідно правили царські скіфи, а на крилах-їх найближчі родичі, що також називалися царями. Геродот називає їх царства-басилеї.

Водночас влада цяря обмежувалася якоюсь мірою інститутом родового ладу. Це «народні збори-рада скіфів, як мала право усувати і призначати царів, з числа царського роду.

Соціальний стан залежав від місця в родоплемінній структурі. Були дуже бідні скіфи, до яких могли належати насамперед раби. Рядове населення було власником в сер. пари волів, що тягли кибитку. Найбагатшими були вища аристократія та царі. Існували раби-військовополонені, бранці. Їх або продавали в грецькі колонії або залишали. Основу суспільства становила мала індивідуальна сімя, що володіла худобою та домашнім майном.

В основному скіфські племена були обо землеробами або кочівниками. Відповідно землероби, що переважно заселяли правий берег Дніпра, обробляли землю плюгом-орне землеробство. Невипадково за Геродотом в числі небесних дарів для родоначальників скіфів був плуг. За геродотом також відомо, що скіфи-землероби культивували пшеницю, просо, ячмінь, боби, цибулю та часник. Згадується конопля. Плуг міг бути деревяним, були металеві мотички, камяні зернотерки, залізні серпи. Основою господарства кочових скіфів було скотарство. Найголовнішим було конярство. Розводили овець, була й вел. Рог. Худоба. Скотарство було кочовим, взимку худоба добувала їжу з-під снігу. У нижн. Подніпр. Відбувється перехід від кочової до напівкочової форми скотарства. Тут є памятки скіф. осілості, що говорять про примітивну форму землеробства. Також поширеним допоміжними було полюання та рибальство. Скіфи зналися на ковальстві та будівницві курганів. Знали гірничу справу. Залізо добували сиродутним способом. Існувала косторізна справа, прядіння, гончарство. Ткацького верстата не мали, а кераміка була ліпною.

8. Духовна культура скіфів, кімерійців, сарматів.
Кіммерійці:

Для них характерними є віра в душу та потойбічне життя (життя після смерті). Про це нам говорять кургани – поховання кіммерійців. При розкопках курганів знаходять речі, якими покійник користувався під час життя – тобто,в курган клали речі, що могли б помогти покійнику в потойбіччі. У чоловічих похованнях це: кинджали, кінська збруя тощо. У жіночих похованнях ми знаходимо: золоте намисто, різноманітні прикраси тощо.

Необхідно згадати про культ Великої Богині – Матері. Даний культ знаходив своє місце у побуті кіммерійців – є знайденою стела, на якій зображена жінка.(очевидно, це зображення має культовий характер).

Культ Богині – матері скоріш за все є відлунням трипільського культу Великої Матері (Матері – Землі). У побуті ми знаходимо підтвердження цьому культові: це різноманітні глиняні жіночі статуетки з підкресленими жіночими прикметами, статуетки жінки з дитиною на руках.

Серед найважливіших пам’яток, що можуть нам говорити про дух.культуру кіммерійців виділю:

- поховання біля села Зольне у Криму

- курган поблизу села Носачеве у Черкасах.

Скіфи: Релігія. Боги:

Геродот Скіфи

1. Гестія- Табіті

2. Зевс - Папай

3. Гея- Апі

4. Аполлон- Ойтосір

5. Афродіта- Аргімпаса

6. Посейдон- Тагімасад.

У скіфів релігійні вірування були більш розвинуті, ніж у кіммерійців. Для скіфів характерний релігійний політеїзм. Скіфи намагались створити національно – державну релігію з визначеним загальнодержавним пантеоном богів. Був вплив грецької міфології.

Верховною богинею була Табіті (або,за грецькою міфологією – Гестія). Була божеством світла та вогню – одним із різновидів Великої Богині –матері.

Найважливіший бог – Папай (за грец.міфологією – Зевс) – верховний бог, вседержитель.

Виділю акаж богню Апі – вона уособлює собою життєтворчі стихії – землю та воду.

ТАБІТІ, АПІ, ПАПАЙ – ПАНТЕОН ВИЩИХ СКІФСЬКИХ БОЖЕСТВ!!!

Виділяються ще також божества Аргімпаса – богиня життя та смерті і Гойтосир.

Особливе місце належало культу бога Ареса – бога війни. Лише Аресу скіфи споруджували святилища (ОСОБЛИВІСТЬ!!!). Зображенням Ареса висупає меч скіфів – акінак (символізація).

Скіфам крім власного пантеону богів, під впливом грецької міфології, були також характерні більш примітивні релігійні вірування. Це і культи предків, культи героїв, культи вождів, поховальний культ,культ родючості тощо.

Скіфи також знали і про своє походження. Про це нам пише Геродот у «Мельпомені».

Поховальний обряд.

Отже,скіфів хоронили залежно від їх соціального статусу. Є кургани простих скіфів, заможних скіфів,царських скіфів. Виділю найважливіші кургани, розкопки яких дали нам змогу прослідкуват розвиток духовної культури скіфських племен. Це курган Солоха, Чортомлик, Передерієва Могила, Гайманова Могила, Товста Могила, Куль – Оба.

Сармати:

Про духовну культуру сарматів нам відомо значно менше, ніж про вірування скіфів. Проте,все ж можна підмітити той факт, що вони є досить подібним.

Сарматам було притаманне семибожжя з виділенням серед нього культа бога війни,якого уособлює меч, а також поклоніння сонцю та вогню (тобто, культ природних сил.) – особливість!!!

У сарматів був також досить поширеним культ предків.

Особливе місце у релігійно – культових уявленнях сарматів посідали образи тварин.

Одним із головним культів у сарматів був культ коня. Коням приносили жертви, коней приносили в жертву. Проте,досить часто коня сармати жаліли.,тому в кургани ставили лише вуздечку чи інший інвентар. Оскільки культи тварин були в пошані у сарматів (культи коня та бика), тому їх часто зображали у побуті.

Щодо поховального обряду у сарматів, виділю декілька найважливіших пам’яток сарматської культури: поховання розкопане біля села Пороги, сарматське поховання в Ногайчинському кургані та поховання з кургану Соколова Могила.

Дата добавления: 2015-05-08