Розвиток господарства в грецьких полісах Північного Причорноморя

Особливості грецької колонізації Південно-східної Європи. Георгафія та суспільний устрій грецьких полісів.

Перші випадкові відвідини греками північного причорноморя датують 1 тис. до н.е. Найранішим грецьким поселенням було поселення на Березанському півострові-сер.7ст. до н.е. В пер. Пол.,Сер. 6 ст. греки заснували Ольвію (біля села Парутиного, на правому березі Бузького лиману), наприкінці 6 ст.- Тіру на місці сучасного Білгорода-Дністровського),, Ніконій, Керкінітіду (на місці сучасної Євпаторії.), Херсонес (на території сучасного Севастополя) Колонізація Півн. Причорн. Була частиною Великої грецької колонізації 7-6 ст. Головною причиною було відносне перенаселення Греції, коли вже всі терени були залюднені. Грецькі переселенці були переважно людними незаможними- землероби, частково торговці та ремісники. Отож колонізація мала спочатку аграрний характер та була мирною, оскільки переселенці заселяли незайняті землі.. Головну роль в колонізації Північного Причорномор’я відіграв Мілет, лише Херсонес був заснований вихідцями з дорійської колонії Гераклеї Понтійської. В історії держав-полісів Півн. Причн. можна виділити кілька періодів: 1 вел. Період- др. Пол. 7 ст. до н.е.- сер 1ст. до н. е. Його ще наз. Еллінським-домін. В культ. Гр. трад. Він ділиться на два етапи: 1-архаїчний-др. Пол 7-поч. 5 ст. до н.е.-період становлення держав. 2. поч 5-4 ст. дон.е.-поступовий розквіт держав.3- період –еллінністичний- 4-1 ст. до н.е.- розвиток економіки, торгівля, ремесла. 2 Вел. Період- римський-сер. 1-70-ті рр.4 ст. до н.е.-входження Тіри, Херсонеса, Ольвії до рим. Пров.-Нижньої Мезії. 2- сер.2-сер3 ст.-розміщення рим. Військ. В деяких полісах. 3-др. Пол. 3-70-ті. Рр. 4ст.-рим. Загони виведені з Півн. Причн. Більшість полісів падає під навалою гунів.

Георгафія

Поліси були рабовласницьким демократичними республіками, де раби, жінки та іноземці не рахувалися громадянами. Найвищим законодавчим ограном були народні збори і рада. Виконавча влада належала різним колегіям. З VІІ ст. до н. е. кожний поліс засновувався на кшталт вільного міста-держави, а його правителі (наприклад в Ольвії – колегія архонтів із п'яти чоловік) одержували владу шляхом загального голосування на народних зборах, де будь-який громадянин (жінки й раби, зрозуміло, відпочивають) мав можливість вільно висловити свою думку. Ці збори були законодавчим органом держави, як і постійно діюча, обрана громадянами, рада. ". Однак, незважаючи на демократію, вони не створили ні спільної конституції, ні спільної збірки законів – кожний поліс мав свої власні закони.

Основними заняттями населення грецьких полісів Півн. Причн. Було ремесло, сільське господарство, промисли, торгівля. Ремесло-металобробне, залізоробне, керамічне виробництво, будівельна справа, чинбарство, ткацтво, прядіння, вироби зі шкіри, косторізне ремесло, склоробство.

Залізо добували сиродутним способом з болотної руди.Частина залізних криць надходила з Малої Азії. Залізоробне виробництво було одним із основних видів ремісництва протягом усього існування античних міст. Найбільшими центрами виступали Ольвія та Боспор.Значного розвитку набуло керамічне виробництво. В 6 – 5 ст.до н.е. виготовлялися переважно столовий і кухонний посуд,дрібна пластика. Із 4 ст. до н.е, а в Фанагорії, можливо з 5 ст. до н.е. починають випускати глиняну тару. Залишки гончарного та іншого керамічного виробництва виявлені в Ольвії, Херсонесі, Боспорі.

За технічним рівнем будівельної справи північнопричорноморські міста не поступалися перед метрополіями.

До найпоширеніших домашніх ремесел належали ткацтво, прядіння. Було розвинуте косторізне ремесло.

Мало місце склоробство. До рубежу н. е. виготовлялися невеличкі посудини культового призначення, а в перші століття н.е. відомі скляні кубки,чаші. Склоробні майстерні відкриті, зокрема на Ягорлицькому поселенні та в Херсонесі.

Сільське господарство відігравало в економіці північнопричорноморських держав найбільшу роль. Вага його галузей у різних місцях була неоднакова. Так, у Херсонесі та на Боспорі розвитку набули садівництво і виноградарство. На Боспорі навіть існувало місто «Кепи», що означає «Сади».І на Боспорі, і в Херсонесі розкопано багато виноробень. В Ольвії ж виноградарство було розвинене менше, і то мабуть у перші століття н.е. Однак у цілому повсюди найважливішою галуззю залишалося виробництво зерна. Головні культури – пшениця,ячмінь, просо.

Важливу роль відігравало тваринництво. Воно було як стійлове, так і відгінне. За матеріалами Ольвії та Пантікапея основну масу становила дрібна рогата худоба, близько чверті велика рогата.

В античних державах Пн. Причорномор’я існували досить розвинені промисли. В числі головних – рибальський, мисливський, соледобувний. Про соледобувний промисел дізнаємося від Страбона. За його розповіддю сіль видобували із соляних озер, розташованих в районі Херсонеса. Певним свідченням існування власного розвиненого соляного промислу є знахідки великої кількості рибозасоюваних цистерн у Херсонесі й на Боспорі та відсутність їх у Ольвії і Тірі.

Про рибні багатства Пн. Причорномор’я згадують античні автори – Геродот, Демосфен, Страбон. Страбон твердив, що слона риба становила важливу галузь експорту в Греції, а за Катоном, керамій понтійського рибного соусу, коштував у Римі 300 драхм. В багатьох місцях діяли спеціальні тимчасові рибальські пункти, а в містах – рибні ринки, згадувані в лапідарних написах(зокрема Ольвії та Херсонеса). На монетах поряд із зображенням Деметри, зображували також риб(наприклад, осетра на пантікапейських золотих статерах 4 ст. до н.е.).

Протягом усього свого існування північнопричорноморські держави вели торгівлю як з античними містами Східного Середземномор’я й Причорномор’я, так і з навколишніми племенами. Вже з 6 ст. до н.е. налагоджуються тісні торгівельні контакти з Мілетом, Хіосом, Фасосом, Самосом, Родосом, Лесбосом, трохи пізніше – з містами Аттики, зокрема Афінами та Корінфом.

Північнопричорноморські держави вели торгівлю зі скіфськими, сарматськими, черняхівськими та ін. племенами. Племена постачали зерно, худобу, шкіри, рабів, мед,віск, натомість одержували ремісничі вироби, зброю, ювелірні прикраси. На середземноморські ринки північнопричорноморські греки постачали рибу, рибні соуси, шкіри, рабів. З повідомлення Дмосфена відомо: лише одна Боспорська держава за царя Левкона І щороку відправляла в Афіни біля 17 т. зерна. У свою чергу Пн. Причорномор’я одержувало з Греції оливкову олію, тканини, вино, парадний посуд, предмети мистецтва.

Дата добавления: 2015-05-08