Сучасна історіографія про суспільні відносини в Київській державі

Питання про суспільні відносини Київській Русі є доволі дискусійним і мало дослідженим через брак джерел.Вчені в основному опираються на текст «Руської правди»і через різні трактування її положень,неможливо повністю охарактеризувати суспільні відносини в Київській державі.

Важливим і не до кінця вирішеним є питання соціально-економічного розвитку Київської Русі.Суть його полягає в тому, чи є Русь феодальною державою, як інші країни Західної Європи.Це питання широко представлено в історіографії ХІХ і ХХ ст.Зокрема в працях Н. П. Павлов-Сильванского, С. В. Юшкова, Б. Д. Гре­кова, І. І. Смирнова,І.Я.Фроянова,В. И. Довженок та інших.З їхніх праць можна зробити висновок,що давньоруське суспільство перебувало на етапі становлення феодальних відносин.

Важливим питанням в сучасній історіографії є питання соціальної структури населення і функцій які виконували ті чи інші прошарки населення.Значна дискусія велась про роль і функції князівської влади.Одні дослідники(Н. М. Карамзін, В. Н. Татищев,М. Н. Покровский та ін..) вважали князів «самодержцями» а владу на Русі «монархією»,інші (Фроянов И. Я. П р е с н я к о в А. Е.)ж їм протирічили,адже влада князя в X ст. була обмежена радою родоплемінної знаті.Князь повинен був рахуватись з народним вічем. У російській дореволюційній історіографії склалася думка, ніби княжа влада на Русі була народної владою, а князь був органом віча і общини. Радянські історики справедливо відкинули цей, безумовно, ідеалізований погляд на суть княжої влади в Стародавній Русі. Але вони, на жаль, впали в іншу крайність, стверджуючи, що князь уособлював лише владу давньоруської знаті, і стояв тільки на сторожі її класових інтересів. Князі Русі XI-XII ст. панували в ім'я інтересів знаті. Це - безперечно. Але разом з тим вони правили і на благо народу. Отже, їх урядову діяльність не можна тлумачити однозначно. Політика князів - суперечлива політика, що поєднує в собі древній демократизм з новими, класовими тенденціями, що йдуть на зміну демократичним порядкам.

У дореволюційній історичній науці не раз висловлювалася думка про те, що давньоруським князям належало право власності на всю державну територію. Н. М. Карамзін, наприклад, вважав, ніби «вся земля Руська була, так би мовити, законною власністю Великих князів, вони могли, кому хотіли, роздавати міста і волості». Аналогічні ідеї миготіли і у Н. А. Полевого. Але особливо наполегливо проявив себе тут А. Лакієр. Перші давньоруські князі йому думалось государями-вотчинниками, розпоряджатися всією землею за особистим проізволу. На цьому стояв і Б. Н. Чічерін. Побудови про князя як государя-власника були відкинуті К. Д. Кавеліним, В. О. Ключевський, Н. І. Костомаровим, І. Д. Бєляєвим, А. Д. Градовський, Н. Л. Дювернуа, Ф. І. Леонтовичем, Г. Ф. Блюменфельдом та ін.. В даний час концепція верховної князівської власності в Київській Русі найбільш детально розроблена в працях Л. В. Черепніна та О. М. Рапона. Поряд з цією концепцією в радянській історіографії існує інша, яка заперечує ідею верховної земельної власності давньоруських князів, яка стверджує наявність в X-XII ст. сектора вільного селянського землеволодіння, який не потрапив під п'яту феодалізму. Вона міститься в роботах Б. Д. Грекова, М. Є. Носова, А. М. Сахарова, І. І. Смирнова, А. Л. Шапіро, В. І. Горемикін.

На основі вищесказаного можна зробити висновок,що в сучасній історіографії не має єдиної думки про роль,функції і значення князівської влади,такі ж протиріччя виникають й у дослідженні усіх станів давньоруського суспільства,зокрема дискусійним і не до кінця дослідженим залишається питання про структуру і формування правлячої верстви в Київській Русі,на відміну від залежного населення,про яке досить детально розповідається в Руській правді,та присвячено багато праць українських і російських істориків,зокрема праці Фроянова І.Я.,Грекова Б.Д.,Зіміна А.А,, Рибакова Б.А. Толочка П.П.та інших.

Дата добавления: 2015-05-08