Перевірка наявності зброї та боєприпасів і правила їх зберігання 2 страница

У зворотних зв'язках можна виділити проміжні зв'язки. На проміжнго виявляються поточні знання, уміння і навички особового складу, здійснюється постійний контроль за процесом навчання і виховання, що сприяє прийняттк оперативних заходів з боку органів управління. Кінцевий зворотній зв'язок служиті для оцінки результатів процесу навчання і виховання, тобто для визначення готовност тих, що навчаються, до виконання своїх функціональних обов'язків. Суть управління бойовою підготовкою полягає в безперервному впливі ш
підлеглих з боку командування та інших органів управління з мстою ефективно
реалізації можливостей особового складу, авіаційної техніки, сил і засобів управління
всебічного забезпечення для своєчасного, повного та якісного вирішення завдані
бойової підготовки з високим ступенем безпеки польотів. Управління бойовою підготовкою в певний період навчання /рік, місяць тиждень, день/ являє собою замкнутий цикл, який складається/з таких основни: етапів: отримання та усвідомлення завдань з_б<жової^ідготав^^ підготовки; безпосереднє управління підрозділами, частинами при виконанні завдані бойової підготовки; п ідведення підсумків, аналіз всіх результатів, визначення нови; завдань. Необхідно підкреслити, що в практиці бойової підготовки етапи цикл; управління не завжди чітко проглядаються, так як перелічені заходи протягом період; навчання чергуються між собою.

Управління бойовою підготовкою на суворо науковій основі неможливе бе високого методичного рівня керівного складу авіаційних частин і з'єднань. Цей рівен визначається знаннями, уміннями і навичками, які отримуються при вивченн дисциплін з методичної підготовки, та попереднім досвідом управління бойово» підготовкою підлеглих. Методика розкриває зміст, обсяг, послідовність бойової підготовки закономірності, принципи, форми, види та методи навчання та виховання особовоп складу, злагодженості екіпажів, підрозділів, бойових обслуг, штабів та інших органі управління. За допомогою методики бойової підготовки авіаційні командири начальники отримують відповіді на такі питання: як управляти бойовою підготовко» підлеглих, чому і як їх учити? А підлеглі отримують відповідь на питання: я: навчатися, щоб набути необхідні знання, уміння і навички?

2. Ведення особових справ. ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ І ВЕДЕННЯ ОСОБОВИХ СПРАВ І ДОКУМЕНТІВ

Особові справи офіцерів вперше складаються у військово - навчальних закладах в двох примірниках.

Особові справи військовослужбовців, які здали іспити екстерном за повний курс військового училища і які отримали перше офіцерське звання, складаються у військових частинах за місцем їх служби перед направленням цих військовослужбовців для здачі іспитів.

Особові справи прапорщиків складаються в одному примірнику при зарахуванні кандидатами у прапорщики у військовій частині.

При присвоєнні прапорщикам першого офіцерського звання їх особові справи не перескладаються а ведуться у військових частинах за місцем служби. Для кадрового органа призначаючої інстанції складається другий примірник особової справи.

Особові справи офіцерів, які призвані із запасу на 2 або 3 роки і залишені за їх бажанням для подальшого проходження військової служби, складається військовими частинами в двох примірниках на підставі скороченої особової справи. При цьому скорочені послужні списки залучаються в розділ додаткових матеріалів перших примірників особових справ.

Особові справи офіцерів прапорщиків складаються посадовими особами кадрових органів і штабів військових частин, на які покладена робота по веденню облікових документів.

Всі посадові особи, які притягуються до складання особових справ, повинні твердо знати правила їх складання і ведення. Вони несуть персональну відповідальність за правильність відомостей які записуються в особові справи.

Загальні недоліки ведення особових справ виявляються, в першу чергу, в несвоєчасному і не завжди вірному занесенні в послужні списки особових справ даних:

Про проходження офіцерами та прапорщиками служби;

Про зміни в автобіографічних даних або у сімейнім положенні військовослужбовця;

У відсутності у матеріалах особових справ:

- основних характеризуючи матеріалів - автобіографії, атестації, копії диплому про освіту, фотографії, тощо;

- матеріалів про призначення офіцера на відповідальну посаду, присвоєння звання (подання, та якщо необхідно, атестації).

У багатьох особових справах відсутні контрольні картки, які при переміщенні офіцера в період мобілізації на інші посади повинні надсилатися на адресу Головного управління кадрів.

Особові справи складаються із послужного списку, автобіографії, фотокартки,. Перелік атестаційних і додаткових матеріалів вказаний у статті 7,8 "Правила складання і ведення особових справ офіцерського складу, прапорщиків..." Додаток №5 Порадника далі по тексту Правила.

Перший примірник потужного списку заповнюється від руки або на друкарській машинці на підставі наданих військовослужбовцем дійсних документів, або нотаріально засвідчених їх копій і написаної власною рукою автобіографії. Другий і послідуючі примірники послужного списку офіцера друкуються на друкарській машинці. В підтвердження вірності записаних у послужному списку відомостей військовослужбовець розписується в спеціально передбаченому для цього місці в кінці списку в першому і другому примірниках. Складені списки засвідчуються підписом і гербової печаткою в графі 12 та в кінці списку начальником кадрового органу або начальником штабу військової частини.

Далі (при виникненні питання про переміщення по службі, перед вибуттям до нового місця служби, подання до звільнення, а також в інших необхідних випадках) відповідні посадові особи, які працюють з особовими справами уточнюють з військовослужбовцями достовірність і повноту записів у послужному списку особових справ.

В цих випадках уточнені дані послужного списку особи офіцерського складу, прапорщика, записують в кінці списку.

Записи в послужні списки відомостей про офіцерів, прапорщиків виконуються відповідно до зразків їх заповнення (форма № 1 / ЛД, форма № 2 / ЛД Правил), згідно з загальними вимогами до складання та ведення облікових документів і з урахуванням особливостей, які викладені в статті 5 Правил. Зразок заповнення окремих відомостей в графі 12 послужного списку додається в додатку №2. Автобіографію військовослужбовці для першого примірника особової справи пишуть власноручно в одному примірнику на державній мові, чорнилами, розбірливо в повільній формі та викладають в ній відомості про себе, про членів сім'ї, близьких родичів та батьків дружини. Відомості, які потрібно вказувати в автобіографії зазначені в статті № 6 Правил. Для другого і наступних примірників особової справи автобіографії розмножуються на машинці, або інших технічних засобах, та підписуються офіцерами.

Автобіографії, власноручно підписані військовослужбовцем, підписами посадових осіб і гербовими печатками не скріплюються.

В разі великих змін автобіографічних даних офіцерів, прапорщиків або виявлення відомостей, які протирічать даним послужного списку, але раніше ніж через 5-7 років, від них може бути витребувана нова автобіографія.

При цьому старі примірники автобіографії із особової справи не вилучаються. Всі документи особової справи (крім фотокартки) підшиваються в обкладинки встановленого зразку по розділах.

В кожну особову справу вкладається фотокартка військовослужбовця розміром 9 на 12 см. В парадній формі одягу ЗС України.

Фотокартки вкладаються в особові справи. В подальшому вони обов'язково замінюються: при присвоєнні наступного військового звання - в місячний термін, а прапорщикам через 5-7 років служби.

Листи документів, які підшиваються в особову справу не нумеруються кожному розділі особової справи ведеться внутрішній опис в які записуються найменування всіх документів підшитих або залучених в справу документів, дати їх складання і кількість листів. Раніше складені описи документів перескладанню не підлягають. При пересилці особових справ описи документів не завіряються.

Документи, які підшиті в особову справу, і їх копії на руки офіцерам, прапорщикам не видаються.

На обкладинку особових справ наклеюються паперові смужки розміром 122 на 11 мм. На якій пишуть тушшю або друкують на машинці військове звання, прізвище, ім'я та по батькові офіцерів, прапорщиків. На торцевому боці особової справи вказують прізвище ініціали військовослужбовців, які пишуть тушшю або друкують на машинці на паперовій смужці розміром 104 на 10 мм. Смужки приклеюють на відстані 60 мм від верхнього краю обкладинки справи.

ВНЕСЕННЯ ЗМІН В ОБЛІКОВІ ДОКУМЕНТИ

Всі зміни у військовому званні, посадовому положенні, освіті, сімейному положенні повинні бути своєчасно внесені в документи обліку особового складу.

Внесення змін щодо посадового положення, військового звання в послужний список особової справи військовослужбовця та інші облікові документи здійснюються повно, правильно, згідно з витягами з наказів по особовому складу.

Внесення в облікові документи змін, які сталися в персональних облікових даних військовослужбовців, крім цивільної освіти, вступу в шлюб, розірвання шлюбу, народження дітей вносяться в облікові документи на підставі дипломів, атестатів, документів, які видані органами ЗАГСу.

В раз зміни прізвища, ім'я та по батькові і дати народження про це оголошується в наказі по стройовій частині на підставі документів, які видані органами ЗАГСу. При цьому наказ по стройовій частині про прізвища, ім'я та по батькові і дати народження офіцера видається тільки після того як про це буде оголошено в наказі по особовому складу.

Зміни в облікових даних військовослужбовця, оголошені в наказі по стройовій частині повинні бути занесені в облікові документи на пізніше наступного дня після підпису наказу.

3. Обладнаня зони стоянки літаків. ОБЛАДНАННЯ ЗОНИ РОЗОСЕРЕДЖЕННЯ (СТОЯНКИ) ЛІТАКІВ (ВЕРТОЛЬОТІВ) АВІАЦІЙНОЇ ЕСКАДРИЛІЇ (ТЕЧ ЧАСТИНИ)

Літаки розміщуються на аеродромі в захисних укриттях, ангарах або на окремих спеціально обладнаних майданчиках. Порядок розміщення авіаційної техніки визначає командир частини. Стоянка літаків підрозділу повинна бути обладнана необхідними спорудами і засобами: які забезпечують ховання та зберігання авіаційної техніки і виконання робіт по підготовці її до польотів і бойовому використанню.

На стоянці авіаційного підрозділу має бути передбачені місця для розміщення засобів наземного обслуговування, ховання майна групового використання, ємності для зберігання використавші ветоші, місця для куріння. Для перевірки роботи авіаційних двигунів на максимальних і форсажних режимах на стоянках літаків підрозділів і ТЕЧ полку, обладнують майданчики зі штучним покриттям з розрахунку не менше одної на кожний підрозділ.

Майданчики для випробування двигунів повинні мати засоби для додаткового кріплення літаків, упори під колодки, засоби для направлення потока кисню, засоби пожежегасіння.

До стоянки літака приладнуються рульові доріжки і під’їздні шляхи, які забезпечують руління або буксировку літаків, а також під'їзд засобів наземного обслуговування.

При розміщуванні літаків па групових стоянках (технічних позиціях підготовки) інтервал між кінцівками обтікателями крилів поруч стоянок літаків повинно бути: для літаків з одним авіаційним двигуном - не менш 2 м; для літаків з двома авіаційними двигунами - не меньш 3 м; для літаків о чотирьох і більш двигунів - не менш 5м.

Для літаків у яких змінювана стриловидність крила інтервали встановлюються при мінімальному куті стриловидності.

Інтервали між осями гвинтів вертольотів повинні бути не менш двох діаметрів несучого гвинта.

Стоянка літака (укриття) повинна забезпечити усі умови для роботи інженерно-технічного складу, зручності вводу і виводу літаків. Стоянка літаків (укриття) обладнується:

засобами для швартовки (кріплення) літаків і заземленням; місцями для розміщення наземного обладнання; робочими місцями для інженерно-технічного складу;

засобами централізованого постачання електрострумом, заправки паливом та зарядки стисненим киснем; засобами протипожежного обладнання;

місцями для розміщення засобів наземного обслуговування спеціального застосування. Єдиний для частини порядок розміщення обладнання в укриттях і місцях стоянок літаків встановлює заступник командира частини по озброєнню (1АС), на основі вимог високої бойової готовності та забезпечення мір безпеки.

Порядок розміщення і ховання комплектів авіаційних засобів поразки, піротехнічних засобів та приладів пасивних перешкод визначає командир частини.

З'ємне обладнання ховається у спеціальних контейнерах або в приміщеннях груп обслуговування.

У випадку стихійного лиха на аеродромах визначаються безпечні зони для розташування особового складу, авіаційної техніки і засобів наземного обслуговування.

Відкриті стоянки легких літаків і вертольотів обладнують необхідними швартовими приладами, які потрібні при небезпечних явищах природи. Швартовка легких літаків і вертольотів призводиться після завершення робіт на авіаційній техніці, незалежно від погодних умов.

При знаходженні літака на стоянці під колеса встановлюються підпорні колодки і виконується швартовка.

Варіанти зачіхлення літака встановлюється інструкціями і вказівками заступника командира частини по озброєнні (ТАС).

При обладнанні стоянок літаків засобами централізованої системи заправки паливом, зарядки стисненим киснем і електрострумом підготовку до застосування, виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту цих засобів виконують спеціалісти авіаційно-технічної частини, на яких возлагається відповідальність за підтримку засобів у постійній справності і готовності до роботи.

ТЕЧ авіаційної бригади, позиції підготовки ракет та інші підрозділи 1АС розміщуються розосереджено у зонах, які найбільш зручні для роботи і підтримання високої бойової готовності авіаційної техніки.

Підготовка, зміст і ремонт стоянок літаків та споруд на аеродромі здійснюється авіаційно-технічною частиною.

БІЛЕТ 28- 1. Основи організації і методика наземної підготовки в авіаційних частинах (підрозділах).

ОРГАНІЗІЦІЯ І МЕТОДИКА НАЗЕМНОЇ ПІДГОТОВКИ

Наземна підготовка -це процес наб уття та удосконалення особовим складої авіаційних частин і з'єднань знань, умінь і навичок, необхідних для вик онанн обов'язків за посадою та в польоті /при забезпеченні польотів/.

Основні завдання наземної підготовки особового складу авіаційних частин з'єднань: С формування та удосконалення професійних знань, умінь і навичої щ підви щення теоретично го, мо рал ьно п сихологічного рівня; 3 вивчення тактики свог роду авіації; // вивчення організації і такти к и інших родів авіації та військ /виді Збройних Сил~17країни /; /^вивч ення організації, бойової техніки і тактик и ^ійсь іноземних держав П ридбання та удосконалення знань і умінь в організації і метод иі бойової підготовки, необхідних для навчання та виховання підлеглих;-^ вивченн ві йськових стат у тів, нас тано в, інших но р мативни х до кументів з бойової підготовк і

| удосконалення стройової, стрілецької, фізичної, з потреби й загальноосвітньої підготовки. Конкретні завдання, зміст та обсяг наземної підготовки для окремих

категорій

особового складу різні і в основному залежать від їх військової про фесії.

Зміст наземної підготовки являє собою сукупність навчальних дисциплін та їх тематики, а обсяг - кількість годин, яка відводиться на вивчення кожної дисципліни і в цілому всієї програми.

Для основних категорій особового складу зміст та обсяг наземної підготовки визначаються наказами і директивами Міністра оборони України та Командувача ВПС, Організаційно-методичними вказівками по підготовці ВПС

на навчальний рік і Програми професійної щдготовки. Вони конкретизуються та

уточнюються старшим авіаційним начальником при постановці завдань з бойової підготовки.

Наземна підготовка включає: загальновійськову, спеціальну, тактичну підгот овку, підготовку до польотів чи підготовку до управління /забезпечення/ польотштТметодичну підготовку"/д ля!серівного^кладу/.

ЗагальновійсьюзвІПШіготовка має на меті сформувати у особового складу загальновійськові якості: стійкість і витривалість, стройову виправку, уміння володіти особистою зброєю. Вона передбачає вивчення загальновійськових дисциплін: правова підготовка, фізична підготовка, стрілецька підготовка, стройова підготовка, загальновійськові статути та ін.

Спеціальна підготовка - процес формування й удосконалення технічних, тактико-спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних для експлуатації авіаційної техніки, повного освоєння льотно-тактичних і бойових можливостей літаків /вертольотів/ та засобів управління. Вона передбачає вивчення авіаційної техніки, повітряної навігації, бойового застосування комплексу озброєння літака, зв'язку та радіотехнічного забезпечення польотів, десантування, практичної аеродинаміки та інших дисциплін.

Тактична підготовка - це процес навчання особового складу авіаційних підрозділів, частин і з'єднань, а також їх органів управління підготовці та веденню бойових дій. В ході тактичної підготовки вивчаються тактичні /оперативно-тактичні/ дисципліни: загальна тактика; тактика ВПС; управління авіаційними частинами і підрозділами; розвідувальна підготовка; збройні сили іноземних держав; радіоелектронна боротьба та інші

Підготовка до польотів / підготовка до управління, забезпечення польотів/ включає відповідну підготовку льотного складу /осіб ГКП, фахівців служби озброєння та інших служб/, авіаційної техніки, засобів управління, засобів забезпечення, району польотів.

Підготовка до польотів льотного складу підрозділяється на загальну, попередню і перед польотну.

Методична підготовка - це процес формування й удосконалення у керівного складу авіаційних підрозділів, частин і з'єднань та умінь в питаннях організації і проведення бойової підготовки, навчанні та вихованні особового складу.

Тактична підготовка, підготовка до польотів та методична підготовка будуть докладно розглянуті у наступних параграфах /главах/.

Наземну підготовку льотного складу і офіцерів штабів організовує командир частини /з'єднання/ через штаб з притягненням усього керівного складу. Відповідальним за планування і проведення наземної підготовки, підготовку учбово-матеріальної бази є начальник штабу частини /з'єднання/. За вибір тематики занять її відповідність завданням льотної підготовки та занять керівників відповідають заступники командира, командири ескадрилій і начальники служб.

Основні заходи для організації наземної підготовки в авіаційній частині /з'єднанні/ на рік:/ формування уч бов их груп;| підбір навчальних дисциплін, темати ки і видів навчальних занять;5визначення організаційних форм;^розробка пла ну /розділу плану бойової підготовки/;5підбір і підготовка керівників ^анять;6-підготовка учбово-матеріальної бази, в тому числі і навчально-методичних матеріалів; ^контроль. Формування учбових груп здійснюється як за служ б^юімиї сатегоріями, так і за фахам и. Кількість та склад учбових груп віддається наказом по частині.

В авіаційних частинах за службовими категоріями створюються групи командира і начальника штабу, а за фахами - групи льотного складу в ескадрильях /льотчики, штурмани, штурмани-оператори та інші/, офіцерів КП, заступника командира частини з озброєння, інженерів частини за фахами та інші групи, в залежності від роду авіації. Для проведення занять з молодими льотчиками /штурманами/ можуть створюватися окремі учбові групи першого року навчання.

В авіаційному з'єднанні створюються учбові групи командира і начальника штабу, офіцерів КП, заступників командира з'єднання з озброєння, тилу, начальника медичної служби та інші.

Доцільність створення і склад учбових груп визначає командир частини /з'єднання/ в залежності від штатної структури, завдань бойової підготовки, теоретичного і практичного рівня підготовки офіцерів. При формуванні учбових груп за фахами слід прагнути до обмеження їх кількості, тому офіцерів суміжних фахів можна об'єднувати в одну групу.

Підбір навчальних дисциплін, темат ики і видів занять повинен за без печи ти тісний з в'язок теорії з практикою. А практична спрямо ваність наземної шдготовки~випливає з принципу "Вчити війська тому,що необхідно на війні". У^тьбтного склад у, офіцерів штабу^ бойового управління необхідні для цього з нанн я і уміння формуються, насамперед, при вивченні тактичних /оперативно-тактичних/ та тактико-спе ціальних дисц иплін. Вивчен ня і нш их військових дисциплін має прикладний характер і повинне спрямовуватися на забезпечення високого рівня тактичної підготовк и офіцерів цих категорій.

Зважаючи на це, підбір навчальних дисциплін, тематики і видів занять доцільно здійснювати в такій послідовності:

1. Ві дпо відно до завдань бойової підготовки н а черговий період навчання та
пройденої до цього ^асу тематики вибрати необхідн і теми з тактики ВПС в рамках
годин, відведених на її вивчення. Від послідовності відпрацювання завдань льотно ї
підготовки залежить порядок проходження цих тем.

2. Відповідно до тематики з тактики ВПС підібрати нео бхідні /сум іжні/ теми_з
Інших тактичних /оперативно-тактичних/ дисциплін в рамках годин, відведених на їх
вивчення.

і. Керуючись послідовністю прох о дження тем з тактики ВПС,. скласти комплексну програму вивчення всіх тактичних дисциплін та включити до неї необхідні теми з військово-технічних і тактико-спеціальних дисципл ін.

4. У тому випадку, коли тематики і обсяг комплексної програми не в повній мірі
відповідають завданням бойової підготовки та фактичному рівню теоретичної і
практичної підготовки офіцерів учбової групи, вийти з клопотанням перед
вищестоящим командуванням про виділення додаткового навчального часу на вивчення
окремих дисциплін чи перерозподіл відведеного часу.

5. Визначити ви ди занять для кожної навчальної дисципліни, а також при їх
комплектуванні.

Необхідні врахувати, що практичним видом занять в системі наземної підготовки офіцерів відводиться 50-60% бюджету навчального часу, особливо з військових дисциплін. Послідовність, що пропонується, в роботі щодо підбору навчальних дисциплін, тематики і видів занять дозволяє включити відрив наземної підготовки від завдань льотної підготовки, а також щорічне повторення одних і тих же тем. Організаційними формами наземної підготовки особового складу є учбові збори і планові заняття в період між зборами. На період учбових зборів штабом розроблюється план їх проведення та розклад занять. На збори виносяться, як правило, найбільш складні дисципліни і теми, а також залікові та екзаменаційні сесії.

На зборах учбових груп командира" і начальника"1їггабу"з^,єднання, наприклад більша частина навчального часу відводиться на вивчення дисциплін, спрямованих нг формування оперативно-тактичного /тактичного/ мислення офіцерів, підвищення ї> методичного рівня. На них також читаються лекції і проводяться семінари: гуманітарної підготовки. Командир з'єднання і начальник штабу в кінці зборії зобов'язані довести до офіцерів індивідуальні завдання з окремих тем, а на "чергови? зборах провести співбесіду, зробити висновок і оцінити виконані завдання.

Наземною підготовкою повинен охоплюватися увесь особовий склад. На період проведення в частинах учбових зборів притягнення особового складу для виконанню різних завдань повинен бути мінімальним. З особами, які були відсутні на заняттях вивчення матеріалу й пройдених тем /навчальних питань/ організується додатково і ескадрильських групах - командирами ескадрилій, а в групах частини /з'єднання/ командиром і начальником штабу частини /з'єднання/. Керівник, що проводить заняття повинен домагатися, щоб вивчений матеріал був доведений офіцерами /прапорщиками до відсутніх на заняттях.

В період міх зборами заняття в усіх учбових групах проводяться за місячний розкладом. При цьому плануються такі дисципліни, теми й види занять, які в більшії мірі носять практичну спрямованість, тобто формують та вдосконалюють професійн знання, уміння і навички офіцерів, забезпечують злагодженість в роботі екіпажів підрозділів бойових обслуг та інших органів управління.

В учбових групах командира і начальника штабу частини /з'єднання/ плануютьс і проводяться заняття з гуманітарної, стройової, вогневої, фізичної підготовки читаються лекції з тактичних /оперативно-тактичних/ дисциплін. На такі заняття можут злучатися офіцери інших учбових груп. Так, на лекції з тактики ВПС, управлінню авіаційними частинами і підрозділами, що проводяться в групі командира частини можуть злучатися командири ланок, офіцери з числа керівного складу ескадрилій т інших підрозділів. Проте групові заняття, тактичні летючки, семінари, заліки післ лекції проводяться, як правило, в групах за фахами.

Вивчення військово-технічних і тактико-спеціальних дисциплін в учбових група: проводиться під керівництвом безпосередніх начальників або офіцерів-фахівців.

Велике знання в системі наземної підготовки приділяється самостійним заняттям Вони проводяться в години, передбачені розкладом занять. Для самостійної робот] керівник повинен дати тому, хто навчається, усне чи письмове завдання.

На випадок зриву польотів у місячному розкладі передбачаються такі вид занять, з таких дисциплін і тем, які не потребують тривалої підготовки до них г керівника, ні тих, хто навчається. Тому плануються практичні заняття на авіаційні техніці, тренажерах, на об'єктах зв'язку і РТЗ, тактичні летючки, тренування обслуг КГ штабів тренування.

Таким чином, авіаційний командир повинен уміти вірно усвідомлюват поставлені завдання з бойової підготовки, оцінювати рівень теоретичної і практичне підготовки учбових груп і на цій основі підбирати найбільш необхідну тематик навчальних дисциплін, визначити послідовність і комплексність їх вивчення, рівн розподіляти між ними навчальний час, визначити найбільш ефективні види занять т призначити найбільш підготовлених керівників. Розробка плану наземної підготовк /розділу плану бойової підготовки/ буде розглянута в главі 3.

Керівниками занять по наземній підготовці призначаються офіцери з ч исл керівного складу частини / з'єднання/. При цьому дотримується правило: "Команди навчає і виховує своїх підлеглих". Керівники закріплюються за учбовими групам наказом по частині. Для проведення занять з нових складних тем можуть злучатис офіцери вищестоящого з'єднання чи об'єднання, але тільки після узгодження цьог питання з вищестоящим командуванням.

Новопризначених керівників, які не мають педагогічного досвіду, необхідн частіше залучати на показні заняття досвідчених командирів. їх підготовка з конкретною темою. повинна закінчуватися проведенням пробного заняття за результатами якого дається допуск до навчання.

Для керівників, що мають великий професійний і достатній педагогічний досЬід, головним методом підготовки до занять є самопідготовка. Проте з нових складних уем доцільно проводити з ними інструкторсько-методичні або показні заняття.

При призначенні керівників занять одночасно слід їм указати: який необхідне розробити чи удосконалити навчально-методичний матеріал, термін його розробки тг подання на перевірку і затвердження старшому начальнику.

Підготовка учбово-матеріальної бази, в тому числі і порядок розробки навчально-методичних матеріалів, будуть розглянуті в окремій главі.

Контроль наземної підготовки - це діяльність командування ав іаційних частин, з'єднань і об'єднань, спрямована на перевірку організації і методики проведення занять. оцінки їх якості та ефективності. Контроль повинеіГ бут и систематич ним і дієвим Систематичність дозволяє своєчасно виявляти недоліки та визначити заходи для їз усунення. Дієвість виявляється у наданні допомоги підлеглим, в усуненні цих нєдолікіе та в розповсюдженні позитивного досвіду. Основні форми контролю наземно: підготовки: поточний, періодичний і підсумковий.

Поточний контроль наземної підготовки частини /з'єднання/ здійснююті безпосередні та прямі начальники. Призначенням поточного контролю в вивчені якост і ефективності знань, міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок тих, хтс навчається.

Методи поточного контролю: аналіз розкладу занять, перегляд навчально методичного матеріалу, присутність перевіряю чого на занятті, перевірка рівю методичної підготовки керівника заняття, перевірка конспектів тих, хто навчається, Ь знань і умінь.

Періодична перевірка здійснюється вищестоящ им шта бом. Для проведена періодичної перевірки може створюватися група офіцерів від різних служб. Перевірц піддягають: планування наземної підготовки на рік і місяць, зміст та обсяг наземно підготовки по учбових групах, професійна спрямованість занять, використанні технічних засобів навчання /ТЗН/, рівень методичної майстерності керівників занять облік успішності, рівень знань, умінь і навичок тих, хто навчається.

Дата добавления: 2015-05-08