Публікації документа 2 страница

накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені
законом.

2. Органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи
під час здійснення заходів державного нагляду (контролю)
зобов'язані:

повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний
нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом;

дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами
господарювання;

не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської
діяльності під час здійснення заходів державного нагляду
(контролю), якщо це не загрожує життю та здоров'ю людей, не
спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж;

забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці суб'єкта
господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході
здійснення державного нагляду (контролю);

ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його
заступника, або уповноважену ним особу з результатами державного
нагляду (контролю) в строки, передбачені законом;

надавати суб'єкту господарювання консультаційну допомогу щодо
здійснення державного нагляду (контролю).

Стаття 9. Відповідальність посадових осіб органу державного
нагляду (контролю)

За невиконання вимог законодавства, а також завдання
неправомірними діями збитків суб'єкту господарювання орган
державного нагляду (контролю), його посадові особи несуть
відповідальність згідно із законом.

Збитки, завдані суб'єкту господарювання неправомірними діями
посадових осіб органів державного нагляду (контролю), підлягають
відшкодуванню у встановленому законом порядку.

Стаття 10. Права суб'єкта господарювання

Суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду
(контролю) має право:

вимагати від посадових осіб органу державного нагляду
(контролю) додержання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного
нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії
посвідчення (направлення) на проведення планового або
позапланового заходу;

не допускати посадових осіб органу державного нагляду
(контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

- він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності
проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених
законом; { Положення абзацу п'ятого статті 10 при вжитті заходів ринкового
нагляду не застосовуються згідно із Законом N 2735-VI (2735-17)
від 02.12.2010 }

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не
надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані
документи не відповідають вимогам цього Закону;

бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду
(контролю);

вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною
таємницею суб'єкта господарювання;

одержувати та знайомитися з актами державного нагляду
(контролю);

надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або
заперечення до акта органу державного нагляду (контролю);

оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії
органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Стаття 11. Обов'язки суб'єкта господарювання

Суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду
(контролю) зобов'язаний:

допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю)
до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови
дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю),
передбаченого цим Законом;

виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо
усунення виявлених порушень вимог законодавства;

надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки,
відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного
нагляду (контролю), відповідно до закону;

одержувати примірник припису або акта органу державного
нагляду (контролю) за результатами проведеного планового чи
позапланового заходу.

Стаття 12. Відповідальність суб'єкта господарювання

1. Невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих
документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених
під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за
собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у
порядку, встановленому законом.

2. У разі застосування санкцій за порушення вимог
законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та
максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності
порушення і покарання.

Стаття 13. Рішення про відбір зразків продукції

1. Відбір зразків продукції здійснюється на підставі
письмового вмотивованого рішення керівника органу державного
нагляду (контролю) або його заступника згідно із законом.

2. У рішенні про необхідність відбору зразків продукції
зазначаються кількість зразків для кожного виду або типу
продукції, необхідних для експертизи, а також місце здійснення
цієї експертизи.

3. Відбір зразків продукції здійснюється в кількості не менш
як два екземпляри, один (контрольний) з яких залишається у
суб'єкта господарювання.

Стаття 14. Порядок відбору зразків продукції

1. Відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою
органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника
суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи і
засвідчується актом відбору зразків продукції.

2. До початку відбору зразків продукції посадова особа органу
державного нагляду (контролю) зобов'язана пред'явити рішення про
відбір зразків продукції та роз'яснити суб'єкту господарювання
порядок відбору зразків продукції.

Суб'єкт господарювання має право бути присутнім при всіх діях
посадової особи органу державного нагляду (контролю) під час
відбору зразків продукції і заявляти клопотання з приводу цих дій,
про що вноситься запис до акта відбору зразків продукції.

3. Правила відбору зразків продукції затверджуються Кабінетом
Міністрів України (1280-2007-п). Кількість зразків продукції, що
відбираються, має відповідати кількості, зазначеній у рішенні
органу державного нагляду (контролю) про відбір зразків продукції.

4. Контрольні зразки повинні зберігатися в умовах, що
забезпечують збереження їх якості та цілісності.

5. Відібрані зразки продукції повинні бути укомплектовані,
упаковані та опломбовані (опечатані).

6. Умови зберігання і транспортування відібраних зразків
продукції не повинні змінювати параметри, за якими буде
проводитися експертиза (випробування) цих зразків.

Посадова особа, яка відбирає зразки продукції для експертизи
(випробування), забезпечує їх збереження і своєчасність доставки
до місця здійснення експертизи (випробування).

Стаття 15. Акт відбору зразків продукції

1. За наслідками відбору зразків продукції посадова особа
органу державного нагляду (контролю) складає акт відбору зразків.

Акт відбору зразків продукції складається у трьох
примірниках. Всі примірники акта підписуються посадовою особою,
яка відібрала зразки продукції, та суб'єктом господарювання або
уповноваженою ним особою.

2. Один примірник акта відбору зразків додається до
опломбованих (опечатаних) зразків продукції та передається разом
із зразками до уповноваженої та/або акредитованої організації, що
призначена для проведення експертизи (випробування) та зазначена в
рішенні про відбір зразків продукції, другий - залишається у
суб'єкта господарювання, третій - в особи, яка здійснила відбір
зразків продукції.

3. В акті відбору зразків продукції зазначаються:

місце і дата складення акта;

номер і дата рішення керівника органу державного нагляду
(контролю), на підставі якого здійснюється відбір зразків
продукції, посади, прізвища, імена та по батькові посадових осіб,
які здійснюють їх відбір;

найменування та місцезнаходження юридичної особи та/або її
відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи - підприємця, в яких здійснюється відбір зразків
продукції;

посада та прізвище, ім'я і по батькові уповноваженої особи
суб'єкта господарювання;

перелік та кількість відібраних зразків продукції із
зазначенням виробника, дати виробництва, серії (номера) партії,
загальної вартості зразків.

4. Форма акта відбору зразків затверджується Кабінетом
Міністрів України (1280-2007-п).

Стаття 16. Витрати, пов'язані з відбором, доставкою та
проведенням експертизи (випробування) зразків
продукції

1. Витрати, пов'язані з відбором, доставкою та проведенням
експертизи (випробування) зразків продукції, фінансуються за
рахунок органу державного нагляду (контролю).

2. У разі підтвердження результатами експертизи
(випробування) факту порушення суб'єктом господарювання вимог
законодавства суб'єкт господарювання відшкодовує витрати на
проведення експертизи (випробування) в порядку (1279-2007-п),
встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Рішення про призначення експертизи (випробування)

1. Для з'ясування питань, пов'язаних зі здійсненням
державного нагляду (контролю), за рішенням керівника органу
державного нагляду (контролю) або його заступника може
призначатися експертиза (випробування).

2. Посадові особи, які здійснюють державний нагляд
(контроль), зобов'язані ознайомити суб'єкта господарювання з
рішенням про призначення експертизи (випробування), а після її
закінчення - з висновком експертизи (випробування).

3. Залучення експертів здійснюється на договірних засадах за
рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) відповідно до
законодавства.

4. Строк проведення експертизи (випробування) становить
чотирнадцять робочих днів з дня прийняття рішення про призначення
експертизи (випробування).

Строк проведення експертизи (випробування) може бути
продовжено тільки в разі, якщо методикою проведення такої
експертизи (випробування) передбачається більш тривалий час. { Положення частини четвертої статті 17 при вжитті заходів
ринкового нагляду не застосовуються згідно із Законом N 2735-VI
(2735-17) від 02.12.2010 }

Стаття 18. Оскарження результатів експертизи (випробування)

1. У разі незгоди з результатами експертизи (випробування)
суб'єкт господарювання має право оскаржити їх у суді.

2. Для проведення повторної експертизи (випробування)
використовується контрольний зразок продукції, відібраний
відповідно до вимог цього Закону.

3. Суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести
експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в
уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження
результатів експертизи (випробування), проведених органом
державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір
вирішується судом.

4. Витрати, пов'язані з проведенням повторної експертизи
(випробування), здійснюються відповідно до закону.

Стаття 19. Консультаційна підтримка суб'єктів господарювання

Органи державного нагляду (контролю) на письмовий запит
суб'єкта господарювання надають йому письмові консультації з
питань здійснення державного нагляду (контролю) щодо вимог,
додержання яких перевіряється органами державного нагляду
(контролю).

Стаття 20. Громадський захист прав суб'єктів господарювання

1. Громадські організації мають право здійснювати захист прав
і законних інтересів суб'єктів господарювання.

2. Суб'єкти господарювання можуть залучати третіх осіб з
метою захисту своїх прав та законних інтересів у ході здійснення
заходів державного нагляду (контролю).

Треті особи мають право:

бути присутніми під час здійснення заходів державного нагляду
(контролю);

знайомитися з документами та матеріалами, що стосуються
здійснення державного нагляду (контролю);

представляти інтереси суб'єктів господарювання перед органами
державного нагляду (контролю) в порядку, встановленому законом;

здійснювати інші дії в інтересах суб'єктів господарювання у
встановленому законом порядку.

Стаття 21. Оскарження рішень органів державного нагляду
(контролю)

Суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного
центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження
рішень органів державного нагляду (контролю).

У разі надходження такого звернення суб'єкта господарювання
відповідний центральний орган виконавчої влади зобов'язаний
розглянути його в установленому законом порядку.

Стаття 22. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його
опублікування, за винятком частин першої та другої статті 5, які
набирають чинності з 1 січня 2008 року.

1-1. Установити, до введення в дію положень щодо спрощеної
системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва, мораторій на здійснення заходів державного нагляду
(контролю) у сфері господарської діяльності органами державної
влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи
службовими особами щодо фізичних осіб - підприємців, які не
зареєстровані платниками податку на додану вартість, діяльність
яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до цього
Закону (далі - фізичні особи - підприємці), та юридичних осіб, які
застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності,
що передбачає включення податку на додану вартість до складу
єдиного податку, діяльність яких не віднесена до високого ступеня
ризику відповідно до цього Закону (далі - юридичні особи).

До введення в дію положень щодо спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва
щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб:

органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи
проводять позапланові заходи державного нагляду (контролю) за
додержанням санітарного законодавства;

органи захисту прав споживачів проводять позапланові
перевірки за скаргами споживачів.

До введення в дію положень щодо спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва
щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, діяльність
яких віднесена до середнього ступеня ризику, органи Пенсійного
фонду України проводять планові та позапланові перевірки. { Статтю 22 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом N 3609-VI
(3609-17) від 07.07.2011 }

2. Кабінету Міністрів України:

1) у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону
затвердити:

порядок відбору зразків продукції для визначення її якісних
показників;

порядок відшкодування суб'єктом господарювання витрат,
пов'язаних з проведенням експертизи (випробування);

форму акта відбору зразків продукції;

2) у шестимісячний термін з дня опублікування цього Закону:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести у відповідність із цим Законом свої
нормативно-правові акти;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом;

затвердити критерії розподілу суб'єктів господарювання за
ступенями ризику їх господарської діяльності для безпеки життя і
здоров'я населення, навколишнього природного середовища
(1324-2007-п) та визначити періодичність здійснення заходів
державного нагляду (контролю). { Положення абзацу п'ятого підпункту 2 пункту 2 статті 22 при
вжитті заходів ринкового нагляду не застосовуються згідно із
Законом N 2735-VI (2735-17) від 02.12.2010 }

3. Якщо не затверджені критерії розподілу суб'єктів
господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності,
періодичність проведення планових заходів та перелік питань для їх
здійснення, то такі суб'єкти господарювання вважаються суб'єктами
господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають
державному нагляду (контролю) не частіше одного разу на п'ять
років. { Пункт 3 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2399-VI (2399-17) від 01.07.2010 }
{ Положення пункту 3 статті 22 при вжитті заходів ринкового
нагляду не застосовуються згідно із Законом N 2735-VI (2735-17)
від 02.12.2010 }

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 5 квітня 2007 року
N 877-V

• Офіційний вісник України від 25.06.2007 — 2007 р., № 44, стор. 12, стаття 1771, код акту 40114/2007
• Урядовий кур'єр від 27.06.2007 — № 113
• Відомості Верховної Ради України від 20.07.2007 — 2007 р., № 29, стор. 1001, стаття 389

СТУ (Державні стандарти України) — стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом. Згідно із Законом України «Про стандартизацію» це Положення стосується національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів, каталогів, а також міждержавних нормативних документів. Відповідно до Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» до державних стандартів України прирівнюються державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.

Стандарти ДСТУ існують з 1993 року.

Державні стандарти України розробляються на організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме:

• організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;
• вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструмент, деталі кріплення тощо);
• складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо);
• продукцію міжгалузевого призначення;
• продукцію для населення та народного господарства;
• методи випробувань.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.

До обов'язкових належать:

• вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;
• вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила;
• метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;
• положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції;
• поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації,
• способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станом об'єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров'я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини.

Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо:

• це передбачено чинними актами законодавства;
• ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;
• виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.

Державні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.

Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання і публікуються українською мовою з автентичним текстом російською мовою.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про стандартизацію

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 31, ст. 145)

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3164-IV (3164-15) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.101
N 2289-VI (2289-17) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 }

(У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади
у сфері стандартизації" в усіх відмінках замінено словами
"центральний орган виконавчої влади з питань
стандартизації" у відповідному відмінку згідно із Законом
N 3164-IV (3164-15) від 01.12.2005)

Цей Закон встановлює правові та організаційні засади
стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної
технічної політики у цій сфері.

Дата добавления: 2015-05-10