Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні
положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних
чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня
впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення
ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх
функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і
сприянню науково-технічному співробітництву;

міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на
міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних
органів усіх країн;

регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться
на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для
відповідних органів країн певного географічного або економічного
простору;

національна стандартизація - стандартизація, що проводиться
на рівні однієї країни;

орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією,
визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні,
основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження
стандартів;

нормативний документ - документ, який установлює правила,
загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх
результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт",
"кодекс усталеної практики" та "технічні умови";

консенсус - загальна згода, яка характеризується відсутністю
серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості
заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури,
спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних
точок зору;

стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та
затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для
загального і багаторазового використання правила, інструкції або
характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів,
включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є
необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології,
позначок, пакування, маркування чи етикетування, які
застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги; (Абзац
дев'ятий статті 1 в редакції Закону N 3164-IV (3164-15) від
01.12.2005)

міжнародний та регіональний стандарти - стандарти, прийняті
відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;

національні стандарти - державні стандарти України, прийняті
центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та
доступні для широкого кола користувачів;

кодекс усталеної практики (звід правил) - документ, що
містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення,
монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання,
конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути
стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги,
яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні
умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим
документом.

(Абзац чотирнадцятий статті 1 виключено на підставі Закону
N 3164-IV (3164-15) від 01.12.2005)

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері
стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на
суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів
діяльності, органи державної влади, а також на відповідні
громадські організації.

Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали,
фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування,
бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти,
сфера дії яких встановлюється відповідними законами.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації

Законодавство України у сфері стандартизації складається з
цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють
відносини у цій сфері.

Стаття 4. Об'єкти стандартизації

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги,
зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність,
правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і
органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування,
пакування, маркування, етикетування. (Стаття 4 в редакції Закону N 3164-IV (3164-15) від
01.12.2005)

Стаття 5. Мета та основні принципи державної політики у сфері
стандартизації

Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального
використання природних ресурсів, відповідності об'єктів
стандартизації їх функціональному призначенню, інформування
споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка
розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та
торгівлі товарами і послугами. (Частина перша статті 5 в редакції
Закону N 3164-IV (3164-15) від 01.12.2005)

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких
принципах:

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні
стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при
виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено
законодавством;

відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття
стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін,
підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних
виробників;

доступності стандартів та інформації щодо них для
користувачів;

відповідності стандартів законодавству;

адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням
стану національної економіки;

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та
регіональних стандартів;

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур
стандартизації;

участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;

прийняття і застосування органами стандартизації на території
України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і
застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні
бар'єри в торгівлі (981_008), що є додатком до Маракеської угоди
про заснування Світової організації торгівлі 1994 року
(995_342). (Частину другу статті 5 доповнено абзацом десятим
згідно із Законом N 3164-IV (3164-15) від 01.12.2005)

Дата добавления: 2015-05-10