Сучасні концепції природного права

Відродження сучасного вчення про природне право в нашій країні обумовлено потребами соціально-історичних перетворень і особливо - забезпеченням прав особи, яке передбачає: по-перше, відновлення перерваної спадкоємності з вітчизняною історією політичних і правових вчень та подолання ізоляції від західної філософської й політико-правової думки; по-друге, акумуляцію та розвиток сьогоднішнього досвіду, усвідомлення й вирішення правових проблем нашого суспільства.

Як свідчать наукові розробки, ідеї природного права супроводжують усю історію розумового розвитку людства. Теорія природного права стала першою в історії філософсько-політичної думки гранично простою, яка подолала віки та епохи, ідеєю, спрямованою на те, щоб усього лише, згідно зі здоровим глуздом і вимогами науки, зв´язати право природними засадами життя людей, як розумних істот, із природним середовищем, із людським буттям. Очевидно, саме тому природноправова теорія стала одним із найзначніших завоювань гуманітарної думки в історії людства, здійсненням і своєрідним відкриттям людського духу.

Водночас на питання, що таке природне право, різні природ-ноправові концепції давали і дають сьогодні різні відповіді. Як традиційне, так і «відроджене» природне право позбавлено належної змістовності, визначеності поняття і загальної значимості. Відомо, однак, що ніколи не було, нема і в принципі не може бути якогось одного-єдиного природного права, а було і є багато різних (окремих і особливих) природних прав, точніше - їхніх концепцій і версій. Так що під загальною назвою і єдиним терміном «природне право» розуміють різні за змістом, сутністю й поняттям варіанти природного права, різне розуміння, яке вкладають його минулі та сучасні прихильники і противники в це стале і широко використовуване збірне поняття.

Плюралізм природноправових вчень відображає, отже, плюралізм природних прав та їхніх понять, при цьому кожне з цих конкуруючих між собою вчень претендує на істинність саме своєї версії особливого природного права, свого розуміння (і поняття) того, що є природне право. За всієї різноманітності поглядів, зауважує С. С. Алексєєв, необхідно з належною чіткістю розрізняти природне право, як: а) категорію методологічного порядку, б) реальний факт соціальної дійсності. Розгляд природного права як методологічної категорії, на його думку, привносить у науку права саме те, що покликана дати методологія, а саме: загальнийпідхід до явищ правової дійсності. Звідси випливає, що справжнє філософське бачення правових явищ - це й є, передусім, їх розгляд під кутом зору природного права. За допомоги такого підходу можна вийти із замкненого кола самих лише юридичних явищ та безпосередньо з ними пов´язаних феноменів - етики і релігії, побачити реальні основи, а може, навіть, і передоснови права, причому такі основи чи передоснови, які справді мають для законів, правосуддя, всіх юридичних явищ визначальне, базове значення.

Сутність ідеї природного права, на думку С. С. Алексєєва, полягає в тому, що поруч із правом, створеним людьми і вираженим у законах, в інших джерелах існує природне право - сума вимог, за своєю вихідною основою безпосередньо, без будь-якої прямої людської участі, народжених самим натуральним життям суспільства, природою, єством людського буття, об´єктивними умовами життєдіяльності, природним плином речей. До таких вимог він відносить: право на еквівалент у господарських справах, право першості, право старшинства, право народів на визначення своєї долі тощо. Саме тут, в ідеї природного права, і проявляється жорстка залежність права від зовнішніх факторів, від усього того, що утворює людське буття, зокрема й від економічного базису, як казав Маркс.

Отже, стрижень ідеї природного права - вимоги життєдіяльності людей як розумних істот. Але як такі, що випливають із природного середовища,- це ще не правові вимоги. Щоб набути правового характеру, вони мають переломитися через правосвідомість, насамперед розуміння права в широкому значенні цього слова, його культурні коди (його понятійний апарат і лексику). Тільки тоді вимоги, що випливають із природного середовища, набувають образу правових вимог і прообразів правил, що складаються згідно з ними,- характеру прообразів юридичних норм. Такі правові вимоги і складають безпосередній зміст природного права.

Дата добавления: 2015-05-10