Поняття колективного і трудового договору

У переважній більшості трудові відносини виникають на основі особливого юридичного факту — трудового договору.

Трудовий договір— це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, у відповідності з яким працівник зобов'язується виконувати певну роботу з підпорядкуванням внутріш-ньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівнику заробітну платню і забезпечувати необхідні умови праці.

Сторони (учасники) трудового договору:

1) працівник. Для того, щоб укласти трудовий договір, особа повинна володіти трудовою правоздатністю і дієздатністю (право-суб'єктністю).

Трудова правосуб'єктність по своєму характеру відрізняється від цивільної правосуб'єктності. Вона має інші вікові межі: виникає з досягненням віку 16 років. У виняткових випадках за згодою одного з батьків (усиновителей) або опікуна допускається прийом на роботу особи, що досягла 15 років. Можливий прийом на роботу учнів у вільний від навчання час при досягненні ними 14 років з відома одного з батьків (усиновителей) або опікуна. Важливо, щоб виконувана таким працівник-ком робота була легкою, не заподіювала шкоди здоров'ю і не порушу-вала процес навчання.

Трудовою правосуб'єктністю можуть володіти особи, визнані у зв'язку з душевною хворобою або недоумством недієздатними;

2) роботодавець. Як особа, що надає роботу, може виступати власник засобів виробництва — юридична особа (підприємство, устано-ва, організація) або уповноважений власником орган. Роботодавцем може бути і фізична особа — наприклад, підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, особа, що наймає хатню робітницю, гувернантку.

Зміст трудового договорускладають умови, по яких досягнуто угоди між працівником і роботодавцем. Умови розділяють на дві групи:

1) необхідні (обов'язкові) умови, без яких трудовий договір немов-ливий. Такі — місце роботи, трудова функція (тобто певна робота, яку виконуватиме працівник), дата початку роботи, оплата праці;

2) додаткові (факультативні) умови. Дана група умов стає обов'язковою тільки при включенні їх в трудовий договір. Інакше кажучи, трудовий договір може бути складений і без додаткових умов. Такі, наприклад, випробувальний термін при прийомі на роботу, робота на умовах неповного робочого часу, пільги і послуги з соціального забезпе-чення і т.д.

Умови трудового договору не повинні погіршувати положення працівника в порівнянні з чинним законодавством. У противному випадку такий договір визнається недійсним.

Трудовий договір може складатися на:

—невизначений термін (безстроковий договір);

—певний термін;

—на час виконання певної роботи.

Трудовий договір, роботодавцем в якому виступає фізична особа, повинен бути зареєстрований в державній службі зайнятості.

Особливістю трудового права є те, що в ньому одним з джерел правових норм, разом із законами і підзаконними актами, виступає колективний договір.

Колективний договір— це угода між роботодавцем і профспілко-вим органом (або представниками трудового колективу), що містить правові норми з питань оплати праці, інших соціальних і трудових прав працівників.

Колективний договір — це локальний правовий акт, що діє в межах організації, де він прийнятий, протягом встановленого терміну. Колективні договори підлягають реєстрації органами виконавчої вла-ди.

Колективний договір полягає на основі чинного законодавства. Тому не допускається укладення угод, погіршуючих положення працівників в порівнянні із законодавством.

У колективному договорі встановлюються взаємні обов’язки пра-цівників і роботодавця по регулюванню виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Зокрема, зміст колективного договору включає:

1) зміни в організації виробництва і праці;

2) заходи по забезпеченню продуктивної зайнятості;

3) нормування і оплату праці (розміри заробітної платні і інших виплат);

4) встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

5) форми участі трудового колективу у формуванні, розподіленні, використанні прибутку (якщо це передбачено статутом організації);

6) режим роботи;

7) умови і охорону праці;

8) забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організацію оздоровлення і відпочинку працівників і ряд інших заходів.

9.4. Порядок припинення трудового договору за ініціативою працівника.

Працівник має право розірвати безстроковий трудовий договір, письмово попередивши про це роботодавця за два тижні. При цьому працівник не зобов'язаний давати які-небудь пояснення свого рішення.

У ряді випадків роботтодавець зобов'язаний розірвати трудовий договір в строк, про який просить працівник (як правило, до закінчення двох тижнів). Ці випадки наступні:

1) переїзд на нове місце проживання;

2) переведення чоловіка/дружини працівника на роботу в іншу місцевість;

3) вступ до учбового закладу;

4) неможливість проживання в даній місцевості (за медичними показниками, документально підтвердженими);

5) вагітність;

6) догляд за дитиною, за хворим членом сім'ї або інвалідом 1 групи;

7) вихід на пенсію;

8) прийом на роботу за конкурсом.

Разом з тим, якщо працівник не залишив роботи після закінчення терміну попередження про звільнення і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права його звільнити. Виняток становить випадок, коли на це місце вже запрошений інший працівник.

Розірвання трудового договору за ініціативою працівника оформ-ляється наказом по підприємству, установі, організації. У трудовій книжці робиться відповідний запис. З працівником повинен бути проведений повний розрахунок.

Дата добавления: 2015-05-10