У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: друже Максиме, пані Валентино, товаришу Віталію

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: пане лейтенанте (лейтенант), добродію опоненте (опонент).

Обливості вживання звертань і творення імен по батькові

Винятки: аннали, білль, бонна, брутто, булла, вілла, ванна, дурра, мадонна, манна, мірра, мотто, мулла, нетто, панна, пенні, тонна.

Подвоєння відбувається при збігові однакових приголосних префікса й кореня: інновація, ірраціональний, контрреволюція, імміграція (але еміграція, емігрант).

Якщо похідне слово за своїм змістом відходить далеко від непрефіксального, приголосний не подовжується: нотація – анотація, конотація.

Спрощення в групах приголосних пов’язане з вимовою. Воно відбувається у звукосполученнях -ж(д)н-, -з(д)н-, -с(т)н-, -с(т)л-; -з(к)н-, -с(к)н- та -с(л)н- за фонетичним принципом правопису (тобто «не вимовляємо і не пишемо»): тиждень – тижневий, проїзд – проїзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, бризк – бризнути, брязк – брязнути, писк – писнути, тріск – тріснути, масло – масний, мисль –умисний, навмисне.

Так, у словах честь – чесний, жалість – жалісний, чернець – ченця, перстень – персня спрощення відбувається й фіксується.

Але в словах: кістлявий, хвастливий, пестливий, зап’ястний, хворостняк, випускний, пропускний, тоскно, скнара, скніти та в числівниках: шістнадцять, шістдесят, шістсот спрощення не відбувається й не фіксується.

У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст літера т у групі приголосних - стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: аванпост – аванпостний, баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний.

У словах, утворених за допомогою суфіксів - ськ-, -ств- від іншомовних твірних основ з кінцевими групами приголосних, багаточленні словосполучення, які, як правило, в усному мовленні спрощуються, на письмі передаються повністю й без будь-яких винятків: [студен’с’кий] – студентський, [агенство] – агентство.

При звертаннях в українській мові вживається тільки кличний відмінок із закінченнями -у (-ю), -е в іменниках чоловічого роду другої відміни однини (товаришу, Юрію, Іване)і -о,-е (-є), -ю – в іменниках першої і третьої відміни (Варваро, Надіє, Лесю). Мовний етикет вимагає таких форм: при звертанні на ім’я й по батькові – Шановний Євгене Степановичу! Шановна Ольго Петрівно!; при звертанні зі словом пан, пані – Шановний пане Андрію! Шановний пане Пилипчук! Шановна пані Олено! Шановна пані Шевченко! Шановний пане професоре! Шановний пане ректоре! (і не можна пане ректоре Іванчук, пані Олено Степанівно тощо).

Дата добавления: 2015-05-10