Поняття та соціальне призначення пенсії

СТАРОСТІ[153]) У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ

ТРУДОВА ПЕНСІЯ ЗА ВІКОМ

Розділ VII

Пенсія є однією з гарантій забезпечення непрацездатних громадян у встановлених законодавством випадках. Для непрацюючих пенсіонерів пенсія фактично служить основ­ним джерелом існування, альтернативою заробітної плати.

Проблематичним у цьому зв'язку є насамперед питання про рівень прожиткового мінімуму, який повинна підтри­мувати пенсія. У відповідності зі ст. 46 Конституції Украї­ни, «пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановле­ного законом». Це один з найважливіших принципів соці­альної політики держави. Соціальне благополуччя людини становить передумову й основу справжньої свободи особи. Забезпечення його, а разом з тим і реальними правами лю­дини й громадянина, залежить від соціально-економічної політики суспільства, держави й, відповідно, від якості нор­мативних актів, що регулюють соціальну захищеність осо­бистості в правовій державі.

Пенсія, на нашу думку, — не благодійна допомога та не дарунок держави. Пенсія — це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі, яку отримує застрахована особа у ви­падку досягнення нею пенсійного віку або визнання її інва­лідом, або у випадках втрати годувальника.

Пенсію не можна розглядати як адресну соціальну допомо­гу, про яку так багато говориться в засобах масової інформації. Пенсія повинна відповідати принципу: як працювала людина протягом трудової діяльності, стільки й одержує у старості.

Пенсії є одним з основних і капіталомістких видів соці­ального забезпечення. Сформована державна пенсійна сис­тема, що залишилася Україні в спадщину від колишнього Союзу РСР, сьогодні активно реформується.

Ростуть витрати коштів на цілі пенсійного забезпечення. На 2007 рік, як ми вже відзначали, вони складають по бюд­жету Пенсійного фонду України більше 90 млрд грн.

Провідне місце в системі пенсійного забезпечення займа­ють страхові пенсії за віком. Із загального числа пенсіонерів у країні більше 80 відсотків становлять пенсіонери по ста­рості (10 млн чол.)[154]. Більшість пенсіонерів — це люди літнього віку, багато років раніше працювали на підприєм­ствах і в організаціях на постійній основі за трудовим дого­вором (контрактом). Усі вони підлягали обов'язковому дер­жавному соціальному страхуванню, що здійснювалося фак­тично за рахунок коштів Державного бюджету. Страхові внески сплачували підприємства по тарифу (диференційо­вано) залежно від галузі економіки.

1.Чинне законодавство передбачає широке коло осіб, що мають право на трудову пенсію. Це коло осіб визначене ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування» від 9 липня 2003 р. До нього, зокрема, відносяться:

1) громадяни України, застраховані відповідно до зазна­ченого Закону та досягли пенсійного віку або визнані інва­лідами у встановленому законодавством порядку й мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії стра­ховий стаж, а у випадку смерті цих осіб — члени їх сімей та інші особи, передбачені законодавством;

2) особи, яким до дня вступу нового Закону в чинність була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. (крім соці­альних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне до­вічне грошове утримання) по інших законодавчих актах, але вони мали право на призначення пенсії за Законом Ук­раїни «Про пенсійне забезпечення» — за умови, якщо вони не одержують пенсію (щомісячного довічного грошового утримання) з інших джерел, а також члени їх сімей.

2. Право на одержання довічної пенсії й разової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застра­ховані особи та члени їх сімей і/або спадкоємці на умовах і в порядку, визначеному законодавством.

3. Особи, що не підлягають загальнообов'язковому дер­жавному пенсійному страхуванню, але добровільно платили страхові внески в порядку й розмірах, встановлених Зако­ном, у солідарну систему й/або накопичувальну систему пенсійного страхування, мають право на умовах, визначе­них Законом, на одержання пенсії й соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду й/або одержання довіч­ної пенсії або разової виплати за рахунок коштів Накопи­чувального фонду.

4. Іноземці й особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загально­обов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах і в порядку, передбаче­них Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.

Перелік осіб, що мають право на одержання пенсійних виплат і соціальних послуг, визначений також у Законі Ук­раїни «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. За цим Законом право на одержання пенсії мають:

а) працюючі на підприємствах, в установах, організаці­ях, кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності й господарювання або тих, хто є членами КСП, інших об'єднань, — за умови сплати страхових внесків у
Пенсійний фонд України;

б) тих, хто займається підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та її праці,— за умови сплати страхових внесків у Пенсійний фонд України;

в) члени творчих союзів, а також інші творчі працівни­ки, що є членами таких союзів, — за умови сплати страхо­вих внесків у Пенсійний фонд України;

г) інші особи, що підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню;

д) працівники військових формувань, не підлягаючі дер­жавному соціальному страхуванню, особи начальницького й рядового складу фельд'єгерської служби Міністерства зв'язку України;

є) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажи­сти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

є) особи, що стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних або суспільних обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні держав­ної, комунальної та приватної власності, а також по охороні правопорядку;

ж) особи, що здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом у віці до 16 років, а також за пенсіоне­ром, що за висновком медичної установи має потребу в по­стійному догляді;

з) члени сімей вище зазначених осіб і пенсіонерів із чис­ла цих осіб — у випадку втрати годувальника[155].

Законодавство встановлює декілька видів пенсії: пенсії за віком, по інвалідності. у зв'язку з втратою годувальника, за вислугу років.

Поняття пенсії та її істотні ознаки докладно розглянуті вюридичній літературі. Проте на деяких розходженнях і позиціях учених варто зупинитися, і відзначити окремі особливості пенсій. До їх числа відносяться: поняття соці­ально-правової природи пенсії; характеристика суб'єктив­ного складу одержувачів пенсії; періодичність виплати пенсій; обов'язковість сплати страхових внесків та ін.

Однак, розглядаючи пенсію, як вид матеріального забез­печення непрацездатних громадян, необхідно прокоменту­вати, на наш погляд, деякі точки зору із приводу визначен­ня поняття пенсії.

Пенсією за віком називають таку пенсію, що встанов­люється з досягненням певного віку й наявністю в той же час необхідного трудового (загального або страхового) ста­жу роботи. Вік, що дає право на пенсію по старості, звичай­но називається пенсійним[156]. Він так само, як і тривалість стажу, установлюється законом.

Право на пенсію по старості нерозривно пов'язане із тру­довою діяльністю людини в суспільному виробництві. До­сягнення пенсійного віку служить підставою для припи­нення трудових відносин працівника з роботодавцем, у зв'язку із чим у працівника виникає право на пенсійне забезпечення.

Термін «пенсія» походить від лат. pensio, що означає платіж — регулярна грошова виплата як матеріальне забез­печення по старості, інвалідності, за вислугу років, при втраті годувальника[157].

У тлумачному словнику російської мови СІ. Ожегова слово «пенсія» визначається як «грошове забезпечення за вислугу років, по інвалідності, непрацездатності та ін.»[158].

У літературі по праву соціального забезпечення радян­ського періоду пенсія визначається по-різному. Так, Е.І. Ас-трахан вперше в 1946 р. запропонував наступне розгорнуте визначення поняття пенсії по соціальному страхуванню:

«Пенсія — це періодичні виплати, які здійснюються за рахунок коштів соціального страхування з метою матері­ального забезпечення робітника, що служить, або його сім'ї у зв'язку із завершенням певного великого циклу його тру­дової діяльності або у зв'язку з остаточним або тривалим вибуттям його із числа повноцінних працівників»[159].

Професор В.А. Ачаркан визначає пенсію як «грошове за­безпечення, яке отримується із суспільних фондів спожи­вання громадянами при настанні в них постійної або стійкої непрацездатності, або презюмірованою (по віковій ознаці, у зв'язку з вислугою років), або встановлюваної шляхом ме­дичного обстеження (для визначення інвалідності). Пенсія призначається громадянам за їх працю в минулому або іншу суспільно корисну діяльність і призначена служити для них постійним і основним джерелом коштів до існування»[160].

Думку професора В.А. Ачаркана про те, що пенсійне за­безпечення засноване на втраті громадянином працездат­ності, розділяє Я.М. Фогель, що стверджує, що загальною передумовою виникнення пенсійних правовідносин є по­стійна або тривала непрацездатність, тобто певний соціаль­но-біологічний стан організму людини[161].

В.Н. Толкунова вважає, що «пенсія — це матеріальне за­безпечення громадян у старості, при інвалідності, у випад­ку втрати годувальника, а також за вислугу років у вигляді систематичних грошових виплат»[162].

Аналогічне визначення поняття пенсії в Енциклопедич­ному словнику «Трудове право»: «Пенсія — грошова ви­плата (розраховуючи на місяць), що призначається відпо­відно до встановленої державою правилами особам похило­го віку і непрацездатним громадянам у зв'язку з визнанням суспільством об'єктивно існуючої необхідності надавати та­ким громадянам утримання або допомогу за рахунок коштів, що асигнуються на ці цілі державою...»[163].

Р.І. Іванова пенсію, як родовий об'єкт пенсійних право­відносин, визначає таким чином: «Пенсія — це щомісячна грошова соціально-аліментарна виплата, що призначаєть­ся особам пенсійного віку, інвалідам, особам, що мають вислугу років або особливі заслуги перед державою, особам, що втратили годувальника, у зв'язку з минулою суспільно корисною діяльністю, у розмірі, як правило, порівнянному з оплатою праці, та є основним джерелом засобів існування для непрацюючих пенсіонерів»[164]. Але така ознака пенсії, як «аліментарність», оспорюється в правовій і економічній літе­ратурі.

Тому професор B.C. Андрєєв, наприклад, у своїх останніх роботах уже не вживає «аліментарність», як ознаку пенсії. Він запропонував наступне визначення поняття пенсії, як правової категорії: «Пенсія по старості — це щомісячні ви­плати з фондів для непрацездатних, призначувані довічно в розмірах, порівнянних з минулим заробітком, особам, які займалися встановлений термін суспільно корисною діяль­ністю й досягли певного віку»[165].

У всіх наведених визначеннях підкреслюються регу­лярність, систематичність, періодичність та інші характерні риси пенсії, що визначають її правову природу, і уточнюєть­ся перелік випадків, при настанні яких вона виплачується. Отже, ці визначення поняття пенсії можуть розглядатися яв базові поняття пенсії, оскільки вони охоплюють прак­тично всі основні ознаки пенсії й виражають її сутність.

Однак наведені визначення поняття пенсії не безперечні. Кожне з них потребує, на наш погляд, відомих уточнень. Так, правильне по суті визначення поняття пенсії В.А. Ачарканом, вказується на зв'язок виплати пенсії з настанням пост­ійної або стійкої непрацездатності, презюмируємої по віковій ознаці або у зв'язку з вислугою років[166].

Пенсійне законодавство не ставить у пряму залежність призначення пенсії по старості й за вислугу років від втра­ти громадянином працездатності як загальної, так і профе­сійної. Більш того, на відміну від пенсії по інвалідності[167], пенсія по старості призначається при досягненні встановле­ного віку й наявності певного трудового (страхового) стажу незалежно від стану індивідуальної працездатності грома­дянина, що звертається за пенсією по старості, а іноді й без обліку віку (пенсії за вислугу років) виникає право на пен­сію.

Спірним у дискусії про природу поняття пенсії вважаєть­ся питання про те, чи є пенсія винагородою (компенсацією) за минулу працю або не є. Однозначної відповіді на це запи­тання в літературі поки немає. Та й не може бути, тому що йде реформування пенсійної системи, впроваджуються нові правила розрахунку пенсії.

Але й «аліментарність» в умовах ринку соціальних послуг втрачає своє значення. Ознаками нової пенсії будуть такі риси, як: страховий стаж, накопичення, солідарність і суб­сидування, паритетність і обов'язковість участі громадян у фінансуванні витрат на власне соціальне забезпечення.

Пенсія в цей час призначається громадянам, що припи­нили або мають право припинити трудову діяльність через досягнення встановленого пенсійного віку або у зв'язку з інвалідністю, тобто одержання пенсії обумовлене певними вимогами. Це значить, що природа трудових пенсій походить від природи працездатності людини і її трудових відно­син з конкретним роботодавцем. Отже, пенсію не можна розглядати як абсолютно безеквівалентну виплату. Люди­на в минулому працювала й накопичила для себе кошти на пенсію.

Цієї точки зору дотримуються сьогодні багато російських вчених, що займаються проблемою права соціального за­безпечення. Так, Є.Є. Мачульська у своїх роботах підкрес­лює, що право на трудову пенсію по старості обумовлено дво­ма основними ознаками: по-перше, стажем роботи і, по-дру­ге, досягненням пенсійного віку.

З урахуванням цих ознак дається наступне визначення поняття трудової пенсії по старості: трудова пенсія по ста­рості — це довічна щомісячна виплата, що служить основ­ним джерелом засобів існування для осіб, що досягли пен­сійного віку й мають необхідний трудовий стаж[168].

Концепцією пенсійної реформи передбачаються зміни умов одержання трудових пенсій — введення страхового стажу й обов'язкової сплати страхових внесків у Пенсійний фонд України.

Що стосується соціально-економічного призначення пенсії, то звичайно його бачать у тому, що пенсія є основ­ним джерелом коштів до існування для переважної біль­шості пенсіонерів по старості. Та обставина, що частина пенсіонерів у перші роки після виходу на пенсію зберігає частково працездатність і продовжує трудову діяльність, зовсім не міняє соціального призначення пенсії: вона при­значається їм на весь наступний період життя, у тому числі й на той період, коли вони зовсім не зможуть працювати внаслідок повної втрати працездатності.

На закінчення можна зробити висновок, що поняття пенсії по старості повинне містити в собі лише ті ознаки, які найбільш характерні для неї. Воно повинне разом з тим об­ґрунтовуватися правовими критеріями, а також розкрива­ти природу й соціальне призначення пенсії.

Разом з тим необхідно відзначити, що природу пенсії виз­начає в остаточному підсумку визнання державою обов'яз­ку суспільства утримувати своїх непрацездатних громадян. Для їх матеріального забезпечення держава створює не­обхідні соціальні фонди, виділяє з Державного бюджету кошти, що становлять частину національного доходу краї­ни, створюваного працездатними громадянами. У цьому ви­падку цілком обґрунтовано можна говорити про наявність елементів солідарності в пенсійній системі.

Пенсійне забезпечення по старості стало здійснюватися в СРСР із кінця двадцятих років (1928). Досягнення певно­го віку стало самостійною підставою пенсійного забезпечен­ня спочатку працівників підприємств текстильної промис­ловості, а потім робітників та службовців усіх інших галу­зей народного господарства.

Пояснюючи причину здійснення пенсійного забезпечен­ня по старості, деякі вчені зв'язують це з визнанням зако­нодавцем всіх осіб, що досягли віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років), непрацездатними або приблизно непра­цездатними й наділенням їх правом на пенсію по досягненні цього віку[169]. Незмінне збереження межі пенсійного віку й визнання його конституційною нормою в цей час є свого роду традицією соціального захисту людей похилого віку. І не тільки традицією, але й принципом законності. «Диск­римінація громадян похилого віку у сфері праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом і в інших сферах забороняється, а посадові особи, що пору­шують ці гарантії, залучаються до відповідальності відпо­відно до діючого законодавства»[170].

Пенсія по старості відрізняється від інших видів пенсій­ного забезпечення, наприклад, від пенсії по інвалідності і за вислугу років. Вона відрізняється від пенсії по інвалід­ності тим, що її призначення не залежить від фактичного стану працездатності людини. Пенсію по старості неважко відрізнити й від пенсії за вислугу років, хоча обидві ці пенсії встановлюються незалежно від фактичного стану праце­здатності.

Розходження складається у тому, що для одержання пенсії по старості необхідний певний вік, а право на пенсію за вислугу років, як правило, не обумовлено досягненням якого-небудь віку.

Пенсії по старості диференціюються на окремі види (підвиди) залежно від умов праці, тривалості трудового ста­жу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розмі­ру цих пенсій. Усі ці обставини залежать від того, про за­безпечення яких категорій громадян мова йде. У зв'язку із цим законодавець підрозділяє призначення пенсії по ста­рості на три види: на загальних, пільгових і спеціальних юридичних (умовах) [171]. Загальними умовами пенсійного за­безпечення є пенсійний вік і трудовий (страховий) стаж вста­новленої тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стра­ховим стажем) обумовлене право на забезпечення пенсією по старості (за віком).

Під пільговим пенсіонуванням потрібно розуміти мож­ливість працівника вийти на пенсію по старості або у більше ранньому віці при загальній незмінній тривалості трудового стажу, або при одночасному зниженні вимог до віку й до тривалості трудового стажу [172].

Що стосується спеціальних юридичних підстав призна­чення пенсії по старості, то вони мають значення для окре­мих категорій громадян, наприклад, потерпілих від Чорно­бильської катастрофи; інвалідів, учасників війни й сімей загиблих воїнів; багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства; жінок, що працювали в текстильному вироб­ництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві; при неповному стажі роботи.

Умови й особливості пенсійного забезпечення по старості розглянемо окремо в наступних розділах підручника.

7.2. Основні умови та особливості пенсійного забезпечення за віком окремих категорій працівників

Основними умовами пенсійного забезпечення по ста­рості, як ми вже відзначали, є: досягнення пенсійного віку й наявність певного страхового трудового стажу, тобто дві умови. Першою умовою є вік. За загальним правилом право на пенсію за віком чоловіки здобувають по досягненні 60 років, а жінки — 55 років. Такі вікові межі встановлені для одер­жання пенсій тим, хто працював на посадах і професіях зі звичайними умовами праці.

При визначенні цього віку враховувалися багато фак­торів, зокрема, середня тривалість життя й середня три­валість працездатного періоду в житті людини, стан її пра­цездатності, досягнення пенсійного віку, необхідність вста­новлення для жінок додаткових пільг та ін. Слід зазначити, що у сфері пенсійного забезпечення за віком та у випадку втрати годувальника жінки мають рівні права із чоловіка­ми відносно видів і рівня соціального забезпечення.

У той же час, якщо говорити про умови надання пенсій, то для жінок у нашій країні передбачені певні переваги. Це знаходить конкретне вираження у встановленні для них більш низького пенсійного віку й зниженого стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком і по інва­лідності внаслідок загального захворювання. Право соці­ального забезпечення передбачає розходження в пенсійно­му віці для чоловіків і жінок, як правило, у п'ять років. Таке розмежування характерно для всіх випадків диференціації віку по признаку статі, у тому числі й для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Але сьогодні знову ставиться питання про підвищення пенсійного віку. Другою загальною умовою призначення пенсії по старості є стаж роботи. Для призначення повної трудової пенсії по старості необхідний стаж 20—25 років. Менше — для жінок, більше — для чоловіків.

Багато категорій працівників мають право на пенсію на пільгових умовах. Пільгові умови встановлені для призна­чення пенсії по старості працівникам, зайнятим на робо­тах з особливо шкідливими й особливо тяжкими умовами праці, — за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, по­сад і показників і за результатами атестації робочих місць. Пенсія їм призначається, як ми вже відзначали, на пільго­вих умовах при зниженому пенсійному віці на десять років і скороченому стажі роботи на п'ять років, тобто пенсія при­значається чоловікам — по досягненні віку 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, жінкам, відповідно, — 45 і 15 років.

Особам, зайнятим на роботах зі шкідливими й тяжкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсія по старості призначається чолов­ікам по досягненні 55 років і стажі роботи не менше 25 років, а жінкам — по досягненні 50 років і стажі роботи не менше 20 років.

Для одержання пенсії по старості на пільгових умовах за Списками робіт № 1 і Мв 2 не обов'язково, щоб увесь трудо­вий стаж, необхідний для призначення такої пенсії, приходився на роботи, перераховані в цих списках. Досить поло­вини спеціального стажу для призначення пільгової пенсії.

Для вирішення питання про пільгове пенсійне забезпе­чення не має значення ні остання виконувана робота перед звертанням за пенсією, ні місцевість, ні місце проживання. Пенсію по старості на пільгових умовах може одержати, наприклад, киянин або одесит, у минулому працювавший шахтарем на шахтах Донбасу десять років, а згодом вико­нував звичайну роботу, що не дає права на пільгове пенсій­не забезпечення.

На пільгових умовах призначаються пенсії по старості працівникам, зайнятим на підземній і відкритій гірській роботах і в металургії. Ці працівники мають право на пен­сію — по окремому Списку робіт і професій, затверджено­му Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а пра­цівники провідних професій (гірники очисного забою, про­хідники, забійники на відбійних молотках та ін.) — не мен­ше 20 років[173].

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії на загальних і пільгових умовах призначаються в певних розм­ірах. Порядок призначення й обчислення пенсій роз­глядається в окремому розділі підручника.

Особливості пільгового пенсійного забезпечення окре­мих категорій працівників. Пенсійне забезпечення на пільгових умовах відрізняється деякими особливостями в порівнянні зі звичайними умовами призначення пенсії по старості. Ці особливості виражаються в підставах, що виз­начають право на пенсію на пільгових умовах. В одних ви­падках вони виступають у якості спеціальних юридичних підстав надання права на пенсію по старості, а в інших — у вигляді додаткових вимог до спеціального стажу роботи. І ті й інші випливають із конкретних обставин, передбаче­них у законі, і обумовлені необхідністю. Наприклад, вста­новлення законодавцем права на пільгову пенсію грома­дянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, є спеціальною юридичною підставою.

Аварія на Чорнобильській АЕС, що відбулася 26 квітня 1986 р., викликала найбільшу по масштабах радіоактивно­го забруднення біосфери екологічну катастрофу. Вона ста­ла загальнонародним нещастям, що торкнулося долі мільйонів людей, що проживають на території України, Білорусії та Російській Федерації. Чорнобильська катаст­рофа принесла й продовжує приносити величезну матері­альну втрату. На цілі ліквідації наслідків катастрофи Ук­раїна щорічно виділяє з бюджету країни великі кошти.

Верховною Радою й Кабінетом Міністрів України після Чорнобильської катастрофи був прийнятий ряд норматив­но-правових актів, спрямованих на соціальний захист прав і інтересів громадян, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії, і потерпілих від цієї аварії людей, що прожи­вали в зоні аварії, зокрема, на захист прав громадян, що стали непрацездатними внаслідок цієї найтяжкої трагедії.

31 квітня 1991 p., замість раніше діючого законодавства Союзу РСР, діє Закон України «Про статус і соціальний за­хист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», прийнятий 28 лютого 1991р. Він неодноразо­во змінювався й доповнювався. Значні зміни були внесені в Закон постановою Верховної Ради України від 6 червня 1996 р. (по суті, була прийнята нова редакція Закону)[174].

Законодавством встановлено коло осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначений їх статус, кате­горії потерпілих і засоби соціального захисту. Важливим питанням є встановлення пільгових умов пенсійного забез­печення громадян, що постраждали від цієї катастрофи. Відповідно до Закону, пенсії по старості людям, що працю­вали або проживали на території радіоактивного забруднення, призначаються на пільгових умовах із зменшенням загальновстановленого пенсійного віку. При цьому величина знижен­ня пенсійного віку залежить від статусу й категорії громадян, що піддалися впливу радіації, терміну праці або проживан­ня потерпілих на території радіоактивного забруднення.

Наприклад, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. незалежно від кількості робочих днів, а з липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. — не менше 5 календарних днів, пенсія по старості може бути призначена по досягненні 50 років, тобто зі зменшенням віку на 10 років і при наявності загального трудового ста­жу не менше 20 років. Таке зменшення пенсійного віку пе­редбачено й для потерпілих громадян, евакуйованих із зони відчуження в 1986 р.

Для тих, хто працював у 1987 р. у зоні відчуження не менше 14 календарних днів або проживав і був евакуйова­ний із зони відчуження в 1986 p., пенсійний вік, встанов­лений для одержання пенсії по старості, зменшується на 8 років і т.д. Отже, законодавцем встановлений диферен­ційований підхід до зниження пенсійного віку чорнобиль­цям залежно від часу й тривалості проживання або роботи в радіоактивно забрудненій зоні. Однак зниження пенсій­ного віку на певну величину повинне мати місце тільки в тому випадку, якщо громадянин проживав або працював у зоні відчуження після аварії на Чорнобильській АЕС.

Період роботи (служби, у тому числі державної) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зарахо­вується у трудовий стаж і вислугу років: до 1 січня 1988 р. — у потрійному розмірі, азі січня 1988 р. до 1 січня 1993 р. — у півтора рази (у тому числі за Списком № 1). 31 січня 1993 р. і в наступні роки пільги по вирахуванню стажу роботи в зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, що працювали або проживали в зоні відчуження й віднесені до категорій 1, 2, 3, 4[175] за умови стажу роботи: у чоловіків — 20 років, жінок — 15 років, зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік понад установлений стаж, але не вище 75 відсотків заробітку, а громадянам, що пра­цювали за Списком № 1: чоловіки — 10 років і більше, жінки — 7 років і 6 місяців і більше, але не вище 85 відсотків заробітку. Обчислення середньомісячного заробітку для визначення розміру пенсії проводиться відповідно до Зако­ну України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р.

Закон передбачає припинення виплати компенсацій і надання пільг тим громадянам, які відмовляються від пе­реселення із зон обов'язкового відселення в побудоване для них житло. На зазначених громадян у період їх подальшо­го проживання в радіаційно-забрудненій зоні не поширю­ються пільги, що стосуються зменшення пенсійного віку.

Пенсійне забезпечення по старості учасників і інвалідів війни, сімей загиблих воїнів. Право на пенсію у цієї категорії громадян виникає при наявності наступних умов: досягненні віку — у чоловіків — 55 років, жінок — 50 років і стажу роботи відповідно 25 і 20 років, а також наявності спеціальної юридичної підстави — участі в бойо­вих діях, а для інвалідів війни — поранення, контузії або каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при ви­конанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, або виконанням іншого військового завдання[176].

Участь у бойових діях, наявність інвалідності, пов'яза­ної з військовою службою, повинні бути підтверджені відпо­відними документами. Наприклад, інвалідність, що насту­пила внаслідок зазначених причин, підтверджується відпо­відним висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Пенсія інвалідам війни призначається, якщо їх інвалідність наступила до початку звернення за пенсією.

Пенсії учасникам і інвалідам війни призначаються в підвищених розмірах, диференційовано, залежно Від групи інвалідності й участі в бойових діях. Порядок і норми пен­сійного забезпечення інвалідів війни розглядається окремо у розділі підручника «Пенсії по інвалідності».

Право на пенсію на пільгових умовах мають також бать­ки й дружина (чоловік) військовослужбовця, що загинув на фронті або при виконанні іншого військового обов'язку, або померлого в період військової служби (не вступили в новий шлюб): чоловіки — по досягненні 55 років і при стажі робо­ти не менше 25 років; жінки — по досягненні 50 років і при стажі роботи не менше 20 років. Для призначення пільго­вої пенсії значення не має, що батьки не перебували на утри­манні загиблого (померлого) військовослужбовця й були працездатними на момент його загибелі (смерті). Пенсія по старості на пільгових умовах призначається, якщо до досяг­нення відповідного віку є документи, що підтверджують загибель (смерть) військовослужбовця в період військової служби.

Пенсії багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства. Законодавством встановлено пільгове пенсій­не забезпечення жінок, що народили п'ять і більше дітей, які виховували їх до 6-літнього віку, а також матерів інвалідів з дитинства, що виховували їх до цього віку. Вони мають право на пенсію за віком по досягненні 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із урахуванням у стаж часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства відносяться також діти-інваліди у віці до 18 років, що ма­ють право на одержання соціальної допомоги.

У випадку, якщо жінка має право на пенсію за віком у більш ранньому віці, то вона може одержувати пенсію до досягнення 50 років. Наприклад, право на пенсію на більш пільгових умовах може виникнути для такої жінки, якщо дотримані всі вимоги, перед бачені у зв'язку із призначен­ням пенсії за умовами праці за Списком № 1, тобто по до­сягненні 45 років. Крім того, якщо жінка відноситься до Категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи, то вона також може вийти на пенсію в більш ранньому віці.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах надаєть­ся багатодітним матерям незалежно від того, прожива­ли діти разом з матір'ю або окремо від неї (наприклад, у школі-інтернаті). Важливо, щоб кожний з п'яти дітей до-сяг шестирічного віку. Смерть дитини після досягнення восьми років не позбавляє матір права на зазначену пенсію. Однак при цьому враховуються тільки рідні діти, а пасин­ки й падчерки не прирівнюються до рідних дітей. До рідних дітей прирівнюються всиновлені діти, якщо всиновлення відбулося до досягнення дитиною 6 років.

Документом про народження дитини даною жінкою слу­жить свідоцтво про народження, у якому вона зазначена ма­тір'ю. А всиновлювачі можуть бути записані в книгах запи­су народжень як батьки всиновлених. Закон передбачає за­безпечення таємниці всиновлення. Без згоди всиновлювачів заборонено повідомляти які-небудь відомості про всиновлен­ня, видавати виписки із книг реєстрації актів громадянського стану, з яких було б видно, що всиновлювачі не є рідними бать­ками всиновленого. Особи, що розголошують таємницю вси­новлення, можуть бути притягнуті до відповідальності у встановленому порядку.

У зв'язку із цим, якщо у свідоцтвах про народження дітей, що враховують при призначенні пенсії, жінка, що звернулася за пенсією, значиться матір'ю, органи Пенсій­ного фонду не вправі проводити будь-які дії, що можуть спричинити розкриття таємниці всиновлення (вимагати додаткові документи з метою виявлення всиновлення дітей, часу їх всиновлення та ін.). Крім того, якщо у свідоцтві про народження дітей жінка, що звернулася за пенсією, не зна­читься матір'ю, але нею представлені документи про вси­новлення, то при призначенні пенсії Ці діти враховуються за умови, що всиновлення відбулося при досягненні кож­ним з них шестирічного віку.

Пільговий порядок пенсійного забезпечення поши­рюється й на матерів інвалідів з дитинства. їм також на­дається право на пенсію за віком по досягненні 50-літнього віку й при загальному стажі роботи не менше 15 років. Це право має мати інваліда з дитинства, визнаного таким у встановленому порядку, що виховала його до шестирічно­го віку. Визнання дитини інвалідом з дитинства проходить на підставі медичних показань органами медико-соціальної експертизи. До числа інвалідів з дитинства відносяться та­кож діти-інваліди до 18 років, що мають право на одержан­ня соціальної допомоги.

У випадку відсутності матері, коли виховання дитини -. інваліда здійснюється батьком, йому призначається пенсія за віком по досягненні 55 років і при стажі роботи 20 років.

Ще один випадок, коли багатодітність сім'ї є юридич­ною підставою для призначення пенсії на пільгових умо­вах". Це відноситься до жінок, зайнятих у сільському господарстві. Законом України «Про пенсійне забезпечен­ня» від 5 листопада 1991 р. жінкам, що працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро й більше дітей, надане право виходу на пенсію незалежно від віку й трудового стажу. Уперше ця норма-пільга була вста­новлена Законом Української РСР «Про пріоритетність соціального розвитку села й агропромислового комплексу в народному господарстві України» від 17 жовтня 1990 р.[177]

Право на пенсію на пільгових умовах залежно від умов виробництва має певна категорія жінок-робітниць, зайня­тих у текстильному виробництві, механізаторами, а також на окремих видах робіт у сільському господарстві.

Наприклад, жінки, що працюють у текстильному вироб­ництві, мають право на пільгову пенсію, якщо вони працю­вали в цьому виробництві на верстатах і машинах — за Спис­ком виробництв і професій, затвердженим постановою Кабі­нету Міністрів України[178]: по досягненні 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. До підприємств тек­стильної промисловості відносяться бавовняні, вовняні, лляні, шовкові, трикотажні й інші фабрики й комбінати.

Пільгове пенсійне забезпечення також надається жінкам, що працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колективних і інших підприєм­ствах сільського господарства — по досягненні 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. При зверненні робітниці за пенсією роботодавець (адміністрація господар­ства), власник підприємства або уповноважений ним орган представляє в орган Пенсійного фонду довідку про стаж ро­боти доярки (оператора машинного доїння), свинарки-оператора й про виконання норм обслуговування за встановле­ною формою.

Право на пільгову пенсію також мають жінки, зайняті про­тягом повного сезону на вирощуванні, збиранні й післязби­ральній обробці тютюну, — по досягненні 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. При цьому під вирощу­ванням, збиранням і післязбиральною обробкою тютюну маєть­ся на увазі вирощування розсади, підготовка ґрунту, догляд за рослинами, сушіння, навантаження, розвантаження й первинна обробка тютюнової сировини. Жінкам, зайнятим протягом повного сезону на цих роботах, увесь рік роботи зараховується в стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пенсії на загальних умовах призначаються працівникам сільського господарства відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При­значення пенсії проводиться іноді до досягнення загального пенсійного віку, встановленого законом за рахунок власних коштів підприємств і організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються в Пенсійний фонд України на виплату пенсій. Ці пенсії відносяться до розряду професій­них пільг. Реформа пенсійного забезпечення передбачає значне скорочення професійних пільг, ведеться розробка нових критеріїв підходу до оцінки важких і шкідливих праць, професій і посад, що дають право на пільгову пенсію.

Однак складним залишається питання про пенсійне забез­печення працівників сільського господарства при переході їх з одного підприємства в інше внаслідок реорганізації сільськогосподарських підприємств (КСП). При вирішенні цього питання необхідно керуватися ст. 31 Закону Украї­ни «Про колективне сільськогосподарське підприємство». У всіх випадках реорганізації КСП і створення на його базі нових підприємств усі майнові права й обов'язки перехо­дять по акту (балансу) до знов створених підприємств або перерозподіляються між ними у відповідних частках. Най­маним працівникам реорганізованого підприємства гаран­тується дотримання їх прав і інтересів відповідно до трудо­вого законодавства України[179].

Важливою нормою-піяьгою пенсійного забезпечення є призначення пенсії по старості при неповному стажі роботи, тобто при меншому стажі, ніж 25 і 20 років (відпо­відно для чоловіків і жінок). Ця норма застосовується не­часто, тому що більшість громадян ідуть на пенсію при на­явності пенсійного віку й повного стажу роботи. Однак буває, що стажу для призначення пенсії недостатньо, на­приклад, у жінок, які тривалий час займалися вихованням дітей або веденням домашнього господарства. У таких ви­падках пенсії за віком можуть бути призначені при меншо­му стансі роботи.

Раніше для призначення пенсії при неповному стажі ро­боти існували різні обмеження. Тепер їх немає. Вони скасо­вані Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.

Пенсії при неповному стажі за новим Законом України від 9 липня 2003 року призначаються пропорційно наявно­му страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком (ст. 28 Закону). Обчислення пенсії прово­диться наступним чином: спочатку визначається відповід­на повна пенсія. Ця пенсія ділиться на число місяців необ­хідного повного стажу роботи, отримана сума множиться на число місяців наявного фактичного стажу роботи (у цьому стажі період понад 15 днів округляється до повного місяця, аперіод до 15 днів включно не враховується).

Наведемо приклад перерахунку пенсії за віком при не­повному стажі роботи жінці з 1 січня 2004 р. (за матеріала­ми пенсійної справи);

Дата народження жінки — 22.04.1947 р.

Розмір пенсії до перерахунку — 88,80 грн.

Загальний стаж роботи — 5 років

Період Кіль- Зарабітна Средньомісячна Коефіцієнт

кість плата, зарабітна плата міс. за період по економіці

01.04.1996- ~~9 0,00703 0,0087 грн І 0,80804
31.12.1996 ____________________________________________

01.01.1967- 3 0,0015 0,003 грн Г оТЗ

30.03.1967 \ \ 1 ____________ 1

Визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) 0,73103 (0,80804x9+ 0,5x3): 12 Визначення коефіцієнта стажу 0,05 (5x12): (100x12)

Дата добавления: 2015-05-10