Пояснити методики обчислення і аналізу традиційного показника оцінки стану здоров’я населення - «смертність»

Біологічні характеристики людини (стать, вік, спадковість, конституція, темперамент, адаптаційні можливості і ін) складають в загальній частці впливу факторів на здоров'я не більше 20%. Як соціальні, так і біологічні чинники впливають на людину в певних умовах навколишнього середовища, частка впливу яких становить від 18 до 22%. Тільки незначна частина (8-10%) показників здоров'я визначається рівнем діяльності медичних установ і зусиллями медичних працівників. Тому здоров'я людини - це гармонійна єдність біологічних і соціальних якостей, обумовлених вродженими і набутими біологічними і соціальними властивостями, а хвороба - порушення цієї гармонії. 34. Охарактеризувати сучасні особливості вікової структури населення України

Демографічна ситуація в Україні дозволяє зарахувати її до «старих» країн планети. За величиною частки осіб віком 65 років і більше в загальній структурі населення на початку ХХІ сторіччя Україна посідає 11- те місце у світі. У розвинутих країнах і в Україні процес демографічного переходу вже практично закінчився, у країнах, що розвиваються, він очікується в найближчі 30–50 років. В Україні когорта довголітніх (осіб віком 80 років і більше) зросла з 1,2 % у 1950 році до 2,2 % у 2000 році, а за даними прогнозів зросте до 7,5 % у загальній чисельності населення в 2050 році. Порівняно з тим, що загальна чисельність осіб віком 60 років і більше збільшиться до 2050 року в 1,5 раза, кількість осіб віком 80 років і більше за цей же період збільшитися в 3,4 раза.

У найближчі десятиліття буде зростати середня очікувана тривалість життя населення України, що, як передбачається, збільшиться приблизно на 10 років (з 68,0 року в 2001 році до 77,6 року в 2050 році, у чоловіків відповідно з 62 до 74 років, у жінок — з 73,0 до 80,6 року). Серед усіх чоловіків України частка осіб віком 60 років і більше становить трохи більше 13 %, серед жінок частка осіб віком 60 років і більше — 28 %.

Треба підкреслити, що низька тривалість життя чоловіків в Україні багато в чому визначається тим, що рівень смертності чоловіків досягає високих величин у працездатному віці (кожен третій чоловік не доживає до пенсійного віку), і основною причиною цього є виробничий, транспортний і побутовий травматизм. Цей показник майбутньої тривалості життя чоловіків 60 літнього віку на три роки нижче, ніж у середньому на планеті, на чотири роки — ніж у розвинутих країнах, на один рік менше середнього показника для найменш розвинутих країн. А сьогоднішні шістдесятирічні українки проживуть у середньому ще 19 років. Це на рік менше, ніж «середня землянка», на 4 роки менше, ніж їхні однолітки в економічно розвинутих країнах, але на три роки довше, ніж жительки того ж віку в найменш розвинутих країнах. Причина демографічної кризи в Україні — соціально-економічне неблагополуччя в країні.

Народжуваність і смертність населення обчислюється на основі реєстрації кожного випадку народження й смерті у відділах реєстрації актів громадянського стану (РАГС). Народження й смерть реєструються на спеціальних бланках «Акт про народження», «Акт про смерть», які, у свою чергу, складаються на підставі «Довідки про народження» і «Лікарському свідченні про смерть».

Показник (коефіцієнт) загальної смертності — число померлих у рік на 1000 чіл.: Середній показник смертності 13...16 померлих на 1000 чіл. Якщо смертність у старечому віці є наслідком фізіологічного процесу старіння, то смертність дітей є явище патологічне.

На показники дитячої смертності впливають наступні групи факторів:

· соціально-економічні й обумовлений ними спосіб життя,

· політика в області охорони здоров'я,

· охорона здоров'я жінок і дітей,

· специфічні методи боротьби з дитячою смертністю, що випливають із її медико-соціальних причин.

На рівень перинатальної смертності впливають наступні фактори:

· соціально-біологічні (вік матері, її стан під час вагітності, наявність абортів в анамнезі, число попередніх пологів і т.д.),

· соціально-економічні (умови праці вагітної, матеріальне становище, родиний стан, рівень і якість медичної допомоги вагітним і немовлям).

36Розкрити зміст поняття «Соціальне здоров’я» та надати характеристику його складовим

Моральне або соціальне здоров’я, визначається моральними принципами, які є фундаментальною основою соціального життя індивіда, тобто життя в людському суспільстві. Відмінними ознаками морального здоров’я людини є, насамперед, свідоме ставлення до праці, оволодіння скарбами культури, активне неприйняття вдач і звичок, що суперечать нормальному способу життя. Фізично і психічно здорова людина може бути моральним виродком, якщо вона зневажає нормами моралі. Тому соціальне здоров’я вважається вищою мірою людського здоров’я. Морально здоровим людям притаманна низка загальнолюдських якостей, що й роблять їх справжніми громадянами.

Соціальне здоров’я відображається через такі характеристики:

· адекватне сприйняття соціальної реальності;

· інтерес до навколишнього світу;

· адаптація до фізичної та суспільної сфер;

· спрямованість на суспільно корисну працю;

· альтруїзм;

· емпатія (Емпа́тія (англ. empathy від (грец. patho) співпереживання) - розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання.);

· відповідальність перед іншими;

· демократизм у поведінці.

Соціальне здоров`я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, через які відбуваються соціальні зв`язки - праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Крім того, потрібно враховувати міжетнічні стосунки, різницю у доходах різних соціальних категорій суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво впливає на здоров`я людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку, що притаманне головним сферам суспільного життя в певному середовищі - економічній, політичній, соціальній, духовній.

37. Охарактеризувати синдром емоційного вигорання як механізм психологічного захисту людини та визначити професії, в яких він проявляється частіше

Синдром емоційного вигорання описується як специфічний вид професійної деформації людей, які працюють в тісному контакті з пацієнтами при наданні професійної допомоги. Вигорання – це не втрата творчого потенціалу, не реакція на нудоту, а швидше «емоційне виснаження, яке виникає на фоні стресу, викликаного міжособистісним спілкуванням». Симптоми вигорання проявляються у професіоналів, які працюють в системі «людина – людина», тобто у тих, хто через професійні обов’язки змушений весь свій робочий день спілкуватися з людьми.

Схильність до вигорання спостерігається у представників певних професій, які наділені владою, що важко контролюється і важко обмежується. Серед професій, в яких синдром емоційного вигорання зустрічається найчастіше (від 30 до 90% працівників), слід відзначити лікарів, учителів, психологів, соціальних працівників, рятівників, працівників правоохоронних органів. Майже 80% лікарів-психіатрів, психотерапевтів, психіатрів-наркологів мають різного ступеня вираження ознаки синдрому емоційного вигорання; Синдром емоційного вигорання спостерігається у третини працівників кримінально-виконавчої системи, які безпосередньо спілкуються із засудженими, і у третини працівників правоохоронних органів.

Синдром емоційного вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у вигляді повного чи часткового виключення емоцій (зниження їх енергетики) у відповідь на певні психотравмуючі впливи. Наприклад медичні працівники - для них. першопочатково притаманний певний ступінь адаптації, тому що сильне сприйняття страждань іншої людини на початку професійної діяльності, з часом, як правило притупляється. Синдром емоційного вигорання – один із видів професійної деформації особистості людей, які працюють у тісному контакті з клієнтами при наданні професійної допомоги. Синдром має декілька аспектів:

· власне емоційний, який було відкрито вперше, від чого синдром і отримав свою назву,

· інтелектуальний (сповільнення мисленнєвої діяльності, несприймання нових ідей),

· соціальний (важкість встановлення нових контактів, відгородження від соціуму),

· психосоматичний – коли людина на фізичному рівні відчуває усі проблеми, швидко втомлюється, частий головний біль, який може стійко з’являтися при приході на роботу і одразу зникати після закінчення робочого дня.

Завдяки тому, що було відкрито психосоматичний аспект, синдром емоційного вигорання відносять до стану хвороби. В Міжнародній класифікації хвороб (МКХ – 10) синдром емоційного вигорання належить до рубрики Z73 – «Стрес, пов’язаний з труднощами підтримки нормального способу життя».

Дата добавления: 2015-05-08