Завдання для дискусії. Наведіть свої приклади використання синергетики в житті

Наведіть свої приклади використання синергетики в житті.

Методологія теорії держави і права

1.Загальнонауконі методи пізнання держави і права.

2.Методи соціальних наук, що використовуються в теорії держави І права

§ 1. Загальне вчення про метолитеорії держави і права

Поняття і структура методології. Вчення про парадигми, прин­ципи і методи наукового пізнання називається методологією.

У структурі методології теорії держави і права існує три рів­ні - рівень парадигм, рівень принципів і рівень методів.

Парадигму можна визначити як сукупність пізнавальних принципів та прийомів відображення процесів у державно-пра­вовій сфері, що визначають логіку організації знань, модель тео-

Існує два типи парадигм — загальнотеоретичні (теологічна, натуралістична, соціальна) і юридичні (позитивістська, природ­но-правова, історична).

Так, теологічна парадигма (Аврелій Августин, Фома Аквін-. ський) інтерпретує державу і право як надприродні прояви Бо-

Натуралістична парадигма (Жан Боден, Шарль Луї Монте-ск'є) тлумачить державу і право в контексті домінуючого впли­ву позасоціальних, природних чинників: ґрунту, географічного середовища, клімату, природжених якостей людини, її інстинк­тів тощо.

Соціальна парадигма пояснює природу держави і права впли­вом соціально-економічних та соціокультурних чинників. Особ­ливий внесок у цю парадигму зробили марксисти (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Володимир Ленін), теоретики солідаризму (Леон Дюгі), представники насильницької теорії (Карл Каутський, Євге­ній Дюринг), прибічники культурологічної теорії (Макс Вебер).

Позитивістська парадигма (Джон Остін, Габріель Шерши-невич) відстоювала ідею права як примусового порядку, що утво­рюється державою.

Глава 3. Методологія теорії держави і права

Природно-правова парадигма (Гуго Гроцій) визначала право

Історична парадигма (Георг Пухта) вважала державу і пра­во формою втілення «народного духу».

Природним недоліком парадигм є деяке спрощення склад­ної системи державно-правових процесів. Однак їх безперечний позитив полягає в тому, що вони вказують на зв'язок юридичних теорій з концепціями більш високого рівня (філософськими, со­ціологічними, соціокультурними тощо) і надають можливість користуватися їх досягненнями.

Другий рівень — рівень принципів — спирається на найбільш загальні засади, що дозволяють виражати природу і сутність дер­жавно-правових явищ. Такими принципами є принцип об'єктив­ності, принцип плюралізму і принцип конкретності.

Принцип об'єктивності полягає в прагненні теорії держави і права до істини, в об'єктивному відображенні державно-право­вої дійсності, закономірностей її виникнення та тенденцій роз­витку. При цьому складність процесів, що відбуваються в дер­жавно-правовій сфері, не повинна долатися шляхом об'єднання всієї різноманітності до раз і назавжди заданих значень.

Принцип плюралізму виражається в можливості досліджен­ня держави і права з різних позицій, а також у поважному ста-

уявлення про державно-правові явища, утворити найбільш оп­тимальну систему суджень, у яких поєдналися б переваги різних

узагальнення теорія держави і права будує на основі точного врахування тих чинників та умов, в яких функціонує держава і право конкретного моменту. Саме завдяки цьому принципу до­сягається єдність теорії і практики.

Третій рівень - рівень методів.

Методи пізнання державно-правових явищ. Теорія держа­ви і права не зібрання застиглих догм, істин або канонів. Це жива наука, що постійно розвивається і знаходиться в безупин­ному пошуку. Розвиваючи й оновлюючи свої методи пізнання, вона наближається до здійснення свого основного призначення - служити науковим орієнтиром державно-правової практики.

Термін «метод* введено в наукову лексику стародавніми греками. Під ним розуміється спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Якщо предмет науки відповідає на запитання: «Що вивчає наука?», то метод - «Як наука вивчає

свій предмет?». Плідність наукового пошуку, ступінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежать від методів, що використовуються дослідниками. Отже, можна дати таке визначення:

методи теорії держави і права - це ті способи, підходи, прийоми, що використовуються нею для пізнання свого пред­мета й отримання наукових результатів.

Будь-яка теорія, використовуючи свої методи пізнання, несе крихти знань у загальну скарбничку, дозволяючи повніше і глиб­ше зрозуміти ті чи інші грані досліджуваних явищ. На нашу думку, сьогодні найбільш прийнятним для теорії держави і пра­ва є конструктивно-критичний підхід до аналізу й оцінки ми­нулих і сучасних державно-правових вчень.

Вибір конкретного методу залежить від предмету та завдань дослідження. Так, наприклад, системний метод дозволяє дослі­джувати політику, державу і право як комплексний процес, ви­являти на загальному фоні розвитку ті чи інші прояви, досліди­ти їх причинні зв'язки. Взятий абстрактно, безвідносно до пред­мету, метод дослідження не зможе стати джерелом поглиблення знань, але у випадку його вмілого вибору і використання, метод зможе раціоналізувати пізнавальну діяльність теоретика, забез­печити його наукову коректність і практичну результативність. Врешті-решт він дозволяє систематизувати й оцінити накопиче­ні фактичні дані, зробити проноз на майбутнє.

Характеризуючи методи в цілому, слід мати на увазі, що теорія держави і права розробляє власні методи дослідження державно-правових явищ. У той же час вона активно викорис­товує загальні методи, що уже виробили різні природничі і сус­пільні науки.

Знання і вміле використання загальнонаукових методів пе­редбачає застосування характерних для соціальних наук методів пізнання державно-правових явищ. До них належать конкрет-но-соціологічні методи, історичні методи, статистичний, кіберне­тичний метод тощо. Найбільш поширеними є конкретно-соціо-логічні та історичний методи.

Крім загальнонаукових методів і методів, що розроблені в надрах соціальних наук, теорія держави і права виробила власні спеціальні методи пізнання державно-правових явищ. До них належать методи правового моделювання, порівняльно-юридич­ний та формально-юридичний метод.

5.Що таке методологія?

6.Які є рівні методології?

7.Що таке парадигма?

8.Які існують типи парадигм?

9.Що таке теологічна парадигма?

10.Що таке натуралістична парадигма?

11.Що таке соціальна парадигма?

12.Що таке позитивістська парадигма?

13.Що таке природи о-правова парадигма?

1.Що таке історична парадигма?

2.Які є принципи методології теорії держави і права?

3.Що таке принцип об'єктивності?

4.Що таке принцип плюралізму?

5.Що таке принцип конкретності?

6.Що таке методи теорії держави і права?

7.Як звучить основне питання методу наукового пізнання?

8.Які з гуманітарних методів є найбільш поширеними?

Дата добавления: 2015-05-10