Загальномукові метоли пізнання держави І права

Діалектичний метод. До основних загальнонауових методів пізнання держави і права належить діалектичний, якийполягає в дослідженні теорії держави і права крізь призму троьх законів діалектики.

Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збільшення кількості норм і інститутів, що закріплюють і регулюють відно­сини приватної власності, може привести до розподілу права на приватне і публічне, як це сталося в Стародавньому Римі.

Закон єдності і боротьби протилежностей. У теорії дер­жави і права існує явище єдності прав і обов'язків, тобто немає прав без обов'язків й обов'язків без прав. Ця теза означає, що якщо в будь-кого є певне право, то є хтось, хто це право забезпе­чить. Наприклад, згідно зі ст. 27 Конституції України «кожна людина має невід'ємне право на життя». У той же час є хтось (у даному випадку це держава), хто зобов'язаний це життя захи­щати. Саме на цьому прикладі виявляється єдність прав (пра­во на життя) і обов'язків (обов'язок держави захищати це життя). Водночас право і обов'язок є протилежностями. Домі­нування прав над обов'язками може врешті-решт призвести до

34 РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВД

анархії, а абсолютна перевага обов'язків створює небезпеку то­талітаризму. Боротьба між правами та обов'язками є основою для побудови справедливого, збалансованого суспільства і де-

Закон заперечення заперечення. В українській державнос­ті є елементи минулої і зародки нової державності. Особливо­сті переходу України від тоталітарного режиму до демократич­ного зумовили і становлення специфічного «змішаного» дер­жавного режиму. Деякі державознавці вважають, що в умо­вах сучасної України об'єдналися парламентська республіка, президентське правління і радянська влада. До залишків остан­ньої слід віднести такі специфічні риси політико-правової сві­домості значної частини адміністративних кадрів, політиків І пересічних громадян, як впевненість у власній непогрішності, нетерпимість до політичного інакомислення, етатизм, егаліта­ризм, догматизм, імітація елітою бурхливої діяльності, примі­тивізація політико-правової культури. Знищені у своїй осно­ві на центральному інституціонально-нормативному рівні, за. лишки радянської влади і далі процвітають у багатьох сфе­рах на локальному, регіональному і секторному рівнях полі­тичної системи.

Загальнологічні методи. Серед загальнологічних методів найбільш поширеними є аналіз, синтез, індукція і дедукція, ана­логія тощо.

Дедукція - метод дослідження від загального до конкретно­го, від загальних понять (наприклад, форма держави) до конкре­тних (Великобританія). Ми розбираємо це поняття таким чи­ном: форма держави (найбільш загальне поняття) -» форма пра­вління (загальне поняття) —» монархія (менш загальне поняття) —> обмежена монархія (більш конкретне поняття) -» парламен­тарна монархія (конкретне поняття) -> Великобританія (най­більш конкретне поняття).

Індукція - метод дослідження від конкретного до загально­го. Наприклад, з'ясування загальних ознак адміністративного, кримінального, цивільно-правового і дисциплінарного правопо­рушення дозволяє вивести загальне поняття правопорушення.

Аналіз - дозволяє подумки «розкласти» явище на складові частини і визначити характер взаємозв'язку між ними. Так, дер­жаву можна уявити як єдність території, населення та публічної влади. Якщо ж просуватися дальше, то можна виділити всере­дині держави ЇЇ органи, функції, принципи формування і функ­ціонування.

Глава 3. Методологія теорії держави і права 35

Синтез - об'єднання елементів та властивостей у єдине ціле. Так, на основі розрізнених формальних ознак права (норматив­ність, формальна визначеність, загальнообов'язковість тощо) скла­дається загальне уявлення про право.

Системно-структурні методи. Системний підхід розглядає державно-правову сферу як систему, тобто дещо ціле, яке скла­дається із взаємопов'язаних елементів. Звертається увага на характер зв'язків із зовнішнім середовищем. Реагуючи на зов­нішні та внутрішні імпульси, держава і право розвиваються.

Системний підхід спирається на теорію систем, яка, у свою чергу, спирається на певний поняттєвий апарат. До основних понять теорії систем належить: система, елемент, склад, струк­тура, функції, функціонування, мета.

Система - об'єкт, функціонування якого, необхідне і доста­тнє для досягнення відповідної мети, забезпечується (в умовах певного середовища) сукупністю елементів, що складають цю систему і знаходяться у доцільних відносинах одне з одним.

Елемент - внутрішня вихідна одиниця, функціональна час­тина системи, устрій якої не розглядається, хоча і враховуються ЇЇ властивості, необхідні для побудови і функціонування системи.

Склад - повна (тобто необхідна і достатня) сукупність елементів системи, взята поза її структурою, тобто певний набір елементів.

Структура - відносини між елементами системи, необхідні і достатні для того, щоб система досягла мети.

Функції - способи досягнення мети, засновані на доцільних властивостях системи.

Функціонування ~ процес реалізації доцільних властивос­тей системи, що забезпечують їй досягнення мети.

Мета - це те, чого система має досягти на основі свого фун­кціонування.

Системний підхід має два аспекти - пізнавальний (описовий) та конструктивний {використовується при утворенні систем). У першому випадку зовнішні прояви системи (її доцільні влас­тивості, а також функції як способи досягнення мети) поясню­ються через її внутрішній устрій - склад і структуру. У другому ж випадку процес йде поетапно: проблемна ситуація - мета -функція - склад і структура - зовнішні умови. Так, в умовах правотворчої діяльності на передній план виходить саме конс­труктивний аспект, але при дослідженні правовідносин як «го­тової» конструкції починати слід саме зі складу й структури.

Крім того, системний підхід містить структурно-функціо­нальний метод, який виходить з того, що державно-правові явища

РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

мають структуру, складаються з елементів, кожен з яких виконує певну функцію, а всі разом вони забезпечують життєдіяльність системи в цілому. Якщо який-небудь елемент не виконує своїх функцій, то система не працює.

Системно-функціональний підхід розглядає окремі сфери су­спільного життя та суспільство в цілому як взаємозалежні еле­менти, кожен з яких діє як функція цілого. Цей підхід, з одного боку, протистоїть уявленням про суспільство як механічну суму чи конгломерат елементів, а з іншого - уявленням про удаванну органічну єдність, яка не потребує умисного упорядкування з боку держави. При цьому система є таким типом соціальної цілісно­сті, який являє собою проблему влади та управління.

Питання для самоконтролю

1.Що таке індукція та дедукція?

2.Що таке аналіз і синтез?

7.Що таке система?

8.Що таке елемент?

9.Що таке склад?

10.Що таке структура?

11.Що таке функції?

9. Що таке функціонування?
10. Що таке мета?

11.3 чого виходить структурно-функціональний метод?

12. Які існують закони діалектики?

Дата добавления: 2015-05-10