Загальний порядок нарахування і виплати заробітної плати

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних і угрупованих документів.

Для нарахування основної заробітної плати за погодинною оплатою необхідні такі документи:

- штатний розклад, що містить відомості про посадові оклади;

- накази про присвоєні розряди;

- тарифна сітка (годинні тарифні ставки);

- табелі з обліку відпрацьованого працівниками часу за відповідний період (місяць).

Для нарахування основної заробітної плати за відрядною оплатою необхідні матеріали про обсяг виробітку (випущеної продукції, виконаних робіт і послуг) за відповідними розцінками:

- накладні на здачу продукції на склад;

- квитанції на оплату вартості послуг;

- акти-процентовки на обсяг виконаних робіт;

- акти приймання виконаних робіт і т. ін.

Усі види додаткової заробітної плати нараховуються на підставі первинних документів:

- наказів (на відпустку, звільнення і т. д.);

- копії свідоцтва про народження (для підлітків) і т. д.

Облік розрахунків з оплати праці проводиться на підставі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями із заробітної плати» від 22.05.96 р. № 144.

Відповідно до зазначеного документа розрахунки заробітної плати можуть вестися в трьох варіантах:

1) за розрахунково-платіжною відомістю;

2) за розрахунковою відомістю;

3) за спеціальними листами розрахунку заробітної плати, які виписуються на кожного працюючого на розрахунковий період.

Нарахована працівникові заробітна плата на території України виплачується в національній валюті. Законодавство забороняє виплату заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок та дозволяє виплачувати заробітну плату банківськими чеками відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів за узгодженням з Національним банком України. Колективним договором на підприємстві, як виняток, може бути передбачена виплата частини заробітної плати натурою за цінами не нижче собівартості в тих галузях, де така форма оплати зі звичною або бажаною для працівників.

Заробітна плата виплачується працівникові за місцем роботи не рідше двох разів на місяць, у строки, встановлені в колективному договорі. Якщо за першу половину місяця заробітна плата виплачувалась авансом, то під час її виплати за другу половину проводиться остаточний розрахунок за роботу.

При виплаті заробітної плати власник зобов’язаний повідомити працівникові суму нарахованої заробітної плати, суми відрахувань і підстави їх здійснення, а також суму заробітної плати, що підлягає виплаті працівникові. Відрахування й утримання із заробітної плати працівника можуть здійснюватися тільки на підставі закону:

- для повернення частини заробітку, виплаченого працівникові авансом;

- для повернення сум, виданих під авансовий звіт для господарських потреб, службових відряджень і т.д.;

- для повернення помилково виплачених сум;

- для відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником підприємству, але лише в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку;

- для повернення сум оплати відпустки за невідпрацьовані дні відпустки, яку працівник, звільняючись за власною ініціативою, отримав наперед;

- для перерахування прибуткового податку, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування;

- для виплати і перерахування сум за виконавчими листами.

Загальний розмір всіх утримань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством, – 50% належної працівникові заробітної плати.

Законом України «Про оплату праці» встановлено різні види відповідальності, зокрема дисциплінарну, матеріальну, адміністративну і навіть кримінальну, за порушення законодавства про оплату праці.

Дата добавления: 2015-05-10