Поняття та основні види нагляду і контролю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

Розділ 16

Науково-правові акти

1. ЗП України. – 1994. – № 8. – Ст.190.

2. ВВР України. – 1994. – № 4. – Ст. 18.

3. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 11–12.

4. ВВР України. – 1991. – № 21. – Ст. 252.

5. Наказ Держнаглядохоронпраці від 16.03.1994 р. № 14.

6. Наказ Держнаглядохоронпраці від 01.03.1994 р.№ 16.

7. Наказ Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 р.№ 9.

8. Бюлетень нормативних актів міністерств і відомостів України. – 1996. – № 6.

9. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 11–12.

10. ВВР України. – 1993. – № 4.– Ст. 19.

11. Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 20–80.

12. ВВР України. – 2003. – № 2. – Ст. 10.

Юридична література

1. Антинова Г. В. Правове регулювання проблем у сфері праці / Г. В. Антинова // Праця і зарплата. – 2006.

2. Болотіна Н. Б. Трудове право України: підручник / Н. Б. Болотіна. – 4-те видання. – К.: Вікар, 2006. – С. 402.

3. Болотіна Н. Б. Трудове право України: підручник / Н. Б. Болотіна. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – С. 608–609.

4. Козуб І. Природа права на працю осіб із зниженою працездатністю / І. Козуб // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 10. – С. 122–126.

5. Козуб І. Гарантії права на працю осіб із зниженою працездатністю при припиненні трудових правовідносин / І. Козуб // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 7. – С. 93–98.

6. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. Ч. ІІ. – К.: Ююрінком Інтер, 2004. – 560 с.

7. Пилипенко П. Д. Основи трудового права України / П. Д. Пилипенко. –Львів: Магнолія Плюс, 2005. – ???????????? с.

8. Трудове право України: підручник / Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак З. Я. та ін.; за заг ред. П. Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2004. – 394 с.

Як зазначає І.М. Якушев, нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю – це функції компетентних державних та громадських органів чи їх представників, спрямовані на захист трудових прав працівників. У процесі цієї діяльності вони попереджують і виявляють порушення законодавства про працю з боку роботодавця, уповноважених ним осіб і працівників, поновлюють трудові права працівників та притягують до відповідальності винних у порушенні цих прав[203]. Термін «нагляд» і «контроль» вживаються в законодавстві переважно як рівнозначні, адже і нагляд, і контроль охоплюють вищеназвані види діяльності. Однак ці види діяльності мають відмінності за своїм характером, метою та результатами.

Словник містить два тлумачення слова нагляд: дія в значенні наглядати і група осіб чи органів влади, що наглядають за ким-небудь, чим-небудь[204]. Контроль – це перевірка, облік діяльності кого-, чого-небудь, нагляд за кимось, чимось[205].

Д.О. Карпенко з цього приводу зазначає, що нагляд і контроль – це споріднені синонімічні терміни, що відображають багатогранність і повноту української мови, у тому числі і мови законодавства, як невід’ємної основи правових норм[206].

Уточнюючи і конкретизуючи терміни «нагляд» і «контроль», І.М. Якушев говорить про те, що нагляд здійснюється наглядовим органом за діяльністю посадових осіб і органів, що не перебувають у його підпорядкуванні; повноваження органу нагляду мають владний характер і чітко визначені в нормативно правових актах; ці повноваження передбачають прийняття правоохоронного акта індивідуального значення, який містить вимогу усунути правопорушення або передбачає міру покарання (санкцію). Далі правознавець зазначає, що контроль є частиною організаційно-виконавчих актів, і має за мету надати допомогу підконтрольним органам у здійсненні управлінської діяльності.

Контроль за додержанням трудового законодавства здійснюється як державними органами, так і громадськими організаціями та уповноваженими трудових колективів. На відміну від нагляду, контроль може здійснюватися як щодо підпорядкованих у адміністративному порядку підприємств, організацій, установ та посадових осіб, так і до тих, які не знаходяться в безпосередній адміністративній підпорядкованості в органів, що його здійснюють. Крім того, акти органів контролю можуть видаватися і за відсутності правопорушень, що свідчать про їх попереджувальний та рекомендаційний характер[207].

В.А. Колпаков, висловлюючи свою думку щодо поняття нагляду та контролю, зазначає, що нагляд – це здійснення спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням виконавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установами й організаціями та громадянами правил, передбачених нормативами[208]. Далі він говорить, що контроль є поширеним і дійовим засобом забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб’єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об’єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції[209].

Нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю присвячена глава XVIII КЗпП України. Правове регулювання нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю відображається в Законах України «Про охорону праці», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про прокуратуру» та інших, а також в підзаконних актах.

Наглядова і контрольна діяльності мають спільні цілі та завдання. Водночас відмінність полягає в компетенції, функціях, у методах виявлення порушень і способах реагування на них. Суб’єктами правовідносин щодо наглядової діяльності є власники або уповноважені ними органи підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності та господарювання, та спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади, наділені такими повноваженнями, як можливість давати власникам (уповноваженим ними органам) указівки про усунення виявлених порушень, невиконання яких тягне за собою матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність. Загальність нагляду і контролю полягає в тому, що нагляд і контроль поширюються на всі підприємства незалежно від форми власності та виду господарювання.

Стан підпорядкованості, у якому перебувають суб’єкти правовідносин з нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю є характерним для адміністративно-правових відносин. Правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та охорону здоров’я на виробництві виникають не за згодою сторін (що характерно для трудових правовідносин), вони можуть виникати і всупереч бажанню другої сторони. Про адміністративно-правовий характер правовідносин з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю свідчить і зміст цих правовідносин, який полягає в тому, що наглядовий орган може дати роботодавцеві від імені держави владні розпорядження, які той повинен безумовно виконувати, а в разі порушення законодавства про працю та охорону здоров’я на виробництві цей орган може застосовувати заходи адміністративного стягнення. Таким чином, слід зазначити, що правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю і про охорону праці на виробництві є адміністративно-правовими і щодо трудових правовідносин виступають як зовнішні.

Існують такі види нагляду і контролю: державний (у т. ч. прокурорський, судовий) і громадський.

За змістом діяльності у сфері праці можна виділити:

1) загальні нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю;

2) нагляд і контроль за охороною праці.

Нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства, у свою чергу, здійснюються у двох сферах регулювання суспільно-трудових відносин: у сфері встановлення умов праці і сфері застосування встановлених умов праці. Підвищення нині ролі колективно-договірного й індивідуально-договірного регулювання трудових відносин посилює регулювання нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю при встановленні умов праці.

Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Разом з тим згідно ст. 9¹ підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові й соціально-побутові пільги для працівників.

Іншою сферою наглядово-контрольної діяльності є сфера застосування встановлених умов праці. Йдеться про відповідність правозастосувальних документів (наказів про прийняття, переведення, звільнення працівника та ін.) законодавству і локальним нормативно-правовим актам.

При здійсненні наглядових і контрольних функцій за додержанням трудового законодавства відповідними органами використовуються різні види нагляду і контролю: попереджувальний, попередній, поточний і подальший.

Попереджувальні нагляд і контроль здійснюються при встановленні локальних умов праці, для того щоб локальні норми не суперечили законодавству про працю. Такий нагляд і контроль також здійснюється для запобігання порушень правил охорони праці на будівництві, в експлуатації виробничих споруд, при введенні в експлуатацію нових об’єктів.

Попередні нагляд і контроль сприяють запобіганню порушенням законодавства про працю, здійснюються переважно при встановленні умов праці власником спільно, за узгодженням або з урахуванням думки профспілкових органів або інших уповноважених на представництво трудовими колективами органів.

Поточні нагляд і контроль спрямовані на запобігання порушення законодавства про працю, виявлення допущених порушень і вжиття необхідних заходів.

Подальші нагляд і контроль здійснюються під час розгляду трудових спорів в разі виявлення вже допущених порушень з метою поновлення порушених прав працівників. Подальші нагляд і контроль здійснюються органами прокуратури, судом.

16.2. Державний нагляд і контроль за охороною праці

Державний нагляд – це вид державного контролю щодо забезпечення законності, дотримання спеціальних норм, виконання загальнообов’язкових правил, що містяться в законах і підзаконних актах.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, ст. 38 Закону України «Про охорону праці» нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

В Україні функції нагляду у сфері праці покладено на кілька державних органів. Головним серед них є Міністерство праці та соціальної політики України, у складі якого діє Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, який безпосередньо здійснює функцію нагляду. Зазначений департамент утворено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2000 р. № 1351 «Про утворення Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю»[210]. Функцію нагляду щодо охорони праці покладено на Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Державну пожежну охорону, Міністерство надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської аварії, Державну санітарно-епідеміологічну службу України, Державну екологічну інспекцію та інші. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю та охорону праці суб’єктами господарювання незалежно від форм власності та господарювання, їх посадовими особами здійснюється Генеральним прокурором України.

Міністерство праці згідно з Положенням про Міністерство праці та соціальної політики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю.

Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань:

1) контролює додержання законодавства про працю та про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій, застрахованих шляхом проведення перевірок підприємств та фізичних осіб, які використовують найману працю;

2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства та подає їх на розгляд Мінпраці;

3) бере участь у формуванні т забезпеченні реалізації державної політики у сфері соціального захисту працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці;

4) готує проекти Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України захисту працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці;

5) забезпечує проведення державної експертизи умов праці та здійснення державного контролю за правильністю призначення і надання працівникам підприємств соціальних гарантій і компенсацій за роботу в шкідливих та важких умовах праці відповідно до законодавства;

6) бере участь у розробленні пропозицій щодо вдосконалення обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до його компетенції;

7) за дорученням Мінпраці здійснює міжнародні зв’язки з питань, що належать до його компетенції;

8) опрацьовує і подає на розгляд Мінпраці проекти нормативно-правових актів, якими регулюються питання, що належать до його компетенції;

9) виступає в установленому порядку за дорученням Мінпраці замовником науково-дослідних робіт з питань, що належать до його компетенції;

10) розглядає в установленому порядку звернення громадян і здійснює їх прийом з питань, що належать до компетенції Департаменту;

11) забезпечує інформування населення про стан додержання законодавства про працю та умови праці, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, надання правової, практичної і методичної допомоги підприємствам, проведення роз’яснювальної та консультаційної роботи з питань, що належать до його компетенції тощо.

Держнаглядпраці має право:

1) утворювати експертні та робочі групи, залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств та об’єднань підприємств (за погодженням з їх керівниками), громадських інспекторів праці для проведення перевірок і розгляду питань, що належать до його компетенції;

2) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємств інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

3) заслуховувати звіти керівників підприємств з питань додержання вимог законодавства про працю та умови праці.

Посадові особи Держнаглядпраці мають право:

1) безперешкодно в будь-який час без попереднього повідомлення відвідувати підприємства для перевірки додержання законодавства про працю та умови праці, вимагати від роботодавців необхідні пояснення, матеріали та інформацію;

2) давати посадовим особам центральних і місцевих органів виконавчої влади» Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та підприємств обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та умови праці;

3) складати у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із законодавством;

4) вносити роботодавцям подання про накладення стягнення на окремих посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та умови праці, а в окремих випадках передавати матеріали щодо цих порушень до правоохоронних органів.

Держнаглядпраці здійснює свою діяльність у взаємодії з центральними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями.

Держнаглядпраці очолює директор департаменту – Головний державний інспектор праці України, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра праці та соціальної політики. Директор Держнаглядпраці за посадою є членом колегії Мінпраці.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1771 від 29 листопада 2000 р. було встановлено, що до утворення територіальних органів Департаменту функції щодо нагляду за додержанням законодавства про працю в регіонах виконують територіальні державні інспекції праці, які входять до складу Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управлінь праці та зайнятості населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно зі ст. 230¹ КпАП України органи Міністерства праці та соціальної політики України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України (ст. 188⁶ КпаП).

Від імені органів Міністерства праці та соціальної політики України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

- Головний державний інспектор праці, його заступники; головні державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці, їх заступники; державні інспектори праці спеціально-уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю – штраф до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- державні інспектори праці територіальних органів-штраф до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Згідно зі ст. 188⁶ КпАП невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю, усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів тягне за собою накладення штрафу на осіб від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посадові особи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальних інспекцій праці зобов’язані:

- забезпечувати якісне проведення перевірок додержання законодавства про працю, об’єктивність результатів;

- надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про працю, організацію правового навчання працівників;

- зберігати державну, службову і комерційну таємницю, отримувану під час здійснення своїх посадових повноважень;

- проводити роботу з роз’яснення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.

Міністерство праці та соціальної політики здійснює також нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування. Державний нагляд у цій сфері здійснюють Департамент політики державного страхування та контрольно-ревізійне управління, а також Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю Мінпраці України та територіальні інспекції праці.

Функцію нагляду за охороною праці в Україні покладено на Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, який є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового значення. Цей орган діє згідно з Положенням затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. № 1640.

Здійснення державного пожежного нагляду покладено на Державну пожежну охорону Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Державна пожежна охорона здійснює державний нагляд за виконанням міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, а також посадовими особами і громадянами законодавства з питань пожежної безпеки, протипожежних вимог стандартів, норм і правил та ін. Повний перелік повноважень цієї служби наводиться в Положенні про Державну пожежну охорону, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 р.№ 508 (зі змінами).

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється Державною санітарно-епідеміологічною службою України, яка спрямовує свою діяльність на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей.

Повний перелік повноважень цієї служби наводиться в Положенні про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. № 1218 (із змінами).

У сфері застосування праці також здійснюються й інші види державного нагляду, зокрема: за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічну, радіаційну, енергетичну безпеку, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами тощо.

Серед органів державного нагляду особливе місце посідають органи прокуратури України, повноваження яких визначено Законом України “Про прокуратуру”.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про прокуратуру" в редакції від 12 липня 2001 р. Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори здійснюють прокурорський нагляд за додержанням правильного застосування законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадовими особами та громадянами.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів – також з власної ініціативи прокурора.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор мас право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити до приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи належності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у т. ч. на письмову вимогу, і таких, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію, письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у т. ч. щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою;

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності й заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

У разі виявлення порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень;

3) порушувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадських організацій посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

6) звертатися до суду або арбітражного суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою в 10-денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору Письмовий припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис прокурору вищеої ланки, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у 10-денний строк після її надходження, якщо інше не встановлене законом.

Місцеві державні адміністрації та місцеві ради в межах відповідної території забезпечують державну політику щодо охорони праці, здійснюють контроль за додержанням законодавства. Важливу роль у забезпеченні законності в трудових відносинах відіграють органи судової влади. Суди загальної юрисдикції (від Верховного Суду України до районних судів) вирішують питання про законність правозастосувальних актів власника або уповноваженого ним органу (наказів про переведення на іншу роботу, про звільнення), розглядають індивідуальні трудові спори, вживають заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, що призводять до порушень законодавства про працю.

Дата добавления: 2015-05-10