Ознайомлення з дробами 3 страница

Білет № 13

1. Позаурочні форми організації навчання, їх характеристика.

Факультативні заняття – єднальна ланка між уроками та позакласними заняттями, сходинка від засвоєння предмета до вивчення науки.

Особливості:на добровільних засадах, за спеціальними програмами, обов'язкове відображення сучасних досягнень науки, техніки, культури; рівень знань оцінюють вкінці курсу, підсумкові оцінки вносять до документу про освіту, використання здобутих знань на уроках.

Екскурсії – сприймання учнями предметів, явищ у природній обстановці.

Види: програмні та позапрограмні; тематичні та комбіновані; вступні, поточні, підсумкові.

Особливості:потребують спеціальної підготовки (теоретично-практична підготовка, визначення природних, виробничих, культурних екскурсійних об'єктів, проведення інструктажу), активізація пізнавальної діяльності учнів вчителем або екскурсоводом, використання різних методів; підготовка учнями звітів у вигляді описів, колекцій, виконання творчих завдань; позитивний вплив на емоційну сферу учнів).

Предметні гуртки – заняття, спрямовані на задоволення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їх інтелекту.

Особливості: учні беруть участь на добровільних засадах, групи формуються з учнів паралельних класів або учнів, близьких за освітнім рівнем; функціонують за авторськими програмами; результати діяльності – виставки, альбоми, стінні газети, усні журнали, колективні звіти перед учнями і батьками, участь у предметних олімпіадах.

Домашня навчальна робота учнів – самостійне виконання учнями навчальних завдань за межами уроку (вдома, в групах продовженого дня, в години самопідготовки у школах інтернатах).

Особливості: домашні завдання мають даватись з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей учнів; запобігати перевантаженню учнів; диференційований підхід щодо змісту і характеру домашньої роботи; коментування вчителем способів виконання домашніх завдань; застереження батьків, що учні мають виконувати завдання самостійно; систематичний контроль вчителя за якістю виконання домашніх завдань учнями.

Консультації (репетиторство) – проведення індивідуальних занять з метою подолання труднощів в учнів щодо опанування певної навчальної інформації. Можливим є проведення підготовчої роботи з обдарованими учнями до їх участі в олімпіадах, конкурсах; підготовки для вступу; ліквідації прогалин у знаннях.

Семінарські заняття (у початковій школі не проводяться) – обговорення підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень. Різновидом є практикум.

2. Домашня робота учнів з природознавства, її види.

Важливу роль у системі навчально-виховного процесу поруч з уроками відіграє самостійне домашнє завдання учнів. Воно має відповідати тим вимогам, які вчитель ставить на уроці.
Пізнавальний інтерес	Науковість	Розкриття причинно-наслідкових зв’язків	Розкриття міжпредметних зв'язків

Види домашнього завдання учнів повинні бути найрізноманітнішими, де б переважали завдання продуктивного характеру, які збуджують мислення дітей, їх творчість.

1. Початкова ланка школи повинна формувати у учнів уміння і навички самостійно набувати знання. Наприклад, при роботі з підручником, змістом статті чи ілюстраціями до неї, методичним апаратом, при безпосередньому спілкуванні з природою, коли учні виконують різні завдання в куточку живої природи, на шкільній ділянці, ведуть спостереження за предметами і явищами природи, підключаються до природоохоронної роботи. Це і збирання краєзнавчого матеріалу, опрацювання дитячої художньої літератури, виконання завдань в зошиті для самостійної роботи, виготовлення з природничого матеріалу наочних посібників, різноманітних виробів, проведення дослідів.

2. Спостерігати за природою і працею людей. Звернути увагу на пам'ятку.

Пам'ятка — це план спостережень і керівництво підготовкою по розповіді про їхні результати. Тут об'єкти перелічені у потрібній послідовності, що сприяє кращому засвоєнню взаємозв'язків у природі, а саме: вони є тим фундаментом, на якому в учнів формується науковий світогляд

За пам'яткою учням дається завдання додому і підготувати інформацію про зміни у природі за минулий тиждень, місяць, чи пору року:

ü видимий рух Сонця над Землею (високо чи низько піднімається опівдні порівняно з попередніми спостереженнями);

ü тривалість дня, температура повітря;

ü вітер (слабкий, сильний, теплий, прохолодний, різкий);

ü опади (дощ, сніг, туман);

ü стан рослин (в'януть, перебувають в стані спокою, пробуджуються, квітнуть, дозрівають);

ü поведінка тварин (комах, птахів, звірів);

ü праця людей.

3. Спостереження за дикими і свійськими тваринами.

4. Поспостерігати за рослинами, що розвиваються за різних умов, незалежно від впливу людини.

5. Завдання на порівняння і знаходження рис подібності і відмінності в об'єктах, що вивчали.

6. Виготовлення дрібних виробів з природничого матеріалу, який зібраний під час прогулянок, екскурсій.

7. Працюючи з книгою, дібрати повідомлення для класного календаря природи.

8. Робота в зошиті з природознавства.

9. Учням сільських шкіл — вирощувати корм для телят і курей.

10. Учням посильна робота по вирощуванню взимку на вікні зелених рослин. Це і квіти, і цибуля, і кріп.

В 4 класі особливу увагу необхідно звернути на різноманітність домашніх завдань по карті:

1) вивчити умовні знаки;

2) вивчити форми рельєфу;

3) вивчити водойми;

4) вивчити гори;

5) вивчити корисні копалини;

6) ознайомитись з природними зонами і ін.;

7) складання за планом коротеньких оповідань про той чи інший об'єкт на карті;

8) робота з контурною картою; нанесення на неї об'єктів, що вивчались раніше;

9) збирання насіння дикорослих рослин для підгодовування пернатих взимку.

3. Вказати порядок виконання дій і обчислити значення виразу: 8000 – 1725 + 11 088: 132 ·· 503

Білет № 14

1. Поняття про організаційні форми навчання та їх історичний розвиток.

Форми організації навчання – це спеціально організована діяльність вчителя і учнів, яка відбувається за встановленим порядком, у певному режимі.

Форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком:

Індивідуальне навчання – вчитель навчає кожного учня окремо (у школах стародавнього світу). На сучасному етапі використовується у формі репетиторства і консультування.

Індивідуально-групова форма навчання – вчитель займається з групою дітей (10-15 осіб). Навчальна робота має індивідуальний характер (діти різного віку та рівня підготовки). На сучасному етапі частково використовується в малокомплектних сільських школах.

Класно-урочна – учнів одного віку розподіляють на класи, заняття проводять поурочно за наперед складеним розкладом, усі учні класу працюють над засвоєнням одного й того ж матеріалу. Класно-урочну форму навчальної роботи теоретично обґрунтував Я.А.Коменський у праці «Велика дидактика».

Белл-ланкастерська система взаємного навчання(ХVІ ст.) – вчитель навчає старших учнів до обіду, після обіду – кращі учні навчають менших. Замість підручників використовувались унаочнення, саморобні таблиці.

Мангеймська форма вибіркового навчання(ХІХ ст.) – учнів, залежно від їх здібностей та успішності, розподіляли по класах на слабких, середніх і сильних. Відбір здійснювався на основі проведення спеціальних досліджень.

Дальтон-план (поч.ХХ ст.) – колективна робота проводилась протягом години, решту часу учні вивчали матеріал індивідуально, звітуючи про виконання кожної теми перед учителем відповідного предмета. Класи перетворювались на предметні «лабораторії», кожен учень працював самостійно, виконував тижневі, місячні завдання («підряди»), а вчителі консультували, контролювали.

Бригадно-лабораторна форма навчання (2-га полов. 20-х років ХХ ст.) – учні розподілені на невеликі групи-бригади (по 5-7 осіб), вчились за спеціальними підручниками «робочими книгами», виконували визначені вчителем денні, тижневі, місячні «робочі завдання» з кожного навчального предмета.

План Трампа (ХХ ст.) – 40% навчального часу учні проводять у великих групах (по 100-150 осіб), де читаються лекції з використанням технічних засобів, 20% - у малих групах (10-15 осіб), де обговорюють лекційний матеріал, поглиблено вивчють окремі розділи, відпрацьовують уміння, навички, 40% - працюють індивідуально з використанням додаткової літератури та комп'ютерної техніки.

Комплексний метод навчання (поч.ХХ ст.) - об'єднання навчального матеріалу в теми-комплекси, що порушувало предметність викладання, систематичність вивчення основ наук.

2. Розповідь як метод навчання на уроках природознавства: поняття, вимоги, особливості використання.

Розповідь - це систематичне викладання фактичного навчального матеріалу або опис певного природного об'єкта чи явищ природи.

Вимоги до розповіді:	доступна і популярна з урахуванням віку і рівня розвитку дітей;
бути яскравою і емоційною, пробуджувати інтерес, активізувати розумову діяльність учнів;
бути ідейно спрямованою, не містити помилок і неточностей;
тривалість 7-10 хв. у 2-х класах, 10-15 хв. у 3-х класах;
мати виховне спрямування.
Що для цього необхідно зробити?	використовувати образні описи природи, вірші або окремі уривки з художнього твору;
демонструвати досліди, відеофільми, презентації;
ілюструвати розповідь різними посібниками;
використовувати спостереження дітей або елементи евристичної бесіди.

3. Описати алгоритм виконання ділення багатоцифрового числа на одноцифрове: 752: 9

Білет № 15

1. Навчальні плани та програми: поняття, характеристика, структура.

Навчальний план – документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, що визначає набір навчальних предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл, тижневу, річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, структуру навчального року.

Державний компонент навчального плану забезпечує єдність навчального процесу, містить перелік обов'язкових для вивчення навчальних предметів в усіх типах загальноосвітніх шкіл. Шкільний компонент має рекомендаційний характер, передбачає перелік навчальних дисциплін, які можуть бути введені до робочого навчального плану за рішенням ради школи.

Навчальна програма – документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, в якому подається характеристика змісту навчального матеріалу із зазначенням розділів, тем, орієнтовної кількості годин на їх вивчення.

Складові навчальної програми:

- пояснювальна записка, у якій обґрунтовується мета, завдання, особливості побудови навчального курсу;

- опис змісту діяльності з даного предмета за розділами чи темами;

- основні вимоги, щодо знань, умінь і навичок учнів на кінець року.

Навчальний матеріал у школах вивчається за двома принципами:

- лінійності (новий матеріал на основі попереднього);

- концентричності (без повторення попереднього, але на більш високому рівні з кожним уроком, семестром, роком).

2. Графічні посібники з природознавства: поняття, вимоги до демонстрації, методи і прийоми використання.

До графічних посібників відносяться

ü Картини – допомагають створити в учнів образні уявлення про предмети і явища.

ü Таблиці – розкривають типові ознаки пір року, формують поняття сезонних змін, що відбуваються в природі.

ü Схеми – використовуються для вивчення нового матеріалу і на закріплення нового матеріалу.

ü Роздавальні картки – забезпечують індивідуальну роботу, допомагають конкретизації природних уявлень, підвищують ефективність.

ü Кольорові листівки – використовуються для фронтальної роботи з класом, для самостійних занять учнів, для проведення письмових робіт.

Вимоги:

1. Перед демонструванням потрібно докладно ознайомити дітей з методичними вказівками.

2. Відкривати наочний посібник лише в певний момент, а не заздалегідь.

3. Перед показом графічного посібника потрібно поставити проблемне питання.

4. Картини і таблиці аналізують від загального до окремого.

5. Застосовувати наочні посібники при порівнянні предметів і явищ.

При цьому потрібно вимагати від дітей дотримуватись таких правил:

1. Учень повинен стояти біля графічного посібника так, щоб не заступати його собою, а також залежно від освітлення.

2. Демонструвати на графічному посібнику потрібно указкою (довжина указки не менше 50 і не більше 75 см).

3. Демонструвати предмети на графічних посібниках треба точно, не охоплювати багато місць показу.

4. Демонструючи на графічному посібнику певний об’єкт, учень повинен розповідати про нього.

3. Скласти математичний диктант для другого класу з метою перевірки знань, умінь і навичок на етапі узагальнення і повторення теми «Нумерація чисел 21-100».

Білет № 16

1. Процес навчання: поняття, характерні ознаки, функції, суперечності.

Поняття навчальний процес охоплює усі складові навчальної діяльності викладача, учня, засоби, за допомогою яких здійснюється цей процес, форми в яких він відбувається. Під поняттям процес навчання розуміють взаємодію між вчителем і учнем.

Ознаки процесу навчання: двосторонній характер; зовнішня і внутрішня сторона процесу навчання; пізнавальний; спеціально організований процес навчання; сприяє прискореному розвитку.

Функції процесу навчання

1.Освітня – покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок.

2.Розвиваюча – передбачає розвиток пізнавальних процесів, волі, наполегливості, емоцій, навчальних інтересів, мотивів, здібностей учнів у процесі навчання, розвиток мислення (структурування (встановлення найближчих зв'язків між поняттями); систематизація (встановлення зв'язків, які організовуються в певну систему); конкретизація (практичне застосування знань, перехід від абстрактного до конкретного); варіювання (зміни неістотних ознак понять); доведення (логічне розмірковування); пояснення (акцентування думки на найважливіших моментах); класифікація (поділ на класи за істотними ознаками); аналіз (виокремлення ознак); синтез (поєднання, складання частин); порівняння (виділення окремих ознак понять, знаходження спільних та відмінних їх властивостей); абстрагування (виділення істотних ознак понять відкиданням неістотних); узагальнення (виділення ознак, властивостей, істотних для кількох понять).

3. Виховна – виховання моральних, трудових, естетичних, фізичних якостей особистості, формування наукового світогляду.

Суперечності як рушійні сили процесу навчання

Процес навчання здійснюється через подолання внутрішніх суперечностей, які спонукають людину до активної діяльності. Основна суперечність навчання: розходження між новими потребами, цілями, прагненнями особистості, яка розвинутим і досягнутим нею рівнем оволодіває засобами необхідними для її задоволення.

Суперечності у процесі навчання:

- суперечність між раніше засвоєними знаннями та новими фактами;

- суперечність між раніше засвоєними знаннями та їх новими практичними умовами використання;

- суперечність між теоретично можливим способом вирішення завдань і практичною нездійсненністю обраного способу;

- суперечність між практично досягнутим результатом й нестачею в учнів знань для його теоретичного обґрунтування;

- суперечність між загальними умовами суспільства до процесу навчання;

- суперечність між фронтальним викладом матеріалу і індивідуальним засвоєнням його;

суперечність між розумінням матеріалу вчителем і учнем.

2. Позакласна робота з природознавства: поняття, класифікація, методи та прийоми використання.

Відповідь:

Позакласна робота - це організована на добровільних засадах діяльність учнів, спрямована на розширення й поглиблення їхніх знань, умінь і навичок, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення природознавства.

			Масова Гурткова

3. Розв'яжіть нерівності: х+37<54, х-4>10, х∙4>16, 64:х>16 трьома способами. Обґрунтуйте кожний спосіб розв'язання нерівності.

Білет № 17

1. Перевірка знань, умінь і навичок у школі: функції, види, форми і методи. Педагогічні вимоги до контролю навчальної діяльності.

Головна мета перевірки і оцінки знань, умінь і навичок: забезпечення ефективності навчання, систематизація знань, умінь і навичок, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування прагнення до самоосвіти.

Контроль – це погляд, спостереження і перевірка успішності учнів; вимір і оцінка знань, умінь тих, хто навчається. Поняття перевірка у педагогіці розглядається, як поняття вужче ніж контроль. Перевірка передбачає визначення ґрунтовності, обізнаності учнів у інформації, яка вивчається; вона є складним компонентом контролю.

Оцінка – це визначення відповідності знань, умінь і навичок учнів визначеним нормам і критеріям.

Облік успішності учнів передбачає фіксацію результатів контролю у вигляді оцінного судження або числового балу з метою аналізу стану навчально-виховного процесу за певний час, прийняття рішення про необхідність удосконалення навчально-виховного процесу.

Вимоги до контролю, перевірки, оцінки знань, умінь і навичок:

- Об’єктивність

- Систематичність

- Містити аргументацію

- Відповідати вимогам програми

- Відповідати віковим та індивідуальним особливостям учнів

- Доцільність

- Гласність

- Усебічність контролю

- Ставити оцінку, перевіривши глибину знань

- Використання різноманітних методів контролю

- Бачити перспективу розвитку школяра

- Єдність вимог вчителів, які працюють у даному класі

- Дотримання етичних норм

- Тематична спрямованість контрою

- Оптимізація контролю (мінімальні затрати зусиль, часу для отримання відомостей, запобігати переобтяженню учнів, виконанню зайвих завдань)

- Неприпустимою є оцінка, як покарання за погану поведінку

Функції контролю:

- стимулююча – добре вмотивоване і справедливе оцінювання успішності учнів є важливим стимулом у навчальній діяльності, який переростає у стійкий мотив обов'язку і відповідальності;

- розвиваюча – розвиток самооцінки, взаємооцінки, що сприяє розвитку логічного мислення, пам’яті, мови тощо;

- освітня (навчальна) – систематичне спостереження вчителя за учнями, їх навчальною діяльністю, виявлення результатів роботи, та їх корекція;

- діагностична – виявлення успіхів та недоліків у знаннях, уміннях, навичках, попередження і подолання неуспішності;

- виховна – систематичний контроль та оцінювання успішності виховують в учнів свідому дисципліну, наполегливість, працьовитість, почуття обов’язку та відповідальності, формує принциповість, справедливість, взаємоповагу;

- управлінська – учитель отримує інформацію про стан успішності, успіхи і недоліки кожного учня, що дає можливість правильно скорегувати роботу учнів і свою.

Види оцінки (перевірки, контролю):

- поточні – систематичне спостереження за навчальною діяльністю учня;

- попередня оцінка – перевірка рівня підготовки перед вивченням теми;

- повторна – проводиться з метою повторення матеріалу, який вивчався раніше;

- тематична оцінка – перевірка знань з певної теми;

- корекційна оцінка – перездача тематичної;

- підсумкова – виставляється на основі тематичних (корекційних) наприкінці семестру, року.

Дата добавления: 2015-05-08