Типи мовлення

Типи текстів	На яке питання відповідає текст	Про що говориться в тексті	Відношення до часу	Побудова тексту
Розповідь   Опис     Міркування	Що робить особа чи предмет?   Який предмет чи особа?   Чому особа чи предмет саме такі? Чому вони діють так, а не інакше?	Про події, вчинки, які розгортаються в часі Про ознаки особи чи предмета Про причини ознак та дій	Послідовні події чи дії     Сталі ознаки     До минулого, теперішнього і майбутнього	Початок події, її розвиток, кінець     Загальне враження і окремі ознаки Теза (думка, яку слід довести), докази, висновки

Поступово діти усвідомлюють, що в тексті-розповіді йдеться про дії та події; цей текст можна відрізнити від інших за запитаням «Що відбулося?». Текст-розповідь можна проілюструвати серією малюнків чи створити до тексту діафільм.

У тексті-описі описуються предмети, люди, тварини, пророда. Його можна розпізнати за запитанням «Який?» і представити лише однією картинкою чи малюнком.

У тексті-міркуванні розкриваються причини явищ і подій, простежується їх взаємний зв’язок; він відповідає на запитання «Чому?». До цього тексту не можна представити картинку чи малюнок.

Працюючи над текстами різних типів, важливо навчити учнів:

· складати план (спочатку колективно, потім самостійно)

· добирати матеріал відповідно до стилю тексту (ділового чи художнього)

· аналізувати й удосконалювати складений текст.

Доцільно користуватися пам’яткою «Вимоги до мовлення»:

Яким має бути мовлення?	Яких правил слід дотримуватися?
Змістовним	Продумайте тему і основну думку свого висловлення. Не говоріть і не пишіть зайвого.
Послідовним	Стежте за порядком викладу думок.
Точним	Вживайте найбільш точні слова.
Виразним	Вибирайте найвлучніші слова і вислови, що найточніше передають думку.
Доречним	Враховуйте, з ким розмовляєте (усно чи письмово) і за яких обставин.
Правильним	Правильно вимовляйте і пишіть слова, правильно будуйте реченя.
Багатим	Вживайте різноманітні слова і речення. Намагайтеся не повторювати слова і речення.

Важливою ланкою роботи над текстами різних типів є засвоєння навичок міжфразового зв’язку. Найпоширенішими засобами зв’язку частин складних речень або частин тексту є сполучники, частки, займенники, вставні слова, лексичні повтори, спільні члени речення, окремі типи простого речення (неповні речення).

Урізноманітнений підхід до роботи над текстом допоможе учням засвоїти елементарний теоретичний мінімум про його структуру, засоби зв’язку, стилі, типи мовлення. Використання цих знань сприятиме успішному формуванню усвідомлених знань і навичок зв’язного мовлення.

3. Скласти і продемонструвати вітальну поспівку для учнів 1-го класу.

Білет № 34

1. Передовий педагогічний досвід: види, критерії, оцінки, особливості впровадження.

Педагогічний досвід - сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи.

Передовий педагогічний досвід – це досвід, який забезпечує високу результативність як на основі сумлінного виконання обов’язків, так і новаторства.

Передовий педагогічний досвід залежно від обсягу теми поділяють на комплексний і локальний, за кількістю авторів – на індивідуальний та колективний; за ступенем новизни – на новаторський і зразковий.

Критерії оцінки: актуальність (спрямований на розв’язання найважливіших проблем навчання і виховання школярів, поставлених урядом перед школою); новизна (дозволяє виділити передовий досвід з-поміж маси позитивного); результативність; стабільність (функціонування досвіду не менше 3-4 років, перевірка на практиці), перспективність ( можливість його творчого наслідування іншими педагогами).

Впровадження передового педагогічного досвіду передбачає такі етапи: 1) вивчення змісту передового досвіду; 2) виділення у ньому головного; 3) реалізація передових ідей досвіду в педагогічну практику.

2. Методика вивчення числівника в початкових класах.

Числівником як частиною мови учні знайомляться в четвертому класі. Протягом 4 уроків вони дістають загальне уявлення про чис­лівник, з'ясовують мету його вживання у мовленні, прак­тично засвоюють відмінювання та правопис деяких числів­ників.

Шкільний підручник передбачає ознайомлення учнів з кількісними і порядковими числівниками (без уживання термінів, орієнтуючись тільки на запитання).

Завдання вчителя полягає в тому, щоб за невеликий про­міжок часу (4 уроки):

досягти практичного усвідомлення школярами числів­ника як самостійної частини мови;

навчити розпізнавати числівники серед інших відомих учням частин мови;

домогтися, щоб учні вільно користувалися числівниками в своєму мовленні, правильно вимовляючи, змінюючи і записуючи найчастіше уживані з них;

практично познайомити учнів із деякими збірними чис­лівниками (без уживання терміна).

Вирішення цих завдань певною мірою полегшується тим, що учні часто користуються числівниками у своєму мовленні, особливо на уроках математики, а отже, знають значну кількість простих, складних і складених числів­ників. І

Однак учитель повинен показати дітям, що числівник, як і інші частини мови, має певні ознаки: називає кількість предметів або їх порядок при лічбі. Слова типу перший, другий і подібні в початкових класах розглядаються як чис­лівники, а не прикметники, відповідають на питання скільки? котрий? який по порядку?, виступають у ролі самостійних членів речення (Перший день у школі був особливо радісним) або входять складовою час­тиною до них (Два хлопчики підбігли до ялинки). Крім того, важливо навчити дітей розрізняти числівники і однокореневі з ними іменники (п'ять — п'ятірка) та вживати си­нонімічні числівники (два — двоє).

Формування граматичного поняття «числівник» почи­нається з виявлення в цій частині мови таких її ознак, як лексичне значення (називає точно визначену кількість пред­метів) і питання, на яке відповідає. З цією метою вчитель пропонує порівняти два речення і сказати, чим вони відріз­няються: Півники горох молотили і Два півники горох мо­лотили. Учням неважко помітити, що ці речення відрізняються словом два. Учитель вдається до евристичної бе­сіди:

— Чи можете ви сказати, скільки півників виконували дію в пер­шому реченні? А в другому?

— Отже, з якою метою вжите слово два? (Щоб показати, скільки було дійових осіб.)

— Назвіть відомі вам частини мови в першому реченні, А в дру­гому?

(Виникає ускладнення: що робити із словом два? До якої частини мови його віднести?)

— На яке питання відповідав слово два? (Скільки?)

— Що називає? (Кількість предметів,)

— Отже, що ви дізналися про слово два? (Що воно називає кіль­кість предметів і відповідає на питання скільки?)

— Давайте подивимось, чи є ще в нашій мові слова з такими ж ознаками. Для цього прочитайте вірш І. Неходи;

Це — матрьошка. Зимно їй.

Десять вдяганок на ній;

П'ять спідниць, і п'ять хусток,

І смушевий кожушок...

— Хто правильно зумів порахувати, скільки вдяганок було на мат-рьошці? (Одинадцять).

— Слова два, п'ять, десять, одинадцять належать до тієї частини мови, яка зветься числівником, - повідомляє вчитель і пропонує уч­ням самостійно зробити висновок про те, які ж слова слід називати числівниками.

Під час вивчення числівника важливо показати учням, що у своєму мовленні вони можуть користуватися і сино­німічними (збірними) числівниками. З цією метою дітям пропонується для спостереження два речення: Три хлоп­чики з нашого класу поїхали на екскурсію і Троє хлопчиків з нашого класу поїхали на екскурсію. Учні мають переконати­ся, що слова три і троє належать до числівників, бо мають одне й те ж значення і відповідають на одне й те ж питан­ня. Класовод може звернути увагу на те, що числівник три вимагає вживання при собі форми називного відмінка імен­ника, а троє — родового.

У ході подальшої роботи над засвоєнням граматичного поняття «числівник» в учнів мають розширитися знання про цю частину мови. Слід сказати, що числівники можуть від­повідати і на питання котрий? або який по порядку? Для цього слід запропонувати школярам визначити числівники в тексті, який містить, крім інших, порядкові числівники.

Наприклад:

Вийшли з лісу ведмежата,

Заходились жито жати:

Запряглося в жатку троє,

До в'язання стало двоє.

Шосте між дубками косить,

Сьоме воду всім підносить.

(В. Ладижець)

Визначаючи вжиті в цьому вірші числівники, учні не­одмінно зустрінуться з проблемою; куди віднести слова шос­те і сьоме, які, хоч і мають певне кількісне значення, однак не відповідають на питання скільки? До них тре­ба поставити питання яке?. Вчитель повинен запропонува­ти й інше питання котре?, яке й буде орієнтиром у ви­значенні порядкових числівників і розрізненні їх і прикмет­ників.

Щоб попередити можливість формального розрізнення числівників з іншими частинами мови (число — значить, числівник), слід провести роботу по розпізнаванню числівників і однокореневих з ними іменників. З цією метою мож­на запропонувати учням визначити однокореневі слова у поданих реченнях, сказати, до яких частин мови вони нале­жать: Бабуся подарувала Оленці трійко курчаток і «Випра­вити б трійку в школі»,— подумала Надійка.

Закріплення знань про числівник передбачає виконан­ня ряду вправ: виписування з тексту числівників; утворен­ня словосполучень, до складу яких входять числівники; утворення від кількісних числівників порядкових; читання математичних виразів, записаних цифрами, тощо.

3. Скласти пам’ятку для фенологічних спостережень за ознаками весни у природі з предмету «Я і Україна» для учнів 2-го класу.

Спостереження - це цілеспрямоване сприйняття того чи іншого педагогічного явища без втручання у його хід.

ПРОВОДЯТЬСЯ
У першому класі	У другому класі	У третьому класі	У четвертому класі
Учні залучаються поступово, основна роль належить вчителю	Учні вчаться аналізувати дані своїх спостережень, підбирати підсумки, виявляти причинні зв’язки між явищами природи.	Учні починають користуватися деякими приладами, складнішим стає характер обробки результатівспостережень	Систематично ведуть спостереження за погодою, повинні навчатись користуватись компасом, флюгером

Дата добавления: 2015-05-08