Вступне слово вчителя 3 страница

(За І. Соколовим-Микитовим)

Текст-опис не має сюжету, в ньому відсутні події та дійові особи. Тут зображуються

картини природи, окремі предмети, явища, дії, процеси, вказуються їхні ознаки. Опис може бути художнім, діловим, науковим.

Для ділового опису характерні послідовність викладу, відповідність фактам, ознакам, об’єктивність. Мета його – дати точне уявлення про предмет чи явище, перевірити фактичні дані. Діловий опис позбавлений емоційності, образності, жвавості.

Художній опис – це образний опис. Він має вплив на уяву людини, на світ її почуттів, образних асоціацій. До цього типу тексту можна поставити загальне питання який? яка? яке? які?

Науковий опис вимагає високої точності викладу думки.

Мова текстів-описів багата на прикметники, образні вислови (епітети, порівняння тощо).

Для тексту-опису характерна (але не обов’язкова) наявність трьох частин: у першій передається загальне враження від предмета чи явища, що описується; в другій частині подається опис частин, деталей, окремих ознак; у третій – підбиваються підсумки, робиться висновок.

Описувати можна все, що людина бачить навколо себе. Описом користуються для того, щоб людини до якої звертаються, впізнала те, про що чи про кого говориться.

Роботу на текстами-описами необхідно починати зі спостереження над загадками-описами. Адже в них предмет не називається, а даються лише його характерні ознаки, за якими можна відгадати, про кого чи про що йдеться. На прикладі загадок легко й цікаво навчити дітей влучності вибору мовного матеріалу.

Наводимо фрагмент уроку на тему «Опис тварини».

Загальні рекомендації. Опис тварини місить ті ж композиційні частини, що й будь-який опис: 1) називає предмет опису (послідовність у даному випадку - тварина); 2) чітко передаються ознаки та їх деталі; 3) робиться загальний висновок. Особливість такого опису полягає в тому, що до нього входить розповідь про повадки тварин, згадуються улюблені ігри, заняття, ставлення до людини, тому в описах у таких випадках бувають елементи розповіді, характеристики, проте вони відіграють допоміжну роль.

Мета уроку: шляхом аналізу відповідних текстів показати дітям особливості опису тварини, вчити їх складати такі описи.

Орієнтовний хід уроку

Під час підготовки до даного уроку можна запропонувати учням звернути увагу на зовнішній вигляд будь-якої тварини, поспостерігати за її повадками, скласти усний опис тварини. А також прочитати книгу Є.Чарушина «У нашому дворі» чи будь-яку іншу, де вміщено опис цуценяти.

1. Повторення структури тексту, його будови, різниці між науковим і діловим описами.

2. Бесіда:

· Які оповідання про тварин ви читали?

· Якими вам запам’яталися чотириногі герої прочитаних творів?

· Як потрібно ставитися до тварин?

· Спробуйте їх описати.

· Прочитайте уривки з оповідань, у яких описується зовнішній вигляд собачки. Знайдіть слова і словосполучення, використані автором, щоб передати масть, розмір тварини.

· Як автор описує її очі, вуха, тулуб, хвіст?

· Що розповідається про повадки тварини?

· Як виявляється ставлення автора до тварини?

3. Робота за ілюстрацією:

· Хто зображений на малюнку?

· Це доросла тварина чи цуценя?

· Якого кольору в нього шерсть?

· Які в песика кінчики лапок?

· Які в цуценяти вушка, хвостик, очі?

· Як ви гадаєте, чому на малюнку зображений м’ячик?

· Які почуття виникли у вас, коли ви дивилися на малюнок?

4. Колективне складання тексту-опису за малюнком і опорними словами.

- Прочитайте на дошці слова і вирази. Вони допоможуть вам описати цуценя,

зображене на малюнку: маленьке, пухнасте, веселе, Зоринка, світлячок, Радик, руденьке, плямисте, сіреньке, волохате, в крапочки, білі пістрявки, лапки м’якенькі, барвисті шкарпетки, хвостик, мов пухнаста кулька, веселі промінчики, карі очі, трикутні вушка, забавляється м’ячиком…

Далі вчитель ставить запитання, відповідаючи на які діти описують цуценя. Кілька

учнів роблять усні описи, вчитель аналізує їх, акцентуючи увагу на найбільш цікавих, влучних описах із точки зору змістової, структурної характеристики та добору мовних засобів.

5. Самостійний запис текст-опису учнями на основі попередньої орфографічної підготовки.

6. Прослуховування зразка тексту-опису та його аналіз.

Оленці подарували маленьке цуценя. Воно таке гарне, що очей не відірвати.

Кругленьке, вкрите руденькою пухнастою шерстю. Спинка трішки темніша, в

білих плямах. Лапки м’якенькі, в крапочки. Здалеку цуценя виглядає так, ніби взуте в барвисті шкарпетки. Вушка кумедні, трикутної форми. На кінчиках вушок – білі пістрявки. Одне вушко завжди звисає, а інше – як цвяшок, піднімається вгору. Хвостик у песика, мов розквітла кульбабка. Ця пухнаста кулька на кінчику хвоста нагадує різнокольорові промінчики, які зібрані в клубочок з багатьох шерстинок. Очі карі, завжди веселі. Дзвінко розсипає він усім своє «гав-гав», коли грається своєю улюбленою іграшкою – м’ячиком. За грайливість, рухливість песикові дали кличку Радик.

Усі люблять маленького Радика. А Оленка – найбільше.

Із науковими описами дітей можна ознайомити на уроках

природознавства і продовжити цю роботу на уроках мови. Такий підхід сприятиме розвитку в учнів спостережливості, уваги до навколишнього світу, логічного мислення, вміння висловлюватися в певній композиційній формі.

Міркуванням називається такий текст, у якому для доведення чи

з аперечення чогось використовуються судження, наводяться приклади, робляться зіставлення, висновки, що спонукають до нових міркувань. Цей тип тексту – найскладніший для учнів.

Починаючи роботу над даним типом тексту, потрібно наголосити на

його відмінностях від тексту-розповіді і тексту-опису. Діти повинні зрозуміти, що змістом цих типів текстів є навколишня дійсність, а тексту-міркування – зв’язки між предметами чи явищами, встановлені людиною.

Програмою початкових класів передбачено складання текстів з елементами міркувань. Найпростіша схема тексту-міркування містить такі елементи: теза (головна думка); розвиток тези та її доведення (аргументи, докази); висновок, у якому висловлена оцінка, враження тощо.

Наприклад, тема «Любіть і бережіть книгу».

Теза: Книга приносить людині користь.

Докази: Вона дає знання, допомагає проводити дозвілля, вчить жити, розуміти минуле, оцінювати сьогодення, передбачати майбутнє.

Висновок: Книгу потрібно любити й берегти.

Як правило, робота над текстом-міркуванням складається з двох етапів – підготовчого та основного. На першому етапі учні засвоюють правила та прийоми складання міркувань, на другому – втілюють ці знання на практиці. Вчитель повинен заохочувати дітей до висловлення власних міркувань, використовуючи розповідну лексику (по-перше, по-друге, в цілому, отже, таким чином, нарешті, оскільки, через те що, тому що, потім, спочатку тощо).

Під час організації роботи над усним чи писемним твором-міркуванням необхідно стежити за тим, щоб учні

- застосовували міркування, не вдаючись до інших типів текстів;

- добирали переконливі докази;

- будували тексти композиційно завершеними й логічно стрункими;

- дбали про мовну виразність.

Досвід учителів свідчить, що змістовну та мовно-композиційну особливість тексту-міркування найкраще розкривати на основі зіставлення його з іншими типами текстів. Доцільно також запропонувати зразок, який потрібно детально проаналізувати, тобто знайти в тексті-міркуванні тезу, докази, приклади, висновок.

Наприклад: Деякі казки називаються чарівними, тому що в них розповідається про

незвичайні пригоди і подвиги героїв – сміливих і добрих людей. Вони піднімаються вище хмар, потрапляють в підземне царство, дістають живу і мертву воду. Їм допомагають килими-літаки, скатертини-самобранки, тварини й рослини, що розмовляють. Ось чому герої чарівних казок завжди перемагають.

Із метою формування уявлень, закріплення знань про типи текстів можна ознайомити учнів із таблицею:

Дата добавления: 2015-05-08