Методичний коментар до проведення уроку позакласного читання 2 страница

Основним завданням учителя є формування:

а) правильної читацької діяльності учнів (вміння думати над книгою під час читання і після нього);

б) читацького кругозору;

в) вмінь читати вибірково, усвідомлювати мету (естетичну, пізнавальну, самоосвітню, розважальну тощо).

Реалізація зазначеного буде ефективною за умови дотримання відповідної дидактичної структури уроку:

Хід уроку:

Структурні компоненти уроку і їх зміст

Оцінка змісту і методики уроку (окремі зауваження)

І. Робота з прочитаними книгами на урок (10 хв). Розширення і впорядкування читацького кругозору учнів (аналіз колективного досвіду). Контроль учителем самостійної читацької діяльності учнів: називання прочитаної книги; переказ її змісту; аналіз виставки книг тощо. Облікування учителем готовності до уроку: чи всі діти готові до уроку, де брали книги для читання, якими бібліотечно-бібліографічними прийомами користувалися, чи не помилилися у виборі. Удосконалення знань про принципи розстановки книжок на стелажах в умовах вільного доступу, про структурні елементи книг (титульний лист, зміст, передмова, анотація, післямова) та їх призначення. Усвідомлення особливостей періодичних видань порівняно з іншими друкованими виданнями, засобів знайомства з ними; спрямування на читання дитячих газет і журналів.   II. Обговорення прочитаних до уроку книг (до 25 хв). Бесіда про героїв книг та їх авторів. Формування вмінь ставити та обговорювати питання, у відповідях на які з'ясовуються вміння учнів розрізняти види інформації (наукова, художня) (враховуються зовнішні показники книжки та її довідково-ілюстративний апарат); робити повідомлення з певного питання; знаходити опис предмета або наукового факту з довідника, хрестоматії, дитячої книжки: читати й осмислювати науковий текст — стежити за ходом викладу й виділяти закінчені частини; розрізняти і формулювати питання, відповіді на які є в тексті; користуватися малюнками, схемами, таблицями, вміщеними в книжках для уточнення суті прочитаного, енциклопедичним текстом для одержання фактичних даних; правильно оцінювати і висловлювати своє ставлення, під час самостійного читання звертатися до передмов (післямов), анотацій, ілюстрацій для поглиблення розуміння прочитаного: визначати орієнтовний зміст книжки за титульними даними, анотацією, ілюстраціями; вільно орієнтуватися в прочитаному тексті і користуватися вибірковим читанням для підтвердження суджень; повно і коротко переказувати текст за завданням учителя; користуватися довідковою літературою під час читання для уточнення значення слів, одержання відомостей про події, факти, людей; виконувати основні правила гігієни читання.   III. Доповнення, уточнення читацького досвіду дітей учителем (до 5 хв). Слово вчителя (сприяє читацькому становленню школярів). Учитель доповнює, уточнює літературний досвід учнів точністю висновків, коригує дитячі судження з прочитаного, розширює кругозір учнів новими літературними іменами, назвами книг тощо.   IV. Завдання додому (3 хв). Оголошення теми наступного уроку поза-класного читання; робота з рекомендаційним змінним плакатом. Формування вміння при довиборі книг до уроку користуватися рекомендаційними плакатом, каталогом, ілюстративною картотекою, книжковою виставкою, вільним доступом до книг дитячої бібліотеки. Усвідомлення учителем питань, які ставить нова тема; який інтерес може викликати.

+урізноманітнення форм перевірки готовності учнів до уроку; +ведення класного журналу (зошита) обліку якісної читацької підготовки учнів класу; +стимулювання бажання учнів готуватися до уроку; +диференційований підхід до самостійного читання учнів; +формування у школярів звички вслуховуватися в запитання вчителя і відповіді учнів; відсутність постійного контролю за успіхами всіх учнів; -немає допомоги і підтримки в підготовці до уроку нечитаючим учням; -відсутнє попередження можливих невдач і помилок у виборі книг до уроку; -не прослідковується формування нових чи удосконалення відомих бібліотечно-бібліографічних понять.   +читанням охоплені всі учні класу; +добір вправ, які б спонукали дітей шукати відповіді у прочитаних книгах; +забезпечення можливостей для найактивнішої участі в роботі; +дискусії за прочитаними творами; +супроводження відповідей учнів вибірковим читанням; +самостійне осмислення змісту прочитаних творів; +вміння уважно і зацікавлено слухати товариша, доповнювати його відповідь; +різноманітність методичних прийомів і засобів опитування; +розширення читацького кругозору школярів; +розуміння й виконання правил користування книгами; +вдосконалення самостійної читацької діяльності, швидкості й точності орієнтування в доступному колі читання; -репродуктивний характер бесіди; -заміна бесіди довільними переказами, індивідуальними звітами окремих учнів; -акцентування уваги на розкритті теми, змісту сюжетів, а не на самих книгах.     +ознайомлення з новими книгами різних жанрів, періодичними виданнями; +використання довідкової літератури; +подолання прогалин у читацькому становленні учнів; +добір цікавого літературного матеріалу для коригування учнівських висновків за прочитаним; +розширення кола дитячого читання; +культура мовлення вчителя; +читацький досвід учителя, його літературні смаки, обізнаність; -відірваність монологу вчителя від теми позакласного читання, читацьких потреб учнів.   -чітке формулювання теми уроку; +усвідомлення читацьких можливостей учнів класу; +знання можливостей шкільної бібліотеки, наявного бібліотечного фонду книг за темою; +стимулювання активної громадської діяльності учнів як читачів; -відсутність інтересу до теми наступного уроку позакласного читання; -відсутність рекомендаційного плаката до наступного уроку.

на основному етапі (3-4-й класи)

Метою першого етапу уроку є перевірка готовності дітей; з'ясування того, де брали книги для читання; якими бібліотечно-бібліографічними прийомами користувалися, чи не помилилися у виборі книги. Учитель бере читацьку діяльність учнів під свій контроль: 1. Чи знайшов учень книгу до уроку позакласнрго читання; чи прочитав хоч один твір? 2. Де взяв книгу? (У бібліотеці — класній, шкільній, міській, домашній). 4. Чи правильно дібрав до теми уроку книгу? На уроці ефективними є такі види контролю учителя за результатами самостійної читацької діяльності учнів упродовж двох тижнів: почергове називання прочитаної книги; переказ її короткого змісту сусіду за партою або в групі; аналіз виставки прочитаних книг (вдало підібраних до уроку); облікування учителем самостійного позакласного читання учнів у своєму зошиті (журналі) тощо.

Особливістю другого етапу уроку є те, що за короткий проміжок часу (25 хв) вчителю потрібно забезпечити максимум участі кожного учня в колективній роботі; обговорювати такі питання, які б спонукали усіх дітей шукати відповіді в прочитаних книгах, викликали бажання відповідати на запитання за книгою. Найефективнішими формами роботи на цьому етапі є: фронтальна бесіда, індивідуальні звіти, групові виступи, бібліотечно-бібліографічні діалоги, представлення книг, читацький залік, захист читацького формуляра тощо. Специфіка бесіди полягає в тому, щоб розвивати у школярів звичку вслуховуватись у запитання вчителя і відповіді учнів, щоб доповнювати їх враженнями від прочитаних книг. Центральне завдання бесіди — роздуми над прочитаним; формування вмінь ставити такі запитання, за якими з'ясовуються деталі сюжету, риси характеру персонажів, час, події, усвідомлюються ідея, тема, художні засоби, якими користується письменник. У процесі бесіди треба враховувати, щоб запитання до тексту були такими, які вимагають його уважного прочитування. Відповіді учнів, міркування на основі прочитаного обов'язково мають підтверджуватися текстом, ілюстраціями, книжковим апаратом, супроводжуватись читанням уривків тексту, передмов, післямов, коментарів, довідкових матеріалів тощо. Форми роботи: вибіркове читання; короткий переказ окремих епізодів тексту; читання діалогів в особах, віршів напам'ять; добір і об'єднання матеріалу на одну тему з різних літературних джерел.

Типова повна відповідь учня може бути за пам'яткою, що вміщена далі: — Я прочитав книгу: 1. Автор. 2. Заголовок. 3. Підзаголовок. 4. Передмова 5. Час і місце подій. 6. Короткий переказ (поєднання з вибірковим переказом).

Третій етап. Діти за два тижні прочитують різні книги, які можуть вибрати вдало і невдало, читання може бути осмисленим і формальним. Саме тому важливим є слово вчителя, яке повинно займати не більше 5 хвилин; ілюструватися показом нових книг, малюнків, залученням довідкової літератури. Вчитель у своєму монолозі доповнює, уточнює літературний досвід учнів точністю висновків, коригує дитячі судження з прочитаного, розширює кругозір учнів новими літературними іменами, назвами кпйг тощо, тобто сприяє читацькому становленню школяра.

На етапі пояснення домашнього завдання (четвертий) учитель чітко формулює тему уроку, визначає коло книжок, які діти зможуть розглядати і читати, або одну із них, яку самостійно виберуть.

За два тижні до уроку вчитель знайомить учнів з наявним бібліотечним фондом книг за темою, щоб перший бібліотечно-бібліографічний посібник для учнів був достовірним, викликав довіру, містив реальні умови для підготовки учнів до уроку. Змістом його є список рекомендованої літератури та завдання для самостійної читацької діяльності. Подаємо зразки таких завдань: 1. Доповніть список прізвищ письменників, які пишуть на тему. 2. Доповніть список творів письменника назвами інших його творів. 3. Створіть ілюстрації до твору, розмістіть їх у потрібному порядку. 4. Випишіть яскраві образні вислови (прислів'я, загадки, літературні портрети, пейзажі тощо). 5. Вивчіть напам'ять вірш (рядки з твору, слова персонажа тощо). 6. Придумайте літуратурну гру на основі прочитаного. 7. Складіть запитання до учнів класу за прочитаним. 8. Розмістіть імена дійових осіб у тому порядку, в яко­му вони з'являються у творі.

Варто вміщувати до рекомендаційного плаката творчі завдання: 1. Розкажіть свої думки, почуття, що виникли на основі прочитаного. 2. Напишіть твір-мініатюру за опорними словами. 3. Складіть твір «Про що можуть розмовляти між собою предмети» (з прочитаного). 4. Створіть біографію предмета (з прочитаного). 5. Придумайте якомога більше варіантів використання предмета поза його прямими функціями (наприклад, гребінець). 6. Придумайте і виправдайте ситуацію, у якій можлива зустріч героїв з різних творів. 7. Складіть «павутинку» до головного слова (теми читання) — доберіть слова, які асоціюються з ним:

Школа		Письменник	Папір
Художник	Книга	Друкарня	Відпочинок
Твір		П’єса	Знання

8. Проведіть гру «Газетний репортер» за запитаннями респондентам: Що робить тебе сумним (щасливим, збентеженим тощо)? Що потрібно, щоб стати добрим приятелем? 9. За допомогою міміки і жестів покажіть одного з героїв так, щоб відгадати його ім'я. 10. За допомогою міміки покажіть обраний вами епізод твору, щоб інші відгадали його зміст. 11. Створіть власну книгу за творчістю...(напр.: Лесі Українки).

Доцільно запропонувати учням скласти свої списки літератури, на уроці провести конкурс на одну з них за оформленням і змістом.

Виконання учнями таких домашніх завдань надасть можливість учителеві на уроці організувати цікаву творчу роботу за темою позакласного читання.

Куточок позакласного читання має складатися з книжкового стенда, трьох книжкових полиць. На першій полиці — художня література. Всі книги розміщені за темами, а всередині — за алфавітом. На другій — науково-пізнавальна і довідкова література. На третій зберігаються свіжі і раніше прочитані журнали і газети. На стенді розміщуються книги, які діти знаходять і розглядають до уроку позакласного читання для того, щоб обмінюватись читацькою інформацією. На столику — стопка закладок, якими діти користуються, коли беруть книги з полиці, підручні засоби для їх ремонту. Літературні матеріали зберігаються у папках за темами, за авторством (напр.: письменники Волині; Леся Українка; Грицько Бойко тощо).

Вчитель продовжує знайомити учнів з бібліотекою, привчає працювати в читальному залі для систематичного ознайомлення з періодикою і книгами, які не видають на абонементі. На основному етапі головним, чого мають досягти школярі у мистецтві самостійного читання, є здатність розвивати, збагачувати свій розум і почуття, пізнаючи досвід, здобутий людством. Разом з тим, у випускників початкової школи спостерігається потяг до самоствердження, до індивідуальних літературних уподобань; формується ставлення до книги як до суспільної цінності, а до читацької діяльності — як до моральної норми кожної людини.

Читання з метою самоосвіти займає значне місце на уроці. Самостійність читача (четвертокласника) проявляється в трьох видах діяльності: 1. Усвідомлення теми, мети читання, без сторонньої допомоги і з огляду на власні потреби (для душі, в цілях самоосвіти). 2. Кваліфікований перегляд книг (уміння працювати з книгою). 3. Осмислене самостійне читання вибра­ної книги (з науково-пізнавальної — цікаві факти, логічні докази; з худож­ньої літератури — яскраві образи, картини).

Показником досягнень у підготовці дитини-читача є рівень розвитку навичок самостійної читацької діяльності. Вчитель враховує вміння дітей самостійно й усвідомлено орієнтуватись у книзі чи групі книг за авторською і тематичною приналежністю; правильно називати книгу чи твір з пам'яті, самостійно готуватися до відповіді за прочитаним удома на основі рекомендацій учителя, використовуючи вміння працювати з текстом твору, шо вивчається на уроках класного читання; знаходити потрібну інформацію, користуючись різними джерелами друкованої продукції (науково-популярні книжки з різних галузей знань, словники, енциклопедії, періодичні видання для дітей).

3. Продемонструвати фрагмент уроку трудового навчання щодо ознайомлення із новим матеріалом на тему: «Об’ємні вироби з природного матеріалу (фігурки тварин, дерев, казкових персонажів (на вибір)» (3-й клас).

Мета. Продовжувати вчити учнів працювати з природним матеріалом, створювати з нього об’ємні вироби. Удосконалювати вміння з’єднувати окремі деталі в готовий виріб. Розвивати творчість і фантазію. Виховувати любов до казок та бажання створювати красиві речі з природного матеріалу своїми руками.

Обладнання: шишки соснові та ялинові, жолуді, каштани, горіхові шкаралупки, шило, клей ПВА, пластилін, ножиці, сірникові палички, мох, зразки виробів, малюнок із зображенням лісу, фанерна підставка, малюнок лісовика, альбом з ігровими завданнями «Ми йдемо в ліс».

З якого природного матеріалу можна виготовити гриби?

Правильно, з жолудів та каштанів. Розгляньте зразки і ви побачите, що такі грибочки дуже схожі на справжні. Щоб з’єднати шапочку з ніжкою, можна використати пластилін (демонструю), або за допомогою з’єднувальної палички: в жолуді та каштані обережно зробити шилом про­коли, паличку покрити клеєм ПВА і вставити у підготовлені отвори і склеїти.

(Учні створюють колективну композицію. Оцінюю та аналізую робо­ти).

Ось який чудовий вийшов у нас ліс.

Вам у походи ходити,

І мандрувати любі діти,

Вмійте природу любити,

Кожній стеблинці радіти.

Білет № 29

1. Внутрішкільне керівництво і контроль: особливості, види, методи.

Внутрішньошкільний контроль – це глибоке, всестороннє вивчення і аналіз навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі та координація на основі цього всіх відносин у колективі.

У зміст внутрішньошкільного контролю входять: контроль за виконанням всеобучу, станом викладання навчальних предметів, якістю знань, умінь і навичок учнів, виконанням навчальних планів і програм, позакласною і позашкільною виховною роботою, організацією методичної роботи, веденням шкільної документації, виконанням наказів, розпоряджень, доручень.

Результативність внутрішньошкільного контролю залежить від дотримання таких вимог: плановість, систематичність і оперативність, диференційований підхід у ході контролю, об’єктивність, дієвість контролю, гласність його результатів.

Види контролю:

· Оглядовий контроль передбачає ознайомлення за короткий період зі станом справ у навчальному закладі (з професійним рівнем учителів, з роботою над загальноосвітньою проблемою та ін.). Він використовується на початку та в кінці навчального року. Завдання оглядового контролю полягає у виявленні нового, передового в практиці роботи вчителів, а також труднощів, з якими зустрічаються окремі педагоги, і вироблення заходів для надання їм практичної допомоги.

· Попередній контроль спрямований на попередження можливих помилок учителя в підготовці та проведенні уроку, виховного заходу, занять гуртка, вивченні окремих тем, розділів навчальної програми.

· Персональний контроль застосовується для надання допомоги окремим педагогам, зокрема молодим і малодосвідченим вчителям, а також вчителям, які одержали рекомендації за наслідками атестації.Такий вид контролю дає можливість виявити недоліки в роботі вчителя (наприклад, в активізації пізнавальної діяльності учнів, в організації індивідуальних занять, виховної роботи з учнями, в дотриманні вимог єдиного мовного режиму, у використанні засобів навчання тощо) і надати йому необхідну методичну допомогу.

· Персональний контроль – це не одноразова дія (перевірив – надав допомогу). Керівник закладу вказує термін для виправлення недоліків, здійснює повторну перевірку роботи вчителя.

· Тематичний контроль – це контроль за розв’язанням окремих педагогічних проблем (контроль за станом викладання окремих навчальних предметів, за формуванням національної свідомості учнів, розвитком пізнавальної самостійності школярів, за організацією фронтальної, групової та індивідуальної роботи на уроці, здійсненням диференційованого підходу до учнів на уроках, за організацією перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, формування в них інтересу до навчання, за організацією навчально-виховного процесу в групі продовженого дня, за використанням міжпредметних зв’язків у процесі вивчення навчальних дисциплін тощо. Тематичний контроль передбачений в річному плані роботи загальноосвітнього навчального закладу. Результати цього контролю обговорюються на педагогічній раді закладу або узагальнюються в наказах директора.

· Фронтальний контроль використовується для перевірки в повному обсязі всієї системи роботи вчителя, групи вчителів. Він охоплює перевірку таких питань, як планування навчального матеріалу (календарне і поурочне), виховної роботи з класом, роботи гуртка, проведення уроків, позакласних заходів, участь у роботі методичного об’єднання вчителів, в інших формах методичної роботи, ведення шкільної документації (класних журналів, особових справ учнів, журналів роботи груп продовженого дня, гуртка тощо), організацію роботи з батьками учнів, обладнання класу-кабінету. Тривалість фронтального контролю – 2-3 тижні.

· Класно-узагальнюючий контроль передбачає вивчення впливу різних учителів на учнів одного класу. Керівник закладу освіти або його заступник з навчально-виховної роботи протягом кількох днів відвідує всі уроки в одному класі. Такий контроль, як правило, здійснюється у слабших класах. Мета його – вивчити причини відставання учнів у навчанні, їх низької дисципліни.

Методи внутрішньошкільного контролю: усна перевірка; метод письмової перевірки, спостереження навчальних і виховних занять, анкетування, бесіда з педагогічними працівниками, вивчення письмової документації вчителя.

Керівництво роботою загальноосвітньої школи здійснюють директор, його заступники, помічник директора з господарської частини.

Керівниками загальноосвітніх навчальних закладів можуть бути тільки громадяни України, ерудовані, авторитетні, які мають організаторські здібності, вищу педагогічну освіту нарівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не менше 3 років, успішно пройшли атестацію керівних кадрів освіти у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки.

Функціональні обов’язки керівників.

Директор середнього загальноосвітнього навчального закладу державної та комунальної форм власності призначається на посаду і звільняється з посади завідуючим відділом освіти районної (міської) державної адміністрації, а приватної форми власності – засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою.

У «Положенні про середній загальноосвітній навчальний заклад» визначено такі функціональні обов’язки директора загальноосвітнього навчального закладу:

· «здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, створює необхідні умови для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників;

· організовує навчально-виховний процес;

· забезпечує контроль за виконанням навчальних планів і програм, якістю знань, умінь та навичок учнів;

· відповідає за реалізацію Державного стандарту загальної середньої освіти, за якість і ефективність роботи педагогічного колективу;

· створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та позашкільній роботі, проведення виховної роботи;

· забезпечує дотримання вимог охорони дитинства, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, техніки безпеки;

· розпоряджається в установленому порядку шкільним майном і коштами;

· підтримує ініціативи щодо вдосконалення системи навчання та виховання, заохочення творчих пошуків, дослідно-експериментальної роботи педагогів;

· дає дозвіл на участь діячів науки, культури, членів творчих спілок, працівників підприємств, установ, організацій у навчально-виховному процесі, керівництві учнівськими об‘єднаннями за інтересами;

· забезпечує права учнів та захист їх від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства;

· вживає заходів для запобігання вживання учнями алкоголю, наркотиків;

· розглядає пропозиції педагогічної ради про виключення учнів із загальноосвітнього навчального закладу і за наявності підстав вирішує разом з батьками та службами у справах неповнолітніх питання про їх подальше навчання;

· контролює організацію харчування і медичного обслуговування учнів;

· видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження і контролює їх виконання;

· щороку звітує про свою роботу на загальних зборах (конференціях) колективу».

Заступник директора з навчально-виховної роботи ( призначає і звільняє директор навчального закладу). До функціональних обов’язків заступника директора входить правильна організація навчально-виховного процесу (складання розкладу навчальних занять, гурткова робота, чергування по школі), контрольна виконанням навчальних планів і програм, станом викладання окремих навчальних предметів, якістю знань, умінь і навичок учнів, за їх поведінкою; він складає звіти про стан навчально-виховної роботи в закладі.

Якщо у навчальному закладі два і більше заступники, то обов’язки між ними розподіляє директор. Наприклад, один із заступників може відповідати за організацію навчально-виховного процесу в початкових класах, роботу груп продовженого дня, викладання якогось предмета, методичну роботу з учителями початкових класів, збереження і використання навчальних посібників.

Заступник директора школи з виховної роботи. Його призначають з числа досвідчених педагогічних працівників, які мають нахил до організації та проведення виховної роботи. Він організовує вивчення інтересів, запитів учнів, їх зайнятості в гуртках, секціях, виявляє учнів, схильних до правопорушень; вивчає можливості залучення батьків до співпраці зі школою, взаємодіє з інспекціями у справах неповнолітніх, прокуратурою, медичними та наркологічними службами; вивчає стан матеріально-технічної бази закладу для здійснення виховної роботи із школярами, забезпечує підбір і розстановку класних керівників, планування гурткової, клубної роботи, загальношкільних заходів, узгоджує і координує позаурочну діяльність учнів школи з позашкільними виховними закладами, організовує методичну роботу з питань виховання.

Помічник директора по господарській частині відповідає за матеріально-технічне забезпечення навчального процесу, своєчасну підготовку навчального закладу до нового навчального року, збереження шкільного обладнання, розподіляє обов’язки між технічним персоналом.

Дата добавления: 2015-05-08