На уроках читання

Реалiазацiя педагогiчних можливостей казки

У М. Горького є таке цiкаве спостереження: «У свiтi немає нiчого, що не може бути повчальним, — немає казок, якi не утримували б у собi матерiал дидактичний, повчання». З ним не можна не погодитись. Справдi, хто б у казцi не дiяв, його вчинки зрозумiлi дорослим i дiтям. У казцi «Лисичка i Журавель», наприклад, дiють звiр i птах. Це незвично. Зате читачевi ясно, що приймають вони одне одного нечемно. Сюжет казки спрямований на викриття неуважностi, корисливостi, егоїзму. Методика рекомендує скористатися повчальнiстю казок. Істотна особливiсть казки полягає в тому, що у казцi повчальнiсть виражена не нав‘язливо, не прямолiнійно. Дiтей приваблює захоплююча фабула, яскраво намальованi образи, дотепнi характеристики. Учням запам’ятовується, наприклад, висновок болгарської казки «Виноградар і змія» — «Коли щось робиш, думай і про наслідки». Його легко запам’ятають дiти як влучний вираз. Не позбавлена дотепностi й українська казка «Лисиця та Їжак», у якiй Їжак, не повiривши хижiй, але улесливiй Лисицi, не дав себе обдурити запевненнями, буцiмто вона (Лисиця) бiльше не їсть м’яса, а самi овочi.

Або ще один приклад. Ось українська казка «Нехайло». Скільки в ній такого, що здатне викликати цiкавiсть у дiтей, насамперед прiзвище чоловiка — Нехайло. Це ж так у народi називають недбайливих людей, ледарiв. Вони дiють за правилом: нехай потiм, а не зараз. Далi: оцiнку дiям Нехайла дає лисиця. Знаючи його як ледаря, лисиця не тривожилась i тодi, як дiзналась, що Нехайло обiцяв сапою виполоти бур’ян, i у випадку, коли вiн вирiшив узяти косу для знищення бур’яну. І тiльки тодi, як вiн сказав, що пiде за сiрниками, щоб спалити бур’ян, вона серйозно сприйняла його намiр. Не утруднюючи себе, нероба, безумовно, спроможеться пiдпалити бур’ян. Будучи переконаною в цьому, лисиця каже лисенятам: «Це вiн зробить!». Тому й пропонує тiкати з виноградника. Можна сподiватись, що будова казки захопить дiтей, адже неробство персонажа розкривається не людиною, а лисицею.

У казках мiститься значний освiтнiй i виховний потенцiал. Дiти щиро переживають горе, нещастя ображених. Зокрема, вони не байдуже ставляться до загибелi вiвцi, кози i собаки в казцi «Самому вовка не побороти». Їм жаль незадачливих месникiв за смерть батька, брата, подруги. У цьому випадку слід не розвіювати співчуття дітей загиблим, а спрямувати їх на усвідомлення того, у чому помилка дiй тих, хто не повернувся з лiсу, де був вовк. Не менш емоцiйно молодшi школярi сприймають текст, у якому добро бере верх над злом або знедоленi i бiднi перемагають багатих i ситих. Педагогiчна цiннiсть казки полягає в тому, що в нiй перемагає справедливiсть. Радiсть дiтей слiд всiляко пiдтримувати. Вияв радостi — виховний момент. Учителеві залишається тiльки пiдвести свох пiдопiчних до знаходження причин радостi. Так, сюжет казки «Дружнi звiрi» складний. Спочатку всiх домашнiх тварин i птахiв об’єднувало спiльне горе: вони тiкали вiд холоду. Потім їх роз’єднала особиста пихатiсть: кожен сподiвався, що його врятує власний одяг — бараняча шуба, гусячий пух тощо. Нарештi вони знову разом. Тепер живуть у теплiй хатi i спiльно завдали прочухана ведмедевi, вовковi й лисицi. Перемогу друзiв над зажерливими хижаками дiти сприймають схвильовано. Однак для вчителя цього недостатньо: необхідно довести причини цiеї перемоги.

Аналiз казок збуджує дiтей до формулювання оцiночних суджень. Це важливо для розвитку мислення молодших школярiв. Наприклад, до наймолодших школярiв автори читанки пiсля прочитання казки «Колосок» звертаються iз запитаннями: «Як назвали мишенят? А як пiвника? Чому?» У відповiдi дiтей має прозвучати оцiнка характеру казкових дiйових осiб. Можна з певнiстю сказати, що в судженнi дiтей виявиться їх осудливе ставлення до нероб i прихильне — до працьовитих людей.

Помiчено, що учнi самостiйно визначають характернi ознаки казкових персонажiв: доброту, смiливiсть, чеснiсть або боягузтво, чванливiсть, пихатiсть, брехливiсть тощо. Казка Л. Толстого «Лев та миша» розповiдає про доброту i взаємоподомогу.

При розглядi казок правомiрно ставити запитання для узагальнень i роздумiв, зокрема, такого типу: Чим приваблює вас казковий герой? Що вiдмiнного ви помiтили в дiйових особах казки? За що ми цiнуємо їх? Як свiдчить практика проведення урокiв читання, учні дають рiзну оцiнку вчинкам одних i тих самих казкових героїв. Як дiяти в цьому випадку, пiдкаже ситуацiя. Але можна рекомендувати напевно: гiднiсть дiтей не можна принижувати. Не слiд категорично вiдкидати їхнi думки (мовляв, це нiсенiтниця). Найкраце показати, що одне з суджень найбiльш вдале, а в окремих випадках i залишити оцінки, висловленi школярами.

Можливі також випадки неоднотипного реагування дітей на результати дій казкових героїв. Так, рiзнi емоції викликає доля Снiгуроньки з однойменної росiйсько народної казки. Однi учнi спiвчувають їй, другi болiсно сприймають те, що вона розтанула, третi визнають неминучiсть такого кiнця. Роль учителя полягає в тому, щоб, не применшуючи жодного з перелiчених ставлень до долi Снiгуроньки, пiдкреслити реально iснуючу змiннiсть пiр року. Якою би привабливою не була та чи iнша пора року, вона все одно змiниться iншою. У кожної з них є чарiвнiсть.

Добір казок у читанках задовольняє й іншу сторону навчального процесу початкової школи — пiзнавальну. Зокрема, бурятська народна казка «Снiг і заєць» в образах розповiдає дiтям про те, що заєць змiнює шерсть, пристосовуючись до умов зими і лiта. Пiзнавальний змiст має також українська народна казка «Найближчий родич», яка пояснює, чому хлiбина є родичем зерну жита.

З освітнього погляду цінними є не тільки українськi народнi казки, а й казки iнших народiв України, народiв свiту. На прикладах казок можна переконатися в тому, що в народних творах висмiюється неробство й заздрiсть і славиться розум, кмiтливiсть, розсудливiсть.

Дата добавления: 2015-05-08