Рух та розвиток

Історико-філософські концепції онтології.

Буття – філософська категорія, яка виражає субстанційне існування світу, що є вічним і незмінним і має причину в самому собі (само породжує себе), тобто існує незалежно від людської свідомості. Субстанційне буття як «першопочаток речей» не має початку та кінця у часі. «Початок» та «кінець» мають лише реальні речі, які виникають та зникають у процесі розвитку.

Зміна історико-філософських концепцій онтології зумовлювалася способами матеріального виробництва. Так, антична філософія. залежно від тлумачення сутності людини, зосереджується на категорійні та загальнозначущі виміри буття; Середньовіччя, залежно від розщеплення предмету сільськогосподарської праці та атомізації суспільства. ірраціоналізує та містифікує форми буття; Новий час, залежно від розвитку промислового виробництва, розглядає форми буття в аспекті раціонально-наукового пізнання.

Античність:Демокріт(все складається з атома),Платон(світ ідей і речей),Аристотель(річ і ідея одне і те ж),Парменід(вперше вводить категорію буття)

Середньовіччя:Августин(тіло і душа),Аквінський(людина це субстанція:тіло і душа)

Матеріалізм:подолання питання першооснови світу і дати місце субстанції)

Німецька класична філософія:Кант(людина є істотою 2 світів чуттєвого і розумового),Гегель(основою є визначення думки яка реалізується у світі), Фейєрбах(свідомість є проявом атомів чуття і розуму що народжують любов між людьми)

Марксизм:свідомість є орієнтація головного мозку що відображає дійсність)

Сучасна:лінгвістична(увага проблемам які виникають за вплив мови на мислення), Екзистенціалізм (людина як істота здата до вибору долі)

Рух є невід’ємною формою буття світу. Рух є матеріальним, матерія перебуває у стані руху. Під рухом матерії розуміється не тільки механічне переміщення тіл у просторі, але й будь-які взаємодії, а також зміни стану об’єктів, що викликані цими взаємодії. Рух не має початку та кінця і є процесом виникнення, розгортання та розв’язання суперечностей. Генезис форма матеріального руху відтворювався у матеріальних та духовних формах діяльності суспільства. У матеріальних від втілювався у закономірностях розвитку знарядь праці та продуктивних сил у цілому. У духовних відтворювався у логіці виникнення наук. З таких закономірностей історично викарбувався і принцип класифікації наук, які у своєму історичному та теоретичному розвитку повторювали логіку сходження матеріальних форм руху від простих до складних Відмінність руху від розвитку полягає у наступному:

– розвиток – це рух, який супроводжується кількісно-якісними змінами того чи іншого явища;

– джерело розвитку присутнє у самому явищі тощо. У такому разі рух стає свідомим саморозвитком.

– Спостерігаючи різноманітність буття, людина задавалася питанням, що лежить в основі розмаїття речей і подій, їх мінливості, поліморфності, калейдоскопічної строкатості.

– Єдність буття, причинність всіх змін і гранична основа чуттєвої раціональності складають поняття субстанції.

Дата добавления: 2015-05-08