Марксистська концепція

Філософська антропологія про проблеми людини

Слов’янська філософія про сутність людини

Німецька класична філософія про людину

Проблема людини у філософії Нового часу

Християнська концепція людини у філософії Середньовіччя

Проблема людини у філософії Стародавньої Греції

Людина в класичних філософських концепціях

Аналіз сучасних концептуальних підходів до поняття "людина" доцільно почи­нати з історії філософської антропології.

Філософи античності тривалий час розглядали людину як подібність космосу, як "малий світ" – мікрокосмос. Надалі людина розглядалася у більш широкому аспекті: Демокрит Людина – це природна істо­та, єдність тіла та душі. Душа – це сукупність най­легших атомів, і вона вмирає разом із тілом. Протагор Людина – міра всіх речей.

Аристотель Людина – єдність "матерії" – ті­ла з "формою". Душа – це орга­нізуюча форма, тому вона висту­пає як вища діяльність людського тіла. Людина – політична істота.

Августин Блаженний – це тіло і душа; душа відріз­няється від тіла своєю досконалістю, тим, що лише вона є здатна пізнати Бога та отримати чуттєві нас. Фома Аквінський Людина – це субстанція: тіло ("матерія") і душа ("чиста форма"), незалежна від мате­рії. Цим обумовлюється незнищуваність та безсмертя душі. Людська душа – без­тілесна.

Бекон Людина за своєю природою є цент­ром світогляду, якому притаманна "подвійна" душа. Лейбніц

Людина становить таку сукупність монад, в якій організаційну роль відіграють мона­ди, наділені свідомістю.

Декарт Людина це мисляче Я.

Кант Людина є істота двох світів:Чуттєвого.Розумового. Л. Фейєрбах Людина – природна, «чуттєва» істота, "людина взагалі". Розробляється антропологічний принцип у філософії. Г.В.Ф. Гегель Сутність людини ідеальна і обумовлюється її філософською самосвідомістю.

Засновники цієї філософії розкривають єдність людини з природою, їм властиві заглибленість у внутрішнє буття людини, кордоцентризм або філософія серця, тобто емоційно-вольова сутність людини. (Шевченко, Сковорода).

Процес виділення людини зі світу тварин відбувався під впливом суспільно-трудової діяльності, на основі якої сформувалась людина як суспільна за своєю сутністю істота. Сутність людини є універсальною і вона може розвиватися у системі суспільних відносин. Водночас, відчуження таких відносин віддзеркалюється у відчуженості людської сутності, коли розвиток суспільства на рівні виробництва відбувається за рахунок деградації сутнісних сил людини.

Дата добавления: 2015-05-08