Укладення між працівником і власником письмового до­говору про повну матеріальну відповідальність (п. 1 ст. 134). 5 страница

У разі настання страхового випадку Фонд соціального стра­хування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

— своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, запо­
діяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в
разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на
його утриманні, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатніс­
тю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної праце­
здатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі
часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відпо­
відну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інва­
лідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або про­
фесійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годуваль­
ника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві
або професійного захворювання; грошову суму за моральну
шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;
допомогу дитині потерпілого; організувати поховання померло­
го, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг
відповідно до місцевих умов;

— сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфі­
кованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настан­
ня нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його
госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

— організувати цілеспрямоване та ефективне лікування по­
терпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних
закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілак­
тичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я
застрахованого;

— забезпечити потерпілому разом із відповідними службами
охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постій­
но доступної, раціонально організованої медичної допомоги та
інші соціальні послуги. З цією метою Фонд соціального страху­
вання від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну
та патронажну службу соціального страхування. Відповідно до

Глава 15

висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціаль-ної експертної комісії Фонд зобов'язаний проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закла­дах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу;

— працевлаштовувати осіб зі зниженою працездатністю;

— у разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову гро­
шову допомогу, допомагати у вирішенні соціально-побутових
питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фон­
ду та її регіональних управлінь — за рахунок Фонду;

— сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне
страхування тощо.

Усі зазначені види соціальних послуг та виплат надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, чи зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків.

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісяч­ного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкоджен­ня здоров'я. У разі, коли потерпілому одночасно з щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'яз­ку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підля­гають.

Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду ви­значається в судовому порядку. При цьому сума страхової ви­плати не може перевищувати 200 розмірів мінімальної заробіт­ної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачу­ється в розмірі 100 % середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездат-

Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві 513

ності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток по­терпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює профілактичні заходи, спрямовані на запобігання нещасним ви­падкам, на усунення загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці. Виконання статутних функцій та обов'язків Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків щодо запобі­гання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'я­заний: вести реєстр страхувальників; письмово повідомляти стра­хувальнику умовний клас професійного ризику його підприєм­ства — групу галузей (підгалузей) економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи рівень виробничого трав­матизму та професійної захворюваності; укладати угоди з ліку­вально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві.

Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від не­щасних випадків здійснює наглядова рада, до складу якої вхо­дять у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і роботодавців, всього 15 осіб.

Державний нагляд у сфері страхування від нещасного випад­ку покладається на Міністерство праці та соціальної політики, а в частині цільового використання коштів — на органи Міністер­ства фінансів України.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: навмисні дії потерпілого, спря­мовані на створення умов для настання страхового випадку; подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального стра­хування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомос­тей про страховий випадок; вчинення застрахованим умисного

Глава 15

злочину, що призвів до настання страхового випадку. Фонд соці­ального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо не­щасний випадок згідно із законодавством не визнано пов'язаним з виробництвом.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється переважно за рахунок страхових внесків роботодавців. Розмір внесків визначається для кожного підпри­ємства окремо з урахуванням класу професійного ризику. Пра­цівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на здійснення страхування від нещасного ви­падку не включаються до складу державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і за­раховуються на єдиний централізований рахунок Фонду.

Спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням зацікавлена особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії при виконавчій дирекції Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків.

15.7. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, пов'язаних з виробництвом

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування від нещасного випад­ку на виробництві та професійного захворювання, які спричи­нили втрату працездатності" Кабінет Міністрів України своєю постановою від 21 серпня 2001 р. № 1094 затвердив Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціаль­ного страхування громадян від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання. (Згідно з цією постано­вою втратив чинність попередній акт — Положення про поря­док розслідування нещасних випадків від 10 серпня 1993 р. в редакції від 17 червня 1998 р. №923.)

Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві 515

Положення поширюється на підприємства, установи та органі­зації незалежно від форми власності (далі — підприємства), на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які є влас­никами цих підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які відпо­відно до законодавства використовують найману працю (далі — роботодавці), на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними внесків на д*їржпвне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які працюють на умовах трудового до­говору (контракту), проходять виробничу практику або залуча­ються до праці.

Розслідування нещасних випадків (професійних захворювань), що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кордоном, проводиться згідно з цим Положенням, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Міноборони, МВС, СБУ, Держкомкордон, Державний департа­мент з питань виконання покарань, МНС встановлюють за по­годженням з Держнаглядохоронпраці порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підвідомчих підприємствах, у військових частинах, підрозділах, організаціях з урахуванням вимог цього Положен­ня щодо осіб, які не перебувають з ними у трудових відносинах.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з учнями і студентами навчальних закладів під час навчально-виховного процесу, трудового і професійного навчан­ня в навчальному закладі, визначається МОН.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захво­рювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блис­кавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отри­мані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсу­ви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з твари­нами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робо­чий день чи більше або до необхідності переведення потерпіло-

Глава 15

го на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робо­чий день, а також випадки смерті на підприємстві (далі — не­щасні випадки).

До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (про­тягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних фак­торів, шкідливих речовин. Гострі професійні захворювання спри­чиняються дією хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перена­пруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання тощо.

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються по­в'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконан­ня трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відряджен­нях, а також ті, що сталися під час:

— перебування на робочому місці, на території підприємства
або в іншому місці роботи протягом робочого часу починаючи з
моменту приходу працівника на підприємство до його виходу,
який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього
трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробо­
чий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

— приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захис­
ту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконан­
ня заходів особистої гігієни;

— проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі
підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства,
яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності роз­
порядження роботодавця;

— використання власного транспортного засобу в інтересах під­
приємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно
до встановленого порядку;

— провадження дій в інтересах підприємства, на якому пра­
цює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого
завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необхідної
допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можли­
вих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії
за наявності розпорядження роботодавця тощо);

— ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на

Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві 517

виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використову­ються підприємством;

— надання підприємством шефської допомоги;

— перебування на транспортному засобі або на його стоянці,
на території вахтового селища, у тому числі під час змінного
відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з ви­
конанням потерпілим трудових (посадових) обші'лнків або з дією
на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або
середовища;

— прямування працівника до (між) об'г.ктн(ми) обслуговування
за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за до­
рученням роботодавця;

— прямування до місця відрядження та у зворотному напрям­
ку відповідно до завдання про відрядження.

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються по­в'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 та­кож про випадки:

— природної смерті працівників під час перебування на підзем­
них роботах або протягом чотирьох годин після виходу на по­
верхню внаслідок гострої серцево-судинної недостатності;

— самогубства працівників плавскладу на суднах морського
та рибопромислового флоту в разі перевищення терміну перебу­
вання їх у рейсі, обумовленого колективним договором, або їх
природна смерть внаслідок впливу психофізіологічних, небезпеч­
них та шкідливих виробничих факторів.

Випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків розслідуються відповідно до цього Поло­ження. Якщо комісія з розслідування, виходячи з конкретних обставин, дійде висновку, що зникнення працівника пов'язане з можливістю нещасного випадку під час виконання трудових (по­садових) обов'язків, акт спеціального розслідування з такими висновками комісії з розслідування видається сім'ї цього пра­цівника або його довіреній особі для звернення до суду із зая­вою про оголошення працівника померлим. Після оголошення судом працівника померлим роботодавець зобов'язаний відповід­но до акта спеціального розслідування визнати цей нещасний ви­падок пов'язаним з виробництвом і скласти акт за формою Н-1.

Нещасні випадки, пов'язані з заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у

Глава 15

зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків не­залежно від порушення кримінальної справи розслідуються від­повідно до цього Положення. Такі випадки визнаються пов'я­заними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1, крім випадків з'ясування потерпілим особистих стосунків, якщо з приводу цих дій є висновок компетентних органів.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршен­ня стану здоров'я працівника, крім випадків, зазначених у пунк­ті 7 цього Положення, визнаються пов'язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1 за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпеч­них чи шкідливих виробничих факторів або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалась, була протипоказана потерпілому відпо­відно до медичного висновку про стан його здоров'я.

Нещасні випадки, що сталися з працівниками на території під­приємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпо­чинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебуван­ня працівників на території підприємства у зв'язку з проведен­ням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'яз­ковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках, передбачених колективним договором (угодою), розслідуються згідно з вимогами цього Положення. Такі нещасні випадки ви­знаються пов'язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1.

За висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов'язаними з виробництвом і не складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками:

— під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на гро­
мадському, власному або іншому транспортному засобі, який не
належить підприємству і не використовувався в інтересах цьо­
го підприємства;

— за місцем постійного проживання на території польових і
вахтових селищ;

— під час використання в особистих цілях транспортних за­
собів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткуван­
ня, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслі­
док несправності цього устаткування, механізмів, інструментів;

Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві 519

— унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими
отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт,
зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це
не викликано застосуванням цих речовин у виробничих проце­
сах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транс­
портування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алко­
гольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від ро­
боти згідно з установленим порядком;

— під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо
ці дії підтверджені рішенням суду;

— у разі природної смерті або самогубства, за винятком ви­
падків, зазначених у пункті 7 цього Положення, що підтвердже­
но висновками судово-медичної експертизи та органів прокура­
тури.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийня­то рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого ха­рактеру.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпо­середнього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підпри­ємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випа­док, крім випадків зі смертельним наслідком та групових, по­відомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган ви­конавчої дирекції Фонду та інші зацікавлені установи, органі­зує його розслідування й утворює комісію з розслідування. До складу комісії з розслідування включаються: керівник (спеціа­ліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії), керівник структур­ного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілко­вої організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи. Керівник робіт, який безпо­середньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещас­ний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.

Глава 15

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь у роз­слідуванні нещасного випадку.

У разі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внес­ків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання розслідування ор­ганізує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за фор­мою Н-1 або Н протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, — протя­гом доби після одержання необхідних матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування нещасного випад­ку; керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, дільниці, місця, де стався нещасний випадок, для здійснення за­ходів щодо запобігання подібним випадкам; відповідному робо­чому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку.

Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки зі смертельним наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяж­кості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті на підприємстві; випадки зникнення працівника під час виконання ним трудо­вих обов'язків. Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більш як 10 робочих днів. За резуль­татами розслідування складається акт спеціального розслідуван­ня за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали.

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте поняття і зміст охорони праці працівників на
виробництві.

2. Назвіть основні нормативно-правові акти про охорону
праці на виробництві.

3. Які гарантії здійснення права працівника на охорону праці
ви можете назвати? Як вони діють?

4. Дайте характеристику організації охорони праці на ви­
робництві.

Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві 521

5. Які організаційно-правові форми забезпечення охорони праці
на виробництві закріплено законодавством?

6. Розкрийте основні положення соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­
вань?

7. Який порядок розслідування нещасних випадків на вироб­
ництві?

Теми рефератів

1. Охорона праці працівників, зайнятих на важких, небезпеч­
них і шкідливих роботах.

2. Охорона праці жінок і неповнолітніх на виробництві.

3. Соціальне страхування від нещасних випадків та професій­
ного захворювання.

Література

1. В Україні почав працювати новий фонд // Праця і зарпла­
та. — 2001. — №14.

2. Голошатов СА. Правовые вопросы охраны труда в СССР. —
М., 1982.

3. Дріжчана С.В. Удосконалення законодавства про працю не­
повнолітніх // Удосконалення трудового законодавства в умо­
вах ринку: Монографія / Відп. ред. Н.М. Хуторян. — К.: Ін Юре,
1999. — С. 82—88.

4. Потерпілим на виробництві — державну увагу // Урядо­
вий кур'єр. — 2001. — 21 квітня.

5. Севастьянов Г.М., Штефанов Б.И. Охрана труда. Труд жен­
щин. Труд молодежи. — М., 1990.

6. Соціальний захист потерпілих на виробництві // Праця і
зарплата. — 2000. — № 3.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

Глава 16

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА, ПЕРЕПІДГОТОВКА

ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

ПРАЦІВНИКІВ

16.1. Правове регулювання підготовки кадрів: загальні положення

Згідно з Конституцією України професійно-технічне навчан­ня, підготовка та перепідготовка кадрів є складовими елемента­ми державних гарантій права людини на працю (ст. 43). На­явність різних форм навчання, зокрема заочної і вечірньої, дає змогу значній кількості громадян поєднувати свою трудову діяльність з навчанням у різних закладах освіти, і в такий спосіб реалізовувати своє конституційне право не лише на працю, а й на освіту (ст. 53 Конституції України).

Працівники, котрі поєднують працю з навчанням, одночасно виступають суб'єктами двох видів правовідносин: трудових пра­вовідносин з роботодавцем та відносин із закладом освіти щодо надання освітніх послуг. Трудові відносини цієї категорії пра­цівників мають усі ознаки, притаманні будь-яким трудовим правовідносинам. Але разом з тим вони мають певні особливості, які зумовлюються поєднанням праці а навчанням і знаходять свій прояв у спеціальних правах й обов'язках суб'єктів трудо­вих правовідносин. Так, для осіб, котрі поєднують працю з на­вчанням, передбачено систему особливих пільг, гарантій, обсяг і види яких залежать від типу закладу освіти, від форми навчан­ня, а також від того, в якому класі та на якому курсі навчається

працівник. Крім закладів освіти, навчання громадян здійснюється і на підприємствах. Відносини щодо професійного навчання на виробництві регулюються трудовим правом. Закони та інші нормативно-правові акти про працю вирішують завдання спри­яння працюючим громадянам у здобутті освіти шляхом створен­ня на підприємствах, в установах і організаціях відповідних умов для навчання без відриву від роботи.

У нормативно-правових актах містяться норми, які, з одного боку, встановлюють різного роду пільги для працівників, котрі поєднують працю з навчанням, з іншого — регламентують пра­ва та обов'язки роботодавця і працівника з приводу організації професійного навчання та його юридичних наслідків. Такі пра­вові норми утворюють самостійний інститут трудового права, норми якого регулюють відносини з приводу поєднання роботи І навчання та підвищення кваліфікації працівниками безпосе­редньо на виробництві, а також у закладах освіти різних форм власності. Основним у цих відносинах є те, що головним суб'єк­том їх є найманий працівник (а не будь-який громадянин), який має свого роду "подвійний статус": або поєднує роботу з навчан­ням, з підвищенням кваліфікації, або укладає учнівський договір з роботодавцем про попереднє навчання з подальшим працевлаш­туванням згідно з набутою професією, спеціальністю та кваліфі­кацією.

Пільги працівникам, котрі поєднують роботу з навчанням, виражаються в наданні їм більше вільного від роботи часу для успішного навчання та підвищення кваліфікації і передбачені главою XIV КЗпП України (статті 201—220) "Пільги для праців­ників, що поєднують роботу з навчанням". Такі пільги поділя­ють на групи за видами правовідносин: а) щодо надання відпу­сток; б) щодо робочого часу та відпочинку протягом робочого дня, тижня; в) щодо оплати вартості проїзду для складання екзаме­наційної сесії; г) щодо режиму роботи і побутового обслугову­вання.

Право на пільги при поєднанні праці з навчанням виникає у працівника, якщо є адміністративний акт про його зарахування до закладу освіти. Надалі це право виникає за умови успішного навчання. Вважається, що успішно навчаються працівники, які склали всі заліки та іспити, передбачені навчальним планом, а також виконали лабораторні, письмові та інші роботи за дисцип-

Глава 16

лінами навчального плану певного семестру або склали кваліфі­каційний іспит з виробничого навчання. Праву на пільги корес­пондується обов'язок працівника успішно навчатися, цілеспря­мовано використовувати вільний час, а власник підприємства чи уповноважений ним орган зобов'язаний надати пільги, передба­чені законодавством.

Відповідно до ст. 202 КЗпП законодавець зобов'язує власни­ка або уповноважений ним орган створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням для осіб, котрі проходять вироб­ниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва. Це положення може слугувати базою для конкрет­них правил нормативного характеру й зобов'язань виконання умов, які передбачаються у колективному договорі. З переходом України до ринкової економіки і появою підприємств різних форм власності та видів господарської діяльності ця норма віді­грає велику роль і виступає гарантом пільг для цієї категорії працівників. На жаль, не можна не помітити і того факту, що багато приватних підприємств намагаються зменшити обсяг пільг такого роду, а іноді — взагалі їх не надавати. Будемо спо­діватися, що це тимчасове явище, властиве економічній кризі, ос­кільки власник підприємства повинен бути зацікавлений у ви­сокій кваліфікації своїх працівників. Більше того, одним із за­собів забезпечення зростання кваліфікації працівників є органі­зація відповідного навчання на виробництві.

Дата добавления: 2015-05-10