Укладення між працівником і власником письмового до­говору про повну матеріальну відповідальність (п. 1 ст. 134). 6 страница

В умовах зростання кількості незайнятого населення одним із заходів подолання безробіття є організація професійного на­вчання. До основних закладів, що здійснюють професійне навчан­ня, відносять навчальні підрозділи підприємств. Тому питання організації професійного навчання на підприємствах набуло зна­чення ще й з погляду забезпечення зайнятості населення.

Міжнародними нормами (Конвенцією МОП № 142, яку рати­фіковано Указом Президії Верховної Ради Україна від 7 берез­ня 1979 р. № 4414-9, та рекомендаціями МОП № 87, 117 і 150) на держави покладаються прийняття і розвиток політики та програм професійної орієнтації і професійної підготовки праців­ників в усіх сферах життя. Політика та програми професійної підготовки стимулюють і дають можливість всім особам розви­ватися й застосовувати свої здібності до праці. Висока кваліфі­кація працівників стає також основою їх соціальної захищеності

П рофесійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації___ 525

на ринку праці. Такі працівники є найбільш конкурентоспро­можними.

Останнім часом в Україні різко загострилася проблема підго­товки робочих кадрів, тому широко підтримується позиція щодо перегляду підходів до організації професійної підготовки і пе­репідготовки. Серед заходів з "реставрації" професійної підго­товки на виробництві, що пропонуються фахінцями, потрібно виділити такі:

— впровадження для підприємств нормативів фінансових ви­
трат на підготовку кадрів;

— скасування оподаткування коштів, спрямованих на фінан­
сування всіх навчальних заходів:

— поширення заходів щодо організації навчання, стажуван­
ня, підвищення кваліфікації працівників за кордоном, тим більше,
що постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р.
№ 287 затверджено Положення про умови матеріального забез­
печення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування,
для підвищення кваліфікації (зі змінами і доповненнями, внесе­
ними постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня
1998 р. № 1079 // Праця і зарплата. — 1998. — № 14) тощо.

Відносини щодо створення особливих умов праці працівникам, які поєднують навчання з роботою, регулюються КЗпП України (гл. XIV); щодо різних видів професійного навчання безпосеред­ньо на виробництві — Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 р. (Праця і зарплата. — 2001. — № 16), Положенням про оплату праці за час виробничого навчан­ня, перекваліфікації або навчання інших професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p.; щодо проходження учнями виробничого навчання — Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчан­ня та виробничої практики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 р. №992.

На виконання Указу Президента України від 3 серпня 1999 р. № 958/99 "Про Основні напрями розвитку трудового потенціа­лу в Україні на період до 2010 року" та Заходів щодо сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на

Глава 16

виробництві, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 р. № 13-р, наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 р. № 127/151 затверджено Положен­ня про професійне навчання кадрів на виробництві. Цим актом значно упорядковано правове регулювання відносин у сфері виробничого навчання.

Професійне навчання працівників підприємства повинне мати безперервний характер і проводитись протягом їхньої трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення їхніх знань, умінь та навичок відповідно до вимог виробництва.

На підприємства покладено обов'язок щодо визначення потре­би в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів у професійно-кваліфікаційному розрізі; створення навчально-виробничої бази для професійного навчання кадрів на вироб­ництві; організацію навчального процесу; здійснення підбору педагогічних працівників та забезпечення підвищення їхнього професійно-кваліфікаційного рівня; розроблення відповідно до вимог виробництва робочих навчальних планів з професій та робочих навчальних програм з навчальних предметів на основі типових навчальних планів і типових навчальних програм та забезпечення їх виконання в повному обсязі та на належному рівні. У навчальний процес мають упроваджуватися сучасні технології навчання, у тому числі модульна, відкрите професій­не навчання. Протягом виробничого навчання мають забезпечу­ватися вимоги з охорони праці.

Передбачено такі види професійного навчання кадрів на вироб­ництві: первинна професійна підготовка робітників; перепідго­товка робітників; підвищення кваліфікації робітників; підвищен­ня кваліфікації керівних працівників та фахівців.

16.2. Організаційно-правові питання професійного навчання робітників

Первинна професійна підготовка робітників — це професій­но-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої про­фесії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації____________ 527

Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється з числа осіб, зарахованих на роботу на підприєм­ства учнями.

Положенням передбачено, що підготовка робітників із числа жінок або неповнолітніх громадян здійснюється лише за профе­сіями, а також для робіт, на яких дозволяється використання їх праці. При цьому робиться посилання на Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 25 та Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечни­ми умовами праці, на яких забороняється застосування праці не­повнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоро­в'я України від 31 березня 1994 р. №46.

Нормативний термін підготовки кадрів за робітничими про­фесіями визначається навчальними планами та навчальними програмами і не повинен перевищувати одного року.

Професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється шляхом курсового чи індивідуального навчання. При курсовому навчанні безпосередньо на підприємстві теоретичний курс учні (слу­хачі) вивчають у навчальних групах загальною чисельністю від 5 до ЗО осіб, а виробниче навчання здійснюється у два етапи: на пер­шому етапі навчання проводиться в навчальній групі чисельністю 5—15 осіб під керівництвом викладача теоретичного навчання з числа фахівців підприємства (інструктора) або майстра виробни­чого навчання, якщо навчання здійснюється на створеній для цьо­го навчально-виробничій базі; на другому етапі — на робочих місцях підприємства, атестованих за умовами праці, індивідуально під керівництвом не звільненого від основної роботи кваліфікованого робітника — інструктора виробничого навчання.

При індивідуальному навчанні робітник вивчає теоретичний курс самостійно та шляхом консультацій у викладачів теоретич­ного навчання. Виробниче навчання проводиться індивідуаль­но на робочому місці під керівництвом інструктора виробничо­го навчання. Кожний робітник при індивідуальному навчанні на весь період виробничого навчання, а при курсовому — на друго­му етапі виробничого навчання забезпечується робочим місцем, оснащеним необхідним обладнанням, інструментами, сировиною та матеріалами.

Глава 16

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здій­снюється за робочими навчальними планами та програмами, що розробляються і затверджуються підприємствами на основі типо­вих навчальних планів та типових навчальних програм, і завер­шується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфі­кований робітник" з набутої професії відповідного розряду (кате­горії) та видається свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфі­кації, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Організація навчально-виробничого процесу, тривалість на­вчального тижня та навчального дня встановлюються відповід­но до Закону України "Про професійно-технічну освіту", Кодек­су законів про працю та Положення про організацію навчаль­но-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних зак­ладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 18 травня 1998 р. № 181 (Праця і зарплата. — 1999. — № 15).

Підготовка робітників, робота яких пов'язана з обслуговуван­ням об'єктів підвищеної небезпеки, здійснюється лише у формі курсового навчання. Особи, які закінчили навчання за цими професіями, проходять до початку самостійної роботи попереднє спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про навчання з питань охо­рони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 17 лютого 1999 р. № 27.

Перепідготовка робітників — це професійно-технічне навчан­ня, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Перепідготовка здійснюється: для навчання робітників, що вивільнюються у зв'язку з перепрофілюванням, реорганізацією підприємства тощо; для розширення їхнього професійного профі­лю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці; у разі потреби змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втраті здатності виконувати роботу за попередньою професією.

Перепідготовка, як і первинна професійна підготовка, здійсню­ється шляхом курсового та індивідуального навчання і завершу­ється кваліфікаційною атестацією. Особи з вищою освітою, які з певних причин оволодівають робітничими професіями, прохо­дять навчання на загальних підставах.

Підвищення кваліфікації робітників — це професійно-техніч­не навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблю­вати раніше здобуті знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Підвищення кваліфікації робітників здійснюється за такими формами: виробничо-технічні курси; курси цільового призначен­ня; інші форми підвищення кваліфікації робітників, що визна­чаються підприємствами. Заняття на курсах проводяться в гру­пах чисельністю від 5 до ЗО осіб або Індивідуально, Успішне закінчення курсів є необхідною умовою /мін припни пня робіт­никам вищого кваліфікаційного розряду (клш-у, китегорії) та професійного зростання.

Комплектування навчальних груп іт ниробничо-технічних курсах здійснюється переважно робітниками однієї професії одного або близьких рівнів кваліфікації, які мають стаж роботи за професією на цьому підприємстві не менше одного року. Три­валість навчання на виробничо-техиічних курсах визначається навчальними планами та програмами і не повинна перевищува­ти одного року.

Курси цільового призначення проводяться для вивчення робіт­никами нового обладнання, виробів, товарів, матеріалів, послуг, сучасних технологічних процесів, засобів механізації й автома­тизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних ме­тодів організації праці, питань економіки, законодавчих та нор­мативно-правових актів тощо. Заняття проводяться в групах чисельністю від 5 до ЗО осіб або індивідуально. Тривалість на­вчання на курсах цільового призначення встановлюється в об­сязі не менше 8 навчальних годин. Навчання на курсах цільо­вого призначення закінчується підсумковим заняттям, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Робітникам після закінчення курсу навчання видається посвідчення.

Навчальні плани та програми розробляються та затверджують­ся для виробничо-технічних курсів — підприємствами на основі державних стандартів професійно-технічної освіти або типових навчальних планів та програм; курсів цільового призначення — підприємствами, а в необхідних випадках центральними органа­ми виконавчої влади або відповідними підрозділами місцевих органів виконавчої влади.

Глава 16

Періодичність навчання робітників на курсах підвищення ква­ліфікації встановлюється, як правило, не рідше одного разу на п'ять років.

16.3. Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців

Підвищення кваліфікації керівників та фахівців здійснюєть­ся з метою удосконалення знань, умінь та навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обо­в'язками й особливостями трудової діяльності в умовах ринко­вих відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удоско­налення навичок управління сучасним виробництвом, раціональ­ної та ефективної організації праці тощо.

Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців здійснюється за такими формами: спеціалізація; довгострокове підвищення кваліфікації; короткострокове підвищення кваліфі­кації; стажування; інші форми.

Спеціалізація проводиться з метою набуття працівником до­даткових спеціальних знань, умінь та фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням ви­робничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освіт­ньо-кваліфікаційного рівня. Спеціалізація здійснюється у відпо­відних навчальних закладах, її тривалість — не менше 500 го­дин.

Довгострокове підвищення кваліфікації передбачає оволодін­ня працівниками комплексом знань, умінь та навичок, що сприя­ють якісному виконанню ними своїх безпосередніх обов'язків, розширення зони компетенції за наявним чи новим місцем ро­боти, вивчення чинних нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції підприємства чи його підрозділу, насам­перед з питань охорони праці, сучасних технологій виробництва, засобів механізації та автоматизації, передових методів органі­зації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних та зарубіжних підприємств тощо. Тривалість довгострокового підвищення ква­ліфікації встановлюється від 72 до 500 годин. Навчання здій­снюється у закладах післядипломної освіти.

Періодичність довгострокового підвищення кваліфікації керів-

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації__ 531

них працівників та фахівців установлюється залежно від вироб­ничої потреби, але не рідше одного разу на п'ять років. Першо­черговому направленню на курси довгострокового підвищення кваліфікації підлягають керівні працівники та фахівці, прийняті на роботу, або в разі їх переміщення по службі.

Короткострокове підвищення кваліфікації керівних праців­ників та фахівців здійснюється з метою поглибленого вивчення ними певного напряму діяльності, зокремм і |ш;н модернізації, перепрофілювання чи структурної первбудопи підприємства, значних змін у нормативно-правовій Г>п:п, що рвгулюв його діяль­ність, з питань економіки, ділового монления тощо.

Тривалість короткострокового навчниті угтинонлюється під­приємством залежно від мети та змісту тшчнльиої програми, але не більше 72 год. Навчально-програміїи документація для корот­кострокового підвищення кваліфікації розробляється та затвер­джується підприємством. У разі організації навчання на договір­них умовах програма затверджується підприємством (навчаль­ним закладом), яке здійснює навчальний процес, та погоджуєть­ся із замовником. Періодичність короткострокового підвищен­ня кваліфікації установлюється підприємством залежно від ви­робничої потреби.

Стажування передбачає засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня. Стажування проводиться на підприємствах, в установах, організаціях як в Україні, так і за її межами за індивідуальним планом, який затверджується керівником підприємства чи підроз­ділу, що направляє працівника на стажування. Тривалість ста­жування становить не більше 10 міс. і визначається залежно від мети та виробничої потреби.

Форми підсумкового контролю визначаються навчальними планами та програмами, затвердженими та погодженими в уста­новленому порядку.

За результатами:

— спеціалізації (як форми підвищення кваліфікації) праців­никам видається диплом про перепідготовку без присвоєння кваліфікації, зразок якого затверджено постановою Кабінету Мі­ністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260 "Про докумен­ти про освіту та вчені звання" (зі змінами та доповненнями), із

Глава 16

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

зазначенням у додатку до диплома отриманої спеціалізації в межах спеціальності та професії за дипломом;

— довгострокового підвищення кваліфікації — відповідне сві­
доцтво, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 12 листопада 1997 р. № 1260 "Про документи про
освіту та вчені звання" (зі змінами та доповненнями);

— короткострокового підвищення кваліфікації — посвідчен­
ня або довідка;

— стажування — довідка довільної форми, що видається за
місцем проходження стажування.

У разі виробничої потреби підприємства можуть застосовува­ти інші форми підвищення кваліфікації (семінари, семінари-практикуми, семінари-наради, "круглі столи" тощо).

Відповідні записи про професійне навчання робітників та підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів вносяться до трудової книжки працівника.

Професійне навчання працівників на виробництві здійснюють викладачі з числа керівників та фахівців підприємства, а також педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів, майстри виробничого навчання (за умови курсового навчання), інструктори виробничого навчання з числа кваліфі­кованих робітників підприємства. Викладачі теоретичного на­вчання з числа керівних працівників та фахівців повинні мати вищу освіту та стаж роботи за спеціальністю не менше 3 років. До викладання теоретичних дисциплін можуть залучатися ви­кладачі навчальних закладів, керівні працівники та фахівці ін­ших підприємств, установ, організацій. Інструктори виробничо­го навчання з числа кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за професією не менше 3 років та високі виробничі показники. Склад працівників, які залучаються до професійно­го навчання робітників на виробництві, щорічно затверджуєть­ся наказом керівника підприємства за погодженням із проф­спілковим комітетом.

Кваліфікаційна атестація на підприємствах проводиться відпо­відно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-тех­нічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соці­альної політики України та Міністерства освіти України від 31 грудня 1998 р. № 201/469.

Фінансування професійного навчання кадрів на виробництві здійснюється за рахунок коштів підприємства, а також за раху­нок залучення внесків спонсорів, міжнародної технічної допомоги та інших джерел, передбачених чинним законодавством. Фінан­сування професійного навчання кадрів ті;шмпнлення інших підприємств, організацій, установ здіисіінм:ті.і:я на договірних умовах за кошти замовника.

З метою вдосконалення підготовки, перепідготовки і підвищен­ня кваліфікації державних службовці н Кабінет Міністрів Украї­ни затвердив зміни і доповнення до постанов ЩОДО підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держанії их служ­бовців (Про вдосконалення підготовки, перепідготовка і підви­щення кваліфікації державних службовців: Постанова Кибіне-ту Міністрів України від 16 квітня 1998 р. № 499 // Праця і зарплата. — 1998. — № 9. — С 6). Підвищення кваліфікації за акредитованими в установленому порядку професійними програ­мами здійснюються для державних службовців V—VII категорій:

1) центральних органів виконавчої влади — у вищих навчаль­
них закладах відповідно до Переліку вищих навчальних закладів
з підготовки та перепідготовки фахівців органів виконавчої влади
та ринкової економіки, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 28 липня 1995 р. № 560 з доповненнями,
внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18 люто­
го 1998 р. № 196, а також у підпорядкованих зазначеним орга­
нам навчальних закладах підвищення кваліфікації;

2) місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування — у регіональних центрах підвищення кваліфі­
кації державних службовців, створених згідно з Указом Прези­
дента України від ЗО травня 1995 р. № 398 "Про систему підго­
товки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних
службовців" та постановою Кабінету Міністрів України від 19 лю­
того 1996 р. № 224 (ЗП України. — 1996. — № 7. — Ст. 223),
або, в окремих випадках, у навчальних закладах;

3) слухачі, які навчаються за заочною формою, користуються
пільгами, передбаченими для студентів вищих закладів освіти,
які навчаються без відриву від виробництва. На період підготов­
ки магістерської роботи їм надається додаткова відпустка за міс­
цем роботи терміном на два місяці.

Глава 16

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

16.4. Матеріальне забезпечення та гарантії працівникам за час професійного навчання

Законодавством передбачено оплату праці, гарантії, компенсації, житлове забезпечення працівників, які проходять професійне навчання. Ці питання врегульовано постановою Кабінету Міні­стрів України від 28 червня 1997 р. № 695 "Про гарантії і ком­пенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва" (Кодекс законів про працю з постатейними матеріа­лами // Бюлетень законодавства та юридичної практики Украї­ни. — К.: Юрінком, 1997. — № 11—12), а також Положенням про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кор­дон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р. № 287 із змінами, внесеними постановою Кабінету Мі­ністрів від 13 липня 1998 р. № 1079 (ЗП України. — 1996. — № 8. — Ст. 249; Праця і зарплата. — 1998. — № 14).

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28 черв­ня 1997 р. № 695 відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" встановлено для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і на­вчання інших професій з відривом від виробництва, такі міні­мальні державні гарантії:

а) збереження середньої заробітної плати за основним місцем
роботи за час навчання. За вчителями та іншими працівниками
освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконален­
ня вчителів, зберігається середня заробітна плата за кожним міс­
цем роботи;

б) оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;

в) виплата добових за кожний день перебування в дорозі у роз­
мірі, встановленому законодавством для службових відряджень.
Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання до­
бові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для
службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення термі­
ну навчання, тим, хто одержує заробітну плату у розмірі менше
6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виплачується
стипендія в розмірі 20 % добових.

На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком го­тельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування ви­трат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, провадиться в порядку, встановленому законодавством для службових відря­джень.

Оплата проїзду працівників, які направляються на навчання з відривом від виробництва, до місця навчання І назад, виплата добових за час перебування в дорозі й аа час навчання, стипендії, відшкодування витрат, пов'язаних з наймом ИСИТЛОЮГО при­міщення, провадяться за місцем основної роботи.

За час проходження виробничого няпчшпої, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працішшкпм виплачуєть­ся заробітна плата в порядку і в розмірах, передбачених законо­давством (ст. 207 КЗпП). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 700 затверджено Положення про оплату праці під час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям. Цим Положенням визначаєть­ся порядок оплати праці учнів за час їх навчання і працівників за час їх перекваліфікації або навчання іншим професіям, що здійснюється підприємством, організацією та установою безпо­середньо на виробництві.

При індивідуальному навчанні професії працівників з відряд­ною оплатою праці оплата роботи учнів провадиться: за 1-й мі­сяць навчання — 75 % тарифної ставки І розряду відповідної професії, за 2-й місяць — 60, за 3-й місяць — 40, за 4-й і всі наступ­ні місяці до закінчення терміну навчання, передбаченого програ­мою, — 20 % тарифної ставки І розряду відповідної професії. Крім того, за виготовлену учнями придатну продукцію нарахо­вується заробітна плата за діючими на підприємстві тарифами і розцінками.

Оплата праці учнів при індивідуальному навчанні професії працівників з погодинною оплатою праці провадиться: за 1-й і 2-й місяці — 75 % тарифної ставки І розряду відповідної про­фесії на підприємстві, за 3—4-й місяці — 80, за всі наступні, що передбачені програмою навчання, — 90 % тарифної ставки І роз­ряду відповідної професії. В тому ж порядку оплачується пра­ця учнів на роботах з відрядною оплатою праці, якщо виробни­че навчання здійснюється на обладнанні, на якому працюють пра­цівники, що навчають.

Глава 16

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

Оплата праці учнів у разі навчання їх у бригаді провадиться: за 1-й місяць — 75 %, за 2-й місяць — 60, за 3-й місяць — 40, за 4-й та всі наступні місяці — 20 % тарифної ставки І розряду від­повідної професії на підприємстві. Крім того, починаючи з 2-го мі­сяця навчання, учням провадиться доплата до 100 % ставки І роз­ряду відповідної професії на підприємстві з відрядного заробітку бригади. Виробнича бригада з відрядною оплатою праці, за зго­дою колективу бригади, може із загального заробітку бригади збільшувати доплату учням понад 100 % тарифної ставки І роз­ряду. Порядок і розміри доплати учням визначаються колекти­вом бригади залежно від їхнього трудового внеску в результати роботи бригади. Якщо учнів включено до складу бригади, котра працює на агрегаті, на якому випуск продукції у зв'язку зі збіль­шенням кількості працівників у бригаді не може бути збільшено, оплата праці учнів здійснюється в такому ж порядку, як і в разі навчання професій працівників з погодинною оплатою.

Оплата праці за час навчання професіям, яким відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій праців­ників І розряд не присвоюється, провадиться виходячи з тариф­ної ставки найнижчого розряду відповідної професії.

За жінками, які звільняються від виконання важких робіт та робіт зі шкідливими умовами праці, зберігається попередня за­робітна плата на час навчання або перекваліфікації.

Оплата праці працівників за час їх перекваліфікації або навчан­ня іншим професіям, що зумовлені потребами виробництва, про­вадиться: за 1-й місяць — 100 %, 2-й місяць — 70, 3-й місяць — 40 % їхнього середнього заробітку на попередньому місці роботи. Крім того, вказаним працівникам з 2-го місяця навчання за виго­товлену ними придатну продукцію нараховується заробітна пла­та за діючими на підприємстві нормами і розцінками. У разі на­вчання вказаних працівників на обладнанні, на якому працюють робітники, що навчають, оплата за весь час навчання провадиться, виходячи із середнього заробітку за попереднім місцем роботи.

Оплата праці учнів за час навчання техніки безпеки та озна­йомлення з гірничими виробками провадиться погодинно з роз­рахунку 50 % тарифної ставки, встановленої для робітників, які мають найнижчий розряд з професії, яку освоюють. Після закін­чення навчання техніки безпеки та ознайомлення з гірничими виробками оплата праці тих, хто навчається, провадиться за

Дата добавления: 2015-05-10