Лекція 11: Помилка в кримінальному праві

(2 год.)

Мета лекції:

- освітня: формувати в курсантів уявлення про помилку в кримінальному праві та її види;

- розвиваюча: закріпити знання щодо впливу вини на правову оцінку скоєного злочину;

- виховна: забезпечити всебічний розвиток у курсантів наукових переконань щодо значення кримінально-правової помилки у діяльності з кваліфікації злочинів.

Міжпредметні зв’язки: теорія держави та права, адміністративне право, цивільне право, кримінологія, філософія.

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.

План:

1. Поняття помилки у кримінальному праві, її види.

2. Юридична помилка.

3. Фактична помилка.

Основні поняття: кримінально-правова помилка; юридична помилка; фактична помилка.

1.Будь-яка поведінка особи завжди певним чином відтворюється в її свідомості. У кримінально-правовому контексті важливого значення набуває уявлення особи про юридично значущі ознаки вчиненого нею діяння чи бездіяльності. Як слушно зазначає П.Л. Фріс, «підстава кримінальної відповідальності передбачає в т.ч. адекватне відтворення у свідомості винного юридичних і фактичних характеристик вчинюваного діяння та його наслідків. Як правило, осудна особа в повному обсязі відтворює ці характеристики».

Однак і в осудної особи не завжди може складатися правильне уявлення про свою поведінку, тобто має місце помилка. У сучасній теорії кримінального права під помилкою розуміється неправильне уявлення (омана) особи про будь-які об’єктивні обставини вчинюваного нею діяння (дії чи бездіяльності) та його юридичні ознаки; неправильне уявлення особи про дійсний юридичний або фактичний характер вчиненої нею дії чи бездіяльності та їх наслідки; хибне уявлення особи як про юридичні, так і фактичні характеристики власної поведінки та її наслідки, що може суттєво впливати на кримінальну відповідальність; це омана особи стосовно об’єктивних властивостей суспільно небезпечного діяння, які характеризують його як злочин, тобто омана особи стосовно характеру й ступеня суспільної небезпечності вчинюваного діяння та його протиправності.

У правовій літературі розрізняють два види помилок: юридичні й фактичні.

2. Юридична помилка – це хибне уявлення особи: а) щодо злочинності чи незлочинності її діяння та його наслідків; б) щодо кваліфікації вчиненого нею злочину; в) щодо виду та розміру покарання, яке може бути їй призначене за вчинений злочин.

Кримінальна відповідальність не настає, якщо особа помилково вважала, що вона вчинила злочинне діяння, тимчасом як кримінальний закон таке діяння не вважає злочином.

Якщо ж особа вчинила діяння, помилково вважаючи, що воно не є злочинним, тимчасом як таке діяння заборонене кримінальним законом, така особа підлягає кримі­нальній відповідальності за вчинений злочин. Тут діє за­гальне правило: незнання закону не звільняє від кримі­нальної відповідальності, оскільки особа до вчинення певних дій мала можливість знати закон, яким це заборонено, але не скористалася чи не захотіла скористатися такою мож­ливістю. Закони завжди публікуються в пресі й доступні для ознайомлення кожному, хто бажає і мусить знати, що саме забороняє кримінальний закон. Однак це загальне положення може бути спростоване судом за певних обставин, які в окремих випадках виключають можливість особи знати про наявність того чи іншого закону. Така особа не підлягає кримінальній відповідальності.

У тому випадку, коли особа припустилася помилки щодо кваліфікації вчиненого злочину (наприклад особа вважала, що вчинила крадіжку, а насправді то був грабіж), вона буде відповідати за фактично вчинений злочин (у цьому випадку за грабіж).

Помилка особи щодо виду й розміру покарання за вчинений нею злочин не має значення для їх визначення судом. Цей вид помилки, як і попередній, не належить до обставин, що характеризують інтелектуальний і вольовий моменти умислу та необережності, а тому не впливає на вину й відповідальність.

3. Фактична помилка – це неправильне уявлення особи про характер або фактичні наслідки своєї діяльності. На відміну від юридичної помилки вона охоплює не весь склад злочину, а лише окремі його елементи (об’єкт, об’єктивну сторону) чи кваліфікуючі ознаки.

Помилка щодо об ’ єкта злочину – це хибне розуміння особою виду, характеру й інших особливостей соціальних цінностей, на які вона посягає. Особа, яка припустилася такої помилки за однорідності об’єктів (злочин було задумано щодо одного громадянина, а фактично потерпілим є інший), буде відповідати за закінчений злочин.

Помилка щодо об’єкта впливає на кваліфікацію вчиненого злочину в разі юридичної неоднорідності об’єктів злочину. Вчинений злочин за наявності такої помилки кваліфікується залежно від спрямованості умислу. Наприклад, винний, помиляючись щодо фактичної належності майна, звернув на свою користь чуже майно, наприклад, сумку, бажаючи викрасти наркотичні засоби. Його дії належить кваліфікувати як замах на той злочин, який винний бажав вчинити.

Помилка щодо предмета посягання – це помилка особи щодо якісних характеристик предметів у межах суспільних відносин, на які посягає ця особа. Помилка в предметі не впливає на кримінальну відповідальність, форму вини та кваліфікацію злочину.

Помилка в особі потерпілого полягає в тому, що винний помилково гадає, що заподіює шкоду наміченій жертві, а насправді шкода завдається іншій особі. Помиляючись в особі потерпілого, винний заподіює шкоду обраному об’єктові. Така помилка не впливає на кримінальну відповідальність, форму вини та кваліфікацію злочину.

Помилка щодо дії чи інших фактичних обставин, які належать до об ’ єктивної сторони складу злочину, зумовлює відповідальність лише в тому випадку, коли особа, здійснюючи те чи інше діяння, не має наміру вчинити злочин, але помилково використовує такі засоби, які спричиняють су­спільно небезпечні наслідки.

В окремих випадках трапляється помилка щодо розвитку причинного зв ’ язку між злочинним діянням і шкідливими наслідками такого діяння (помилка в причинності). У теорії кримінального права є правило, згідно з яким для кримінальної відповідальності за умисні злочини достатньо того, щоб винний передбачав розвиток причинного зв’язку в загальних, родових рисах і усвідомлював, що злочинні наслідки настануть лише від його діяння, а не з інших причин. Однак наведене положення навряд чи можна застосовувати до всіх видів помилок у причинності.

Дата добавления: 2015-05-10