Лекція 19: Заходи кримінально-правового впливу, що застосовуються до неповнолітніх

(2 год.)

Мета лекції:

- освітня: з’ясувати особливості заходів кримінально-правового впливу, що застосовуються до неповнолітніх;

- розвиваюча: навчитись визначати особливості будь-якого з таких заходів;

- виховна: забезпечити всебічний розвиток у курсантів наукових переконань щодо місця і ролі кримінально-правових заходів впливу на неповнолітніх в кримінальному праві.

Міжпредметні зв’язки: теорія держави та права, адміністративне право, цивільне право, кримінологія.

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.

План:

1. Особливості заходів кримінально-правового впливу на неповнолітніх.

2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості їх призначення.

3. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування.

Опорні поняття: звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, покарання, які застосовуються до неповнолітніх, звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування, погашення та зняття судимості щодо неповнолітніх.

1. З огляду на специфічні біологічні, психологічні та соціальні ознаки неповнолітніх КК України передбачає цілу низку особливостей правового статусу, кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, а саме: забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону; передбачає особливості притягнення їх до відповідальності, звільнення від відповідальності, призначення покарання, звільнення від покарання і його відбування. У зв’язку з цим загальні основні особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх стосуються:

а) звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК України) та у зв’язку із закінченням строків давності (ч. 2 ст. 106 КК України);

б) видів і строків покарань, що застосовуються до неповнолітніх (ст.ст. 98 – 102 КК України);

в) призначення покарання (ст. 103 КК України);

г) звільнення від покарання та його відбування (ст.ст. 104 – 107 КК України);

ґ) погашення та зняття судимості (ст. 108 КК України).

Розглядаючи питання про примусові заходи виховного характеру, рекомендується ознайомитись з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15 травня 2006 р. № 2.

2. У ч. 1 ст. 98 КК України перелічуються основні види покарань, які може застосувати суд до неповнолітніх:

а) штраф;

б) громадські роботи;

в) виправні роботи;

г) арешт;

ґ) позбавлення волі на певний строк.

Крім цього, до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніс­тю (ч. 2 ст. 98 КК України).

Згідно з ч. 1 ст. 99 КК України штраф застосовується до неповнолітніх, які мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлює суд залежно від тяжкості вчиненого злочину та майнового стану неповнолітнього в межах до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 99 КК України).

Громадські роботи призначаються неповнолітнім у віці від 16 до 18 років у вільний від навчання чи основної роботи час. Вони полягають у виконанні робіт тривалістю не більше двох годин на день і строком від тридцяти до ста двадцяти годин (ч. 1 ст. 100 КК України).

Виправні роботи призначаються неповнолітнім у віці від 16 до 18 років на строк від двох місяців до одного року за місцем роботи з відрахуванням із заробітку в доход держави від п’яти до десяти відсотків (чч. 2, 3 ст. 100 КК України).

Відповідно до положень ст. 101 КК України арешт полягає у триманні неповнолітнього, якому на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років, у спеціально пристосованих установах в умовах ізоляції на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.

Позбавлення волі, згідно зі ст. 102 КК України, не може бути призначене неповнолітньому, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості. Закон обмежує для неповнолітнього максимальні строки такого покарання:

а) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше двох років;

б) за злочин середньої тяжкості – на строк не більше чотирьох років;

в) за тяжкий злочин – на строк не більше семи років;

г) за особливо тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;

ґ) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, – на строк до п’ятнадцяти років.

3. До неповнолітніх судом може бути застосовано різні види звільнення від кримінальної відповідальності, з числа тих, які застосовуються до дорослих осіб (ст. 45 – 48 КК України). Але особливість звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (ст. 97 КК України) чи покарання (ст. 105 КК України) полягає в можливості суду застосувати до них примусові заходи виховного характеру, як альтернативу по відношенню до кримінального покарання. Впевненість суду у можливості виправлення неповнолітнього без застосування покарання, має базуватись на оцінці особистісних якостей; його ставленні до навчання, роботи, дозвілля; характеристиці причин та мотивів суспільно небезпечного діяння, а також поведінки особи до та після вчинення злочину; аналізі об’єктивних обставин життя тощо.

У нормах КК України виділяються такі види звільнення неповнолітніх від покарання:

а) із застосуванням примусових заходів виховного ха­рактеру (ст. 105 КК України);

б) з випробуванням (ст. 104 КК України);

в) у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 106 КК України);

г) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 107 КК України).

Дата добавления: 2015-05-10