Свідоме читання. Шляхи вироблення в учнів осмисленого читання

Прийоми учнівського читання. Якості повноцінної навички читання, їх взаємозумовленість.

Відомі різні прийоми навчання названим двом видам читання.

При навчанні дітей голосному читанню велику роль відіграє зразкове виразне читання вчителя. Хоч до мовчазного читання учні готуються в час роботи над букварем, на уроках читання можна відвести певний час для вироблення сталих навичок мовчазного читання, якщо в цьому є потреба. Подальша робота над виробленням навичок мовчазного читання здійснюється поетапно.

Перший етап — мовчазне читання уже прочитаних вголос творів, поглиблене осмислення прочитаного: відповіді на запитання, добір речень для ілюстрацій до характеристики персонажів, визначення головної думки твору та ін. За ним іде етап читання про себе без попереднього голосного читання, але після підготовчої роботи. По закінченні мовчазного читання рекомендується прочитати текст вголос і піддати його більш детальному розбору. Пропонуючи мовчазне читання, слід визначати час для опрацювання матеріалу. Це активізує роботу учнів і привчає їх до швидкого читання.

Коли учні набудуть навичок мовчазного прочитування і розуміння тексту, читання про себе можна вводити для ознайомлення з текстом твору. Це значить, що після підготовчої роботи до сприймання змісту твору вчитель пропонує прочитати про себе твір, після чого одразу ж переходить до його аналізу. Це, однак, не означає, що, навчившись мовчазному читанню, учні повністю переходять до цього виду ознайомлення з новим твором. Читання вголос і в 3, і в 4 класах як вид роботи не виключається. Обидва види читання застосовуються паралельно. Порядок їх застосування залежить від теми твору, жанру, завдань, які розв’язує вчитель на конкретному уроці. Емоційно насичені твори доцільно прочитувати вголос. Також потрібно читати вголос твори, побудовані на діалогах.

Методика рекомендує перед мовчазним читанням давати учням різного типу завдання: готувати себе до переказу, бути готовим до вибіркового голосного читання, підготуватись до відповідей на запитання; після ознайомлення поділити оповідання на частини, дати заголовок кожній з них; дібрати малюнки до прочитаного чи пояснити заголовок твору.

Осмислення – основна якість читання. Свідоме читання у першому класі забезпечується встановленням асоціативного зв’язку слів та зв’язку слів з певними конкретними образами дійсності. Для свідомого читання необхідно розуміти значення слів, уміти встановлювати їх зв'язки в реченні; між простими реченнями, які входять у складне; взаємозалежність окремих речень (часову, просторову, причиново-наслідкову); осмислювати текст у цілому. Усвідомлення залежить від рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів, їх віку, пам'яті й уваги, обсягу словникового запасу, доступності матеріалу, який читається. Важливо, щоб діти розуміли значення слів і смисл речень, куди вони входять. Перед ознайомленням учнів з новим текстом учитель визначає, коли краще пояснювати нове незрозуміле слово. Якщо у тексті є кілька незнайомих слів, для пояснення їх значення використовують різні прийоми. Свідоме читання передбачає наголос на найінформативнішому слові в реченні (визначення логічного центру речення). Зразком є читання учителя.

Узагальненню прочитаного допомагає бесіда за змістом прочитаного, яка має евристичну спрямованість. Це бесіди, в яких окремі запитання спрямовані на розв'язання проблемної задачі. Як правило, вони починаються словами: чому? для чого? тощо. Такі запитання допомагають зрозуміти причиново-наслідкові зв'язки у тексті, а отже, і смисл.

Малювання ілюстрацій до тексту – ефективний і необхідний прийом у роботі з першокласниками. Якщо протягом місяця проводити подібну роботу, це позитивно вплине на засвоєння програмового матеріалу не тільки з читання, але й з інших предметів.

16. Види і прийоми роботи, спрямовані на підготовку до сприйняття тексту, усвідомлення змісту й форми твору, виявлення власного ставлення до прочитаного.

Сприйняття – складний динамічний процес, який передбачає особистісне прочитання, інтерпретацію, мікроаналіз художнього твору самим читачем. Він супроводжується емоційними переживаннями і є завжди цілісним і безпосереднім. Тому, починаючи роботу з текстом, вчителю необхідно ввести школярів у твір, викликати інтерес, збудити читацьку увагу, а потім і активне ставлення до написаного. При роботі над великими творами підготовка до сприйняття складається з чотирьох етапів:

1 етап– встановлення зв’язку з раніше вивченими і самостійно прочитаними творами;
2 етап - знайомство з біографією митця, епохою, в якій жив письменник чи яка знайшла відображення в творі;
3 етап – повідомлення про історію написання твору, його проблематику, публікацію і постановку на сцені;
4 етап – робота з невідомими поняттями, назвою, підзаголовком, присвяченням, епіграфом тощо.

Всі названі етапи пов’язані між собою. Вони можуть існувати як єдине ціле і як окрема частина. Вчитель має право використовувати як усі етапи, так і окремі з них, залежно від змісту твору, мети, аналізу.
У кожному шкільному віці, будь-це молодші чи старші підлітки, можна виділити чотири умовні рівні сприйняття художнього твору – низький, середній, вищий та оптимальний.

Прийоми аналізу – це засоби осмислення художнього твору.Арсенал шкільних прийомів роботи з літературним твором досить різноманітній:

· постановка запитань для тексту;

· уміння виділяти головне і другорядне;

· складання плану, конспекту, тез;

· уміння підбирати цитати;

· різні види коментарів;

· переказ тексту;

· зіставлення різних редакцій твору;

· порівняння головних героїв з прототипами;

· усне словесне малювання;

· інсценування;

· виразне читання;

· складання кіносценаріїв;

· зіставлення текстів з творами інших видів мистецтва.

Дата добавления: 2015-05-08