Розвиток мовного спілкування людей з вадами зору, як і зрячого дитини, спирається на розвиток фонематичного слуху

Становлення мови у зрячих та осіб з порушеннями зору здійснюється принципово однаково, проте відсутність зору або його глибоке порушення змінює взаємодію аналізаторів, у силу чого відбувається перебудова зв'язків і при формуванні промові вона включається в іншу систему зв'язків, ніж у зрячих.

Охарактеризувати особливості мовлення сліпих. Назвати основні недоліки звуковимови при порушеннях зору та їх причини.

Важливе місце в розвитку наочно-образного мислення займає техніка оперування образами, сутність якої полягає в уявнім переміщенні предметів і їх частин у просторі. Експериментальне дослідження показало, що цей процес у сліпих старших дошкільників перебуває ще в стадії формування. При розв'язку таких завдань дітям потрібна опора на реальний предмет або хоча б на якусь його частину.

Розвиток наочно-діючого, наочно-образного й понятійного видів мислення визначається, як і у видючих, удосконалюванням засобів і способів пізнавальної діяльності, які розділяються на відтворюючі засоби, що дозволяють дітям виявляти сховані властивості предметів і явищ, і класифікаційні, за допомогою яких відбувається виділення зв'язків і властивостей об'єктів і віднесення їх до певних понять.

У процесі зміни об'єктів діяльності в сліпих дітей формується здатність виділяти істотні якості об'єктів і тих якостей предметів, які є істотними для певної конкретної діяльності, що свідчить про те, що процеси мислення починають займати значне місце в системі компенсації сліпоти.

Предмети, з якими стикається й діє сліпа дитина, можуть міняти форму, місце розташування в просторі, обсяг, величину. В експериментальних дослідженнях сліпих дітей чітко виявилися труднощі дізнавання об'єктів навіть при зміні одного лише з параметрів – величини. Розуміння того, що предмет може змінюватися по одним параметрам і не змінюватися по інших, має велике значення для розвитку мислення дитину. По термінології Ж. Піаже, у цьому полягає розуміння принципу збереження. Оволодіння цим принципом служить показником переходу сліпих дітей до властиво наукового мислення.

Мова людей з вадами зору розвивається і засвоюється в ході специфічно людської діяльності спілкування з людьми та предметами навколишньої дійсності, але має свої особливості формування – змінюється темп розвитку, порушується словникової – семантична сторона мови, з'являється «формалізм», накопичення значної кількості слів, не пов'язаних конкретним змістом.

Розуміння слабозрячим дитиною змісту слова, як і зрячим, проходить цілий ряд ступенів. До півтора років зрозумілі слова стають більш стійкими і узагальненими: дитина знає назву обмеженого кола навколишніх предметів, дії з ними і назви окремих якостей предметів, може оцінити їх (хороший – поганий, великий – маленький).

Дата добавления: 2015-05-08