Охарактеризувати особливості розвитку видів мислення у сліпих та слабозорих дітей. Пояснити вплив порушень зору на розвиток мисленнєвих операцій

Слухові відчуття виникають в мозку людини в результаті дії звукової хвилі на слуховий рецептор. Слухові відчуття людини дистантних, тобто приймають інформацію на відстані. Можливість дистантного сприйняття звуків має особливу цінність, тому що дозволяє використовувати звуки як сигнали взаємодії об'єктів зовнішнього світу. У міру того як звуки набувають значення сигналу і зв'язуються в поданні сліпого з предметами та їх діями, орієнтування в соціальному житті стає більш точної і визначеною. За допомогою слуху людина відображає такі якості звуку, гучність, висота, тембр, встановлює тривалість звучання, локалізує джерело звуку в просторі. Слухові відчуття людини виборчі. З великого числа звуків людина може зосередити увагу на потрібному звуці, інші звуки він як би при цьому не чує. Всі ці властивості слуху для незрячої людини дуже важливі для орієнтування і пересування у просторі. Слухові відчуття характеризуються порогами слухової чутливості. Найбільш важливими з них є пороги абсолютної слухової чутливості і розрізнення звуків по висоті і тембру. Абсолютний поріг слухової чутливості визначається найменшою потужністю коливань, відчутних у вигляді звуків. Пороги слухової чутливості у різних людей різні - є люди, нормально чують, тугоухие і глухі. Чим нижче поріг абсолютної слухової чутливості, тим більш віддалені і слабкі звуки відчуває вухо і точніше визначає місце розташування джерела звуку. Іншим важливим порогом слухової чутливості є поріг розрізнення звуків по висоті (частоті) коливань. Нормальне вухо розрізняє різницю в частоті коливань двох джерел звуку в 10 відсотків, в музиці - звуки з різницею в півтону. Дуже важливим для незрячих людей є властивість слуху розрізняти звуки за тембром. Поріг розрізнення звуків за тембром можна вважати нормальним, якщо людина може визначити кожен з музичних інструментів, що видають звук однакової висоти і сили. Чим нижче у незрячого поріг розрізнення за тембром, тим легше йому розрізняти людей по голосах, тим краще і швидше він визначає предмети за їх звучанням! Слухові відчуття мають предметний характер, оскільки звуки асоціюються у людини з певними предметами, що видають їх. На основі предметності слухових сприйнять сліпі можуть впізнавати предмети, формувати предметні і просторові уявлення. Однак предмстность слухових відчуттів формується головним чином тільки після дотикального обстеження джерела звуку. Якщо предмети не видають звуків, то незрячий може визначити їх, постукуючи по них тростиною або іншим предметом. За допомогою слуху незрячі можуть визначати і використовувати як орієнтири різні види транспорту, можуть визначати напрямок їх руху, приблизну швидкість руху, а також явища природи: грозу, дощ, заметіль, вітер і ін Багато незрячі легко визначають за шелесту листя породи дерев, розрізняють види птахів, тварин, дізнаються, по голосах своїх родичів, друзів. При ударі з предметів незрячий може визначити, з якого матеріалу вони зроблені - дерева, металу, скла та ін Найважливіше значення для просторового орієнтування сліпих мають соціальні функції слуху. Слух виступає як засіб формування людської мови. За допомогою мови сліпі отримують величезну інформацію про навколишній світ, яка не надходить по зоровому каналу. Так, наприклад, пересуваючись по незнайомій місцевості, незрячий може уточнити у перехожих своє місце розташування. Мова є найважливішим засобом компенсації функцій втраченого зору. Реальний світ, який оточує незрячої людини, сприймається ним за допомогою різних органів почуттів і закарбовується у свідомості у формі словесних виразів. Слово може викликати такий же ефект, як і дія реального подразника, що позначається цим словом. Це властивість мови дозволяє сліпим скоротити час на вивчення об'єкта чи ділянки простору, замінивши дотикальне обстеження словесної інформацією.

Органічні відчуття викликаються імпульсами із внутрішніх станів, а також зміною хімічної формули крові. Вони характеризуються недостатньою ясністю, нечіткістю та непевністю локалізації. Характерною рисою органічних відчуттів є їх емоційне забарвлення (позитивне або негативне).

Органічні відчуття — це відчуття, пов'язані з діяльністю внутрішніх органів. Ці відчуття, зливаючись, утворюють органічне почуття (самопочуття) людини. Це так звана сенестезія (загальне відчуття), яке відображає загальний стан організму на основі сигналів, що надходять з різних органів організму. Прикладом може слугувати почуття загального нездужання, яке виникає у хворої людини. До органічних відчуттів належать відчуття голоду, спраги, ситості, нудоти, змін у діяльності серця, шлунка, больові відчуття.

У ході навчання необхідно приділяти увагу розвитку кінестезичних відчуттів, на що спрямовані уроки праці, малювання, фізкультури, а також заняття танцями, художньою гімнастикою та іншими видами спорту. При цьому важливо враховувати особливості розвитку даного виду відчуттів у певні вікові періоди.

У поєднанні з іншими відчуттями кінестезичні відчуття стають визначеними і диференційованими. Зокрема, поєднуючись із зоровим відчуттям, набувають важливого значення у пізнанні людиною просторових властивостей речей. Поєднання кінестезичного відчуття з тактильним виступає у формі дотику.

Статичні відчуття відображають положення тіла у просторі, його рівноваги. Рецептори статичних відчуттів розміщені у вестибулярному апараті внутрішнього вуха. Цей вид відчуттів має велике значення для життєдіяльності організму, оскільки забезпечує збереження рівноваги організму. Регуляція рівноваги організму має рефлекторний характер. Нормальна робота статичного аналізатора необхідна для відображення простору за допомогою інших видів відчуттів, зокрема зорового та рухового.

Больові відчуття виникають при дії різного роду подразників (механічних, термічних, хімічних, електричних тощо), які є причиною пошкодження або руйнування тканин організму. Вони виконують важливу роль як складові захисних рефлексів, сигналізують про шкоду подразника для організму та необхідність перервати контакт з ним і носять яскраво виражене негативне емоційне забарвлення. Больові відчуття несуть певну інформацію про подразник, у них відображається його інтенсивність, якість (колючий, ріжучий, пекучий біль), місце локалізації. Просторова локалізація больового відчуття має не завжди точний характер, що пояснюється іррадіацією процесу збудження.

Характер температурних відчуттів залежить від природи діючого подразника. Якщо температура предмета нижча температури тіла, то виникає відчуття холоду, якщо вища — відчуття тепла. Температурні відчуття мають локальний характер, оскільки ми відносимо їх до певної ділянки шкіри, на яку діє подразник.

Температурні відчуття поділяються на відчуття холоду і тепла. Вони сигналізують про зміни температурного середовища, про небезпеку охолодження організму чи його перегрівання, допомагають регулювати тепловий обмін між організмом і середовищем. Крім того, температурні відчуття дають людині відомості про термічні властивості предметів та явищ навколишнього середовища.

Тактильні відчуття — це відчуття дотику і тиску. Вони сигналізують про присутність того чи іншого подразника, який стикається з поверхнею тіла. Тактильні відчуття відображають важливі властивості предметів об'єктивного світу: рівність, шершавість, твердість, м'якість, сухість, вологість тощо.

Тактильні відчуття виникають внаслідок дії механічних подразників на поверхню шкіри. Умовою їх виникнення є контакт із подразником, який викликає деформацію шкіри. Тактильна чутливість нерівномірно розподілена по всьому тілу. Найбільше скупчення тактильних рецепторів на долонях, кінчиках пальців та на губах.

Шкіряні відчуття включають тактильні, температурні та больові відчуття.

Зі слуховою чутливістю тісно пов'язана вібраційна чутливість. Вважається, що в організмі людини не існує спеціальних рецепторів, призначених для відчуття вібрації, а відображати вібрації здатні всі органи та тканини людського організму.

Слухові відчуття мають велике значення і в сприйманні усної мови Фонематичний слух, або чутливість до звуків мови, формується в процесі оволодіння мовою і користування нею. Його розвиток впливає на безпомилковість письмової мови, особливо в початкових класах.

Епікритичну (більш тонко диференційовану, об'єктивовану й раціональну), до якої належать основні органи чуття людини. Епікритична чутливість молодша в генетичному плані, і вона здійснює контроль за протопатичною чутливістю.

До слухових відчуттів належать відчуття мови, музики та шуму. За допомогою слухових відчуттів виокремлюють такі якості звука: силу (голосний - тихий), висоту (високий - низький), тембр (своєрідність голосу або музичного інструмента), тривалість (час звучання), а також темноритмічний візерунок звуків, що послідовно сприймаються.

Кінестезичні відчуття (від грецького „кінезіс" — рух і „айстезіс" — відчуття) - це відчуття рухів і положення частин власного тіла. Рецептори кінестезичних відчуттів знаходяться в м'язах та сухожиллях. Подразнення в цих рецепторах виникають при скороченні та розтягненні м'язів та зв'язок, тертям суглобів. Результатом цих відчуттів є знання про силу, швидкість, траєкторію руху частин тіла.

Діти з порушеннями зору, за Л.С. Виготським, розвиваються за тими ж законами, що й зрячі, але дещо іншим шляхом. Отже, їхній розумовий розвиток відбувається за тими ж законами, що й у людей із нормальним зором. Проте значне зменшення мислення сліпих, за даними О.Г. Литвака та ін. тифлодослідників, є наслідком чуттєвого досвіду, що уповільнює їхній розумовий розвиток, змінює зміст мислення. Особливістю є дивергенція, тобто розходження двох взаємопов’язаних і взаємообумовлених сторін відображення дійсності.

Дата добавления: 2015-05-08