Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Визначити предмет і завдання тифлопсихології. Висвітлити історію психолого-педагогнічного вивчення дітей із порушеннями зору




Необхідно також особливо виділити групу глухих дітей соматично ослаблених, таких, що перенесли тривалі важкі захворювання або що мають постійне порушення діяльності організму (захворювання серця, легенів, нирок, печінки). Ці діти часто мають підвищену стомлюваність і понижену працездатність, що неминуче зменшує ефективність їх навчання. Нерідко у таких дітей спостерігається загальне відставання в психічному розвитку, схоже з тим, що спостерігається у дітей із ЗПР. Можуть бути випадки, коли у дітей, окрім глухоти, немає яких-небудь серйозних порушень організму, але внаслідок того, що їм довго не виявлялася спеціальна педагогічна допомога, вони сильно відстають загалом психічному розвитку. Буває так, що глуха дитина до шкільного віку знаходиться удома або відвідує масовий дитячий сад, де з ним ніяк спеціально не займаються. Вступаючи до школи, така дитина уміє вимовляти тільки декілька співзвуч і в спілкуванні користується ними та елементарними жестами рук і мімікою обличчя. Оскільки оволодіння мовою грає дуже важливу роль у всьому психічному розвитку дитини, то дитина в 7 років, що зовсім не володіє мовою, вже має велике відставання в психічному розвитку, причому тим більше, ніж менш розвинена у нього до цього віку наочно-практична діяльність.

Зазвичай його поміщають у відповідну лікарню, де його лікують більш менш тривалий період, іноді по декілька місяців. У лікарні даний учень ніяких учбових знань не отримує і дуже відстає в розвитку.

У глухих дітей, що мають поразку мовних зон кори головного мозку, іноді спостерігається і легке пошкодження центральної нервової системи, що веде до первинної ЗПР. У таких дітей відставання і своєрідність в психічному розвитку близько до того, яке спостерігається у глухих розумово відсталих дітей.

Особливу проблему складають глухі діти з порушеннями поведінки, психічно неврівноважені, хворі. У таких дітей бувають періоди спокійніших станів, коли вони можуть дотримувати шкільну дисципліну, вчитися і засвоювати знання і уміння. Але потім з тих або інших причин відбувається загострення психічного захворювання, що робить неможливим перебування даного учня в школі.

Тіфлопсіхологія вивчає закономірності та особливості розвитку осіб з порушенням зору, формування компенсаторних процесів, що забезпечують відшкодування нестачі інформації, дефіцит, який пов'язаний з порушенням діяльності зорового аналізатора, а також вплив цього дефекту на психічний розвиток дітей з порушенням зору. Вже в пологовому будинку при оглядах новонародженого можна виявити у нього ознаки деяких вроджених захворювань очей. Катаракта - помутніння кришталика, яке проявляється сіруватим світінням в області зіниці (тобто, зіниця - не чорний, а сірий за кольором). Лікувати це захворювання найчастіше доводиться хірургічним шляхом, видаливши помутнілий кришталик. Вроджена глаукома - захворювання очей, яке характеризується підвищенням внутрішньо-очного тиску у новонародженого через уроджені порушень системи освіти і відтоку внутрішньоочної рідини. Запальні захворювання (кон'юнктивіт, дакріоцистит та ін) Основними ознаками цієї групи очних хвороб є почервоніння, набряк, рясні виділення з очей і сльозотеча. Засоби та методи лікування в таких випадках повинен визначати тільки офтальмолог. До симптомів очної патології, яку можна виявити при першому огляді новонародженого, відносяться: - ністагм - посмикування очей в горизонтальному або вертикальному напрямку, через що у дитини відсутній фіксація погляду і не формується чіткого зору; - птоз (опущення) верхнього століття - недостатнє підняття верхньої повіки, внаслідок чого один або обидва ока не відкриваються повністю. Відбувається це через ураження нерва або м'язи, які піднімають верхню повіку (в результаті крововиливів, родових травм і т.д.). Розвиток зору в такій ситуації визначається ступенем птозу. Якщо повіку прикриває зіницю, то дитині потрібно пластична операція; ретинопатія недоношених і атрофія зорових нервів. Ретинопатія недоношених - захворювання сітківки ока, при якому нормальний розвиток і зростання її судин зупиняється, і починають розвиватися патологічні судини, не виконують своєї функції з доставки кисню до сітчастої оболонки. Обстеження проводиться за наступним алгоритмом: Визначення гостроти та полів зору. Разом з тим проводиться огляд придатків ока: м'язів, слізних шляхів, століття. Офтальмолог вимірює рефракцію за допомогою скіаскопіі (тіньовий проби), коли визначається характер руху світловий тіні в просвіті зіниці. У недоношених немовлят огляд очного дна здійснюється тільки за допомогою бінокулярного офтальмоскопа зі спеціальними лінзами. При відсутності патологічних змін проводять контроль динаміки рефракції ока, тобто порівнюють знову отримані і первинні дані цього дослідження. Першими симптомами багатьох захворювань, на які слід звернути увагу, є зниження гостроти зору, скарги на швидку стомлюваність, затуманення, розпливчастість або спотворення контурів предметів, райдужні кола перед очима, головний біль і біль в області очей, а також поява косоокості, почервоніння білкової оболонки. Вікові особливості формування психологічної системи у дітей з порушенням зору. Індивідуальність людини має генетичну основу. Співвідношення генотипу і середовищних впливів, зумовлені біологічною свідомістю і психічним розвитком організму, визначають характер та індивідуальну варіативність кожного віку. Психофізіологічні дослідження показують, що рання сенсорна депривація викликає зниження можливості розвитку зорового сприйняття, формування образу, не відображає точно і диференційовано якості зовнішнього об'єкта, а також провокує дефіцит мотиваційного компонента уваги, негативність емоційної реактивності на зовнішні впливи. Уникання нової інформації може призвести до вторинної затримки психічного розвитку дитини. Оскільки всі діти дитячого віку з порушенням зору мають вроджену патологію зорового аналізатора, тобто ранню сенсорну депривацию, то шлях психічного розвитку немовляти з порушенням зору в порівнянні з нормально бачить є своєрідним як по темпу психічного розвитку, так і по якісній його характеристиці. Проте спостереження за розвитком та поведінкою дитини з порушенням зору до двох - тримісячного віку свідчать про те, що за характером реакцій і поведінки він мало чим відрізняється від зрячого цього ж віку. Мале відмінність в поведінці нормально бачать дітей та дітей з глибокими порушеннями зору пояснюється особливістю і структурою психічних актів дітей раннього віку і пов'язане з одержуваної ними мультимодальной інформацією. Для поведінки дитини цього періоду характерно реагування на весь ряд подразників, пов'язаних в першу чергу з життєво важливими для нього актами (годування, перевертання, мова матері, її запах і запах молока, нарешті, вкладання в позу годування). Все це викликає у дитини предвосхищающие смоктальні руху.

Радянський вчений А. Г. Літвак вважав, що складність вивчення психіки сліпих і слабозорих полягає в тому, що в них досить різноманітний характер захворювання й ступінь порушення основних зорових функцій (гострота зору, поле зору й ін.). А. Г. Літвак виділив особливості психічного розвитку сліпої або слабозорої дитини. По-перше, ряд психічних процесів (відчуття, сприйняття) виявляються в прямій залежності від глибини дефекту, а деякі психічні функції (кольоровідчуття, швидкість сприйняття й ін.) залежать також і від характеру патології; по-друге, є психічні процеси й стани, на які порушення зору роблять опосередкований вплив (наприклад, мислення, розвиток якого до певного моменту залежить від порушень в області сприйняття та уявлення); по-третє, є такі структурні компоненти психіки, які ні від глибини дефекту, ні від характеру патології зори виявляються незалежними (світогляд, переконання, темперамент, за винятком його зовнішніх проявів, моральні риси характеру і таке інше) [119,6].

Є. А. Клопота досліджуючи особливості переробки інформації й формування просторових уявлень в осіб з порушенням зору прийшов до висновку, що процес розпізнавання образів і обробки інформації у зрячих і тотально сліпих людей ідентичний. Однак, він відрізняється швидкістю й динамікою одержання інформації з навколишнього середовища. Незрячі люди перебувають як би на один крок до "стартової лінії", тобто їм потрібен додатковий час і енергетичні ресурси для розпізнавання й обробки інформації, на основі якої формується образ світу. Високий рівень орієнтації й адекватних уявлень про навколишню дійсність можна досягти шляхом постійного збагачення образів і практичного наробітку навичок ходіння й переміщення в просторі. Необхідно використовували аналізатори, що залишилися, а також тренувати їх [85].

При порушенні зору виникає ряд вторинних відхилень: відхилення у фізичному розвитку, спостерігається обмеження рухової активності дитини; при значній або повній втраті зору порушуються координація, витривалість, швидкість і ритм рухів та ослабляються пізнавальні процеси. Так на думку, Л. В. Кузнєцової, сліпота та глибокі порушення зору викликають відхилення у всіх видах пізнавальної діяльності. Знижується кількість одержуваної дитиною інформації й змінюється її якість. Відбуваються якісні зміни системи взаємин аналізаторів виникають специфічні особливості в процесі формування образів, понять, мови, у співвідношенні образного й понятійного мислення, орієнтуванню в просторі. Значні зміни відбуваються у фізичному розвитку: порушується точність рухів, знижується їхня інтенсивність. Отже, в дитині формується своя, дуже своєрідна психологічна система, якісно й структурно не схожа із системою дитини, яка нормально розвивається [144,191].

Дослідження Є. П. Синьової та інших вчених, присвячені вивченню ролі глибини порушення зору у формування особистості показали, що: "... існування інваліда за зором у соціальних групах, об'єднаних за ознакою подібності ушкоджених функцій, якими є колективи спеціальних шкіл-інтернатів, орієнтує його на вироблення в собі складових особистості, що відповідають ціннісним орієнтирам саме цієї групи. Зокрема такими є особливості спрямованості особистості, обмеженої можливостями перцептивного досвіду, та такої, яка протягом шкільного дитинства здебільшого засвоює цінності групи, властиві спеціальній школі-інтернату для дітей з порушеннями зору [169,95]".




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 905; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.