Не менш важлива роль вестибулярного апарату у формуванні умінь орієнтуватися в просторі, оскільки він враховує всі зміни у напрямі рухів

Завдяки діяльності вестибулярного апарату чоловік сприймає зміни швидкості руху власного тіла і всі зміни напряму руху. У міру того як маленька дитина опановує все великою кількістю різних рухів (научається піднімати руки, голову, власне тіло, повзати, ходити, стрибати і т.д.), у нього формуються багато статичних і статокінестичні рефлекси на основі певних сигналів від вестибулярного апарату. Завдяки діяльності вестибулярного апарату у людини складаються уміння зберігати рівновагу при різних рухах тіла в просторі.

Загальна поразка ще тільки початківців формуватися систем слуху і вестибулярного апарату може відбутися і у плоду, що розвивається, в утробі матері (частіше це трапляється також під дією певних інфекцій).

У глухих нерідко спостерігається порушення вестибулярного апарату. Воно частіше зустрічається у дітей з придбаним порушенням слуху, чим із спадковою формою глухоти. Важкий запальний процес, що охоплює середнє і внутрішнє вухо дитини, розповсюджується і на ті, що знаходяться в безпосередній близькості переддень і півкруглі канали — складові частини вестибулярного апарату. В результаті можуть виникати необоротні зміни в будові і функціях обох систем. Таке явище спостерігається при важких отитах, викликаних якими-небудь інфекціями (грипом, скарлатиною, кором і ін.).

В цілому психічний компенсаторний розвиток слабочуючих дітей і підлітків в умовах спеціального навчання дозволяє їм здобути освіту в об'ємі повної середньої школи, деяким — вища освіта, а головне — стати корисними членами суспільства і здійснювати високопродуктивну трудову діяльність.

На основі цього дослідження можна зробити висновок, що в процесі навчання і виховання слід збагачувати представлення учнів про різносторонні якості людської особи і про міжособові відносини. Це полегшить формування позитивних якостей особи у них самих.

Мало вивчений процес формування позитивних якостей особи і особових взаємин слабочуючих школярів. Деякі відомості з цього питання містяться в дослідженні Э.А. Війтар, яка прослідкувала, як слабочуючі школярі середніх і старших класів розуміють дружні відносини. Слабочуючі, глухі і такі, що нормально чують школярі виявили схожість в характеристиці друга. Вони відзначали доброзичливість друга, готовність допомогти в біді. Разом з тим слабочуючі школярі менші, ніж що чують, зупинялися на внутрішніх характеризуючих якостях друга.

Якщо у слабочуючих дітей, починаючи з молодшого шкільного віку, в умовах спеціального навчання здійснюється всебічний розвиток словесної мови і всіх пізнавальних процесів в їх єдності, то поступово до середнього і тим більше до старшого шкільного віку їх психічний розвиток наближається до нормального.

Діти ще не володіють умінням на основі словесного опису уявити собі відносини між предметами в просторі. На розвитку відтворюючої уяви слабочуючих дітей простежується щонайтісніший зв'язок між розвитком наочної пізнавальної діяльності і словесною мовою.

При рішенні наочних задач на доповнення малюнка до цілого за принципом осьової симетрії і особливо при доповненні до цілого на основі встановлення відносин між частинами малюнка за принципом аналогії, слабочуючі діти 7 — 8 років зазнають помітно значніші труднощі, ніж їх однолітки, що чують. Для вирішення цих завдань потрібно проводити розгорнений аналіз всіх ознак і порівнювати їх між собою. Така розумова діяльність успішніше здійснюється, якщо в неї включається словесна внутрішня мова.

Розвиток наочних форм пізнавальної діяльності протікає у слабочуючої дитини успішніше, ніж розвиток мови і словесно-логічного мислення. Проте, чим складніше стають наочні завдання, які слід вирішувати дитині, тим більші труднощі вона починає зазнавати при їх рішенні і відставати в навчанні. При підборі, наприклад, малюнків по їх тотожності в наочних завданнях, матрицях Равена, слабочуючі діти, початківці, що навчатися в школі, виконують ці завдання так же успішно, як ті, що чують. Вони не зазнають великих труднощів, так само як і ті, що чують, при доповненні малюнка до цілого за принципом центральної симетрії.

Для мовного розвитку слабочуючої дитини дуже важливо ще в перші роки його життя, перевірити слух за допомогою об'єктивної аудіометрії, підбору індивідуальних слухових апаратів і систематичної педагогічної робота по розвитку слухового сприйняття різних звучних об'єктів і усної мови (Е. П. Кузьмічева, Н.Д. Шматко).

Таке бісенсорне сприйняття у міру занять стає все більш повним. Ясне розрізнення мовного вислову сприяє розвитку мови і вдосконаленню власної вимови, що, у свою чергу, створює умови для розвитку письмової мови.

Сприятливі умови розвитку створюються, коли проводиться спеціальна сурдопедагогічна робота по вдосконаленню слуху з використанням загальної і індивідуальної звукопідсилюючої апаратури. Ф. Ф. Pay вказував, що при цьому необхідно вчити слабочуючу дитину не тільки прагнути розрізнити і сприйняти мовний вислів на слух, але обов'язково привчатися хоч би до мінімального розпізнавання мови по губах того, що говорить.

Для психічного розвитку слабочуючої дитини і підлітка дуже важливо, як він сприймає мову на слух. Якщо через ті або інші захворювання слух дитини погіршується, це негативно позначається на її психічному стані.

Висвітлити особливості розвитку сприймання, образної памяті, наочно-дійового та наочно-образного мислення у дітей із порушеннями слуху.

Туговухі (ті, хто погано чують). Це діти із частковою слуховою недостатністю, що ускладнює мовний розвиток, але зі здатністю до самостійного нагромадження мовного запасу за допомогою залишкового слуху [144,153].

Пізднооглохлі. Це діти, у яких тією чи іншою мірою збереглася мова, діти втратили слух у тому віці, коли вона вже була сформована. Головним завданням у роботі з ними є закріплення вже наявних мовних навичок, запобігання мови від розпаду й навчання читанню з губ.

Основою класифікації є наступні критерії: ступінь втрати слуху, час втрати слуху, рівень розвитку мови (Р. М. Боскіс). Відповідно до цих критеріїв виділяють наступні групи дітей.

Інвалідам з порушенням функцій слуху найбільш значущим є обмеження здібності до спілкування. Здібність до спілкування - здібність до встановлення контактів між людьми шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації. Спілкування здійснюється за рахунок засобів комунікації.

1. Глухі (ті, хто не чують). До них відносять дітей зі ступенем втрати слуху, що позбавляє їх можливості природного сприйняття мови й самостійного оволодіння нею. Серед них виділяють:

- ранооглохлі. У цю групу входять діти, що народилися з порушеним слухом або втратили слух до початку мовного розвитку або на ранніх його етапах. Звичайно зберігаються залишки слуху, що дозволяють сприймати сильні різкі звуки;

До підліткового віку рішення описаних задач стає доступнішим для слабочуючих дітей, що свідчить про розвиток їх наочно-образного мислення і включення в діяльність мови (А.Бассам). Ще більші труднощі у слабочуючих молодшого шкільного віку виникають в рішенні наочних задач, коли потрібно по даному короткому словесному опису змалювати наочну ситуацію, що досягається шляхом відтворюючої уяви (Л.И.Фомичева). Виявляється, що вже зрозумілий, здавалося б, простій текст, який описує, наприклад, положення декількох предметів в різних місцях кімнати, не приводить до виразного внутрішнього представлення його змісту.

Дата добавления: 2015-05-08