I-t-J-285 2 страница

На відміну від Закону України «Про господарські товариства»¹, який вирізнив два види акціонерних товариств (відкриті та закри­ті), новий ЦК України не робить такої класифікації. Він лише вста­новив, що акції можуть продаватися як через відкриту підписку, так і через закритий продаж акцій, коли вони поділяються серед відомого кола осіб.

¹ ВВР. — 1991. — № 49. — Ст. 682.

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 15. Підприємницькі товариства

Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на ак­ції, зобов'язане щороку публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а та­кож іншу інформацію, передбачену законом.

Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами. Обмеження щодо участі у заснуванні акціонер­них товариств можуть встановлюватися законом.

Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, во­ни укладають між собою договір, який визначає порядок здійснен­ня ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особа­ми, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. З ст. 153 ЦК України особи, які створюють ак­ціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'я­заннями, що виникли до державної реєстрації товариства, а останнє відповідає за такими зобов'язаннями, що пов'язані з його створен­ням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи мо­же складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації й опублікуванню для загального відома.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (ст. 153 ЦК України).

Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного то­вариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їх­ня компетенція, встановлюються Законом України «Про господар­ські товариства». Відповідно до ст. 36 цього Закону установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

— приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;

— приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбаче­ний статутний капітал);

— зменшують розмір статутного капіталу у випадках, коли у
встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна су­
ма, вказана у повідомленні;

— обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий органи акціонерного товариства;

— вирішують питання про схвалення угод, укладених засновни­ками до створення акціонерного товариства;

— визначають пільги, що надаються засновникам;

— затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

— інші питання відповідно до установчих документів.
Голосування на установчих зборах провадиться за принципом:

одна акція — один голос.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Статут акціонерного товариства має містити відомості, передба­чені ст. 88 ЦК України: найменування юридичної особи, її місце­знаходження, адресу, органи управління товариством, їхню компе­тенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до то­вариства та виходу з нього. Крім цього, ст. 154 ЦК України встановлює додаткові вимоги щодо змісту статуту, за якими він має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про кате­горії акцій, що випускаються товариством, та їх номінальну вар­тість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень, у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікова­ною більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають та­кож міститися інші відомості, передбачені законом.

Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з варто­сті вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій, і визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує ін­тереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встанов­леного законом. На сьогодні мінімальний розмір статутного капіта­лу, встановлений ст. 24 Закону України «Про господарські товари­ства», становить 1 250 мінімальних заробітних плат.

При заснуванні акціонерного товариства всі його акції мають бу­ти поділені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціо­нерного товариства не провадиться до повної сплати статутного ка­піталу (ч. 2 ст. 155 ЦК України).

ЦК України закріпив гарантуючу функцію статутного капіталу, встановивши його залежність від майнового (фінансового) стану то­вариства. Так, ч. З ст. 155 визначила: якщо після закінчення друго­го та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіта­лу, товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати у встановле­ному порядку зменшення свого статутного капіталу, при цьому, у разі, якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від ви-

13 3-285

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 15. Підприємницькі товариства

значеного законом мінімального розміру статутного капіталу, това­риство підлягає ліквідації.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціо­нерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціо­нери незалежно від кількості й виду акцій, що їм належать.

Акціонери або їх представники, які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товарист­ва» реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для учас­ті у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерно­го товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним догово­ру. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

Реєстрація акціонерів — власників акцій на пред'явника здійс­нюється на підставі пред'явлення ними цих акцій (сертифікатів ак­цій) або витягу з рахунку у цінних паперах. Право участі у загаль­них зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).

Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюєть­ся відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голо­сування на загальних зборах акціонерів може бути засвідчена реєст­ратором або правлінням акціонерного товариства.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за ре­єстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціо­нерного товариства.

Відповідно до ст. 159 ЦК України до виключної компетенції за­гальних зборів акціонерів належить:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна роз­міру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкли­кання виконавчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення ін­шим органам товариства.

Порядок голосування на загальних зборах акціонерів визнача­ється законом.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про господарські товарист­ва» голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція — один голос.

Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на пев­ний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у вищому органі товариства, повідомивши про це ви­конавчий орган акціонерного товариства. Передача акціонером сво­їх повноважень іншій особі здійснюється згідно із законом. Довіре­ність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути засвідчена реєстратором або правлінням акціонерного то­вариства.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з пи­тань внесення змін до статуту товариства та ухвалення рішення про його ліквідацію.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голо­сів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачене статутом товариства.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспро­можності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умо­ви скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення ак­ціонерів визначаються статутом товариства і законом.

Відповідно до ст. 159 ЦК України і ст. 45 Закону України «Про го­сподарські товариства» позачергові збори повинні бути також скли­кані виконавчим органом на письмову вимогу ради акціонерного то­вариства (наглядової ради) або ревізійної комісії. Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги прийняти рішення про скликання поза­чергових зборів з порядком денним, запропонованим радою акціо­нерного товариства (наглядовою радою) або ревізійною комісією.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 15. Підприємницькі товариства

будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів прав­ління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скли­кати збори.

Наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює конт­роль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціоне­рів товариства, може бути створена згідно зі ст. 160 ЦК України. Випадки обов'язкового створення наглядової ради в акціонерному товаристві встановлюються законом. Законом і статутом акціонер­ного товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції нагля­дової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчо­му органу товариства.

Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товарист­ва визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства відповідно до ст. 161 ЦК України, який здійснює керівництво його поточною дія­льністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і на­глядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх­ніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіаль­ним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на ак­ції, зобов'язане щороку публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а та­кож іншу інформацію, передбачену законом. Для перевірки та під­твердження правильності річної фінансової звітності щороку має залучати професійного аудитора, не пов'язаного майновими ін­тересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит) (ст. 162 ЦК України).

Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у то­му числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відо­ма документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціо­нерів, які разом володіють не менше як 10 відсотками акцій.

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціо­нерного товариства встановлюється статутом товариства і законом.

Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо за­гальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділе­ний на частки, розмір яких встановлюється статутом (ч. 1 ст. 140 ЦК України).

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів (ст. 140 ЦК України).

Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть со­лідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

ЦК України встановлено правило, згідно з яким максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю вста­новлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з об­меженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне то­вариство протягом одного року, а зі спливом цього строку — ліквіда­ції у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі (ч. 1. ст. 141 ЦК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.

Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеже­ною відповідальністю, яке має одного учасника.

На відміну від Закону України «Про господарські товариства», який встановлював правила про обов'язковість укладення заснов­никами товариства установчого договору, ст. 142 ЦК України ви­значила, що тільки при необхідності визначити взаємовідносини між собою особи, які засновують товариство з обмеженою відпо­відальністю, укладають письмовий договір, що передбачає порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статут­ному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальніс­тю не є установчим документом. Подання цього договору при дер­жавній реєстрації товариства не є обов'язковим.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальніс­тю є статут.

Крім відомостей, зазначених у ст. 88 ЦК України, статут товари­ства з обмеженою відповідальністю повинен визначати умови щодо

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 15. Підприємницькі товариства

розміру статутного капіталу з визначенням частки кожного учасни­ка, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень, розмір і порядок формування резервного фонду, поря­док передання (переходу) часток у статутному фонді.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступ­ними змінами і доповненнями зберігається в органі, що здійснив його державну реєстрацію, і є відкритим для ознайомлення.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників і визначає мінімаль­ний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредито­рів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом (ч. 1 ст. 144 ЦК України).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про господарські товарист­ва» статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю не по­винен бути меншим за 100 мінімальних заробітних плат.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою від­повідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Частина 3 ст. 144 ЦК України визначила більший, ніж встанов­лено Законом України «Про господарські товариства», розмір мінімальних вкладів, що мають бути внесені до статутного фонду на день його реєстрації.

До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відпо­відальністю, встановлює кодекс, його учасники мають сплатити не менше ніж 50 відсотків суми своїх вкладів. Стаття 52 Закону Украї­ни «Про господарські товариства» такий розмір визначала 30 від­сотками.

Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, під­лягає сплаті протягом першого року діяльності товариства, і якщо це не було зроблено, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до стату­ту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансо­вого року вартість чистих активів товариства з обмеженою відпо­відальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є за­гальні збори його учасників.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товарист­ва з обмеженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства з обме­женою відповідальністю, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його ста­тутного капіталу;

3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу або створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

5) затвердження річних звітів і бухгалтерських балансів, розпо­діл прибутку та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки учас­ника;

7) виключення учасника із товариства;

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Законом та статутом товариства до виключної компетенції загаль­них зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішен­ня виконавчому органу товариства (ч. 4 ст. 145 ЦК України).

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється вико­навчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює по­точне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства визначаю­ться кодексом, законом та установчими документами.

Порядок здійснення контролю за виконавчим органом регулю­ється ст. 146 ЦК України, згідно з якою загальні збори товариства можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.

Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства, згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випад­ках, передбачених законом чи установчими документами товарист­ва, може призначатися аудиторська перевірка.

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 15. Підприємницькі товариства

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звіт­ності товариства з обмеженою відповідальністю визначається зако­ном і статутом товариства. На вимогу будь-кого з учасників това­риства може бути проведена аудиторська перевірка річної фінан­сової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасни­ками.

ЦК України встановив нові вимоги щодо порядку переходу част­ки (її частини) до іншої особи.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати або іншим чином відступити свою частку у майні товарист­ва чи її частину одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Закон України «Про господарські товариства» передбачив пере­важне право учасників товариства на придбання частки, але не встановив процедури реалізації цього права.

Частина 2 ст. 147 ЦК України встановила, що учасники товарис­тва користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом то­вариства чи домовленістю його учасників не передбачений інший порядок здійснення цього права. У разі, якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, передбаченого статутом товариства чи до­мовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника мо­же бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товарист­вом з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, що встановлені законом і статутом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст. 144 ЦК України.

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відпо­відальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правона­ступника юридичної особи — учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обме­женою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомив-

ши про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо ін­ший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідаль­ністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб ви­значення вартості частини майна, пропорційної частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлю­ються статутом і законом.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товарист­ва» виплата провадиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учас­нику, який вибув, виплачується належна частка прибутку, одержа­ного товариством у даному році до моменту його виходу.

Звернення стягнення на частину майна товариства, пропор­ційну частці учасника товариства у статутному капіталі за його особистими боргами. Накладення стягнення на частку учас­ника в майні товариства з обмеженою відповідальністю за його осо­бистими боргами допускається лише при недостатності у нього іншо­го його майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості час­тини майна товариства, що припадає на частку боржника у статутно­му капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для на­кладення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, визначаються згідно з балансом, який складається на дату заявлення вимог кредиторами.

Накладення стягнення на всю частку учасника в майні товари­ства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у то­варистві.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворе­не в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив (ст. 150 ЦК України).

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.

Учасники товариства солідарно несуть субсидіарну відповідаль­ність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, визначених статутом (ст. 151 ЦК України).

Чинне законодавство України у деяких випадках для здійснення того чи іншого виду підприємницької діяльності вимагає створення товариства з додатковою відповідальністю. Так, ст. 1 Декрету Ка­бінету Міністрів України «Про довірчі товариства» передбачає, що

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 15. Підприємницькі товариства

довірчі товариства створюються у формі товариств з обмеженою від­повідальністю.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються та­кі самі положення ЦК України, що й до товариства з обмеженою відповідальністю, якщо інше не передбачено установчими докумен­тами товариства.

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від іме­ні товариства і солідарно відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить (ст. 119 ЦК України).

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Учасник повного товариства не має права без згоди інших учас­ників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

При порушенні цього правила товариство має право за своїм ви­бором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання йому всієї вигоди, набутої за та­кими правочинами.

Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками.

Засновницький договір повного товариства, крім відомостей, пе­редбачених ст. 88 ЦК України для всіх господарських товариств, має містити відомості про: розмір і склад складеного капіталу това­риства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у цьо­му капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

На відміну від акціонерного товариства, товариства з обмеже­ною відповідальністю, де створюються спеціальні органи управлін­ня, у повному товаристві управління діяльністю здійснюється за спільною згодою всіх учасників, а у випадках, передбачених за­сновницьким договором, рішення можуть прийматися більшістю голосів учасників.

Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо за­сновницьким договором не передбачений інший порядок визначен­ня кількості голосів. При цьому, незалежно від того, чи є учасник, уповноважений вести справи товариства, він має право ознайомлю­ватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Від­мова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемними.

Ведення справ повного товариства регулюється ст. 122 ЦК Украї­ни, яка передбачає, що ведення справ товариства може як провади­тися всіма учасниками, так і бути доручене окремим учасникам.

При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинен­ня кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товарист­ва, а якщо ведення справ доручене окремим учасникам, інші учас­ники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.

У відносинах з третіми особами товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повнова­ження учасників повного товариства щодо права діяти від імені то­вариства, крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

Учасник повного товариства, який діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкоду­вання здійснених ним витрат, якщо він доведе, що завдяки його діям товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю переви­щує ці витрати.

Дата добавления: 2015-05-10