Розкрийте причини та характер дезінтеграції Чехословацької Федеративної Республіки на початку 90-х років 20 століття

Чехословаччина. До 1990 р. в Чехословаччині (з червня 1990 р. Чехословацька Федеративна Республіка (ЧСФР), а з січня 1993 р. дві держави — Чехія і Словаччина) становище було відносно стабільним. Тут спостерігалося зростання національного доходу (в 1988 р. на 3 %). Перші кроки з реформування економічної системи країни було зроблено в кінці 80-х років, коли перебудували централізовані органи з відповідним скороченням апарату на 20 %, а також вжили заходів для підвищення самостійності промислових підприємств та їхньої відповідальності за ефективний розвиток. Однак бажаних результатів досягнуто не було.

У країні в 1989 р. відбулися події, які дістали назву "оксамитової" або "ніжної" революції. Унаслідок її до влади прийшов новий уряд, що взяв курс на радикальний перехід до ринкових відносин, основаних на плюралізмі форм власності і монетаристській концепції. Уже у вересні 1990 р. в ЧСФР число зареєстрованих приватних підприємств сягнуло 339 тис. Розширенню приватного сектора і денаціоналізації народного господарства сприяв закон "Про пом´якшення наслідків деяких майнових несправедливостей", який введено в дію з 1 листопада 1990 р. Згідно з ним колишнім господарям або їхнім нащадкам поверталося майно, націоналізоване після 1948 р. Важливу роль відіграла і так звана мала приватизація — масовий розпродаж магазинів, підприємств побутового обслуговування, майстерень.

Наявність великих підприємств, котрі було дуже важко продати, визначила розподіл власності в ЧСФР за купонами. У 1992 р. 8,6 млн осіб отримали купони, із них 1 млн осіб у тому самому році обміняли ці купони на акції підприємств. "Мала" і "велика" приватизація супроводжувалися наростанням розбалансованості народного господарства і збільшенням безробіття (у листопаді 1990 p. воно становило 0,6 % від загальної кількості працездатних). У грудні 1990 р. було ухвалено закон про зайнятість, що надавав безробітним право на виплати протягом одного року: перші шість місяців — 60 % від їхнього заробітку, а потім — 50 %. Серед найважливіших проблем чехословацької економіки уряд виділяв майже повну залежність від імпорту енергії та сировини із СРСР.

Уряд ЧСФР проводив цілеспрямовану грошово-кредитну політику. Кредити отримували лише рентабельні і перспективні підприємства із стабільним економічним становищем (у країні на початковому етапі реформ 79 % державних підприємств були неплатоспроможними). Низькою залишалася і ставка процента за кредит (у 1991 р. вона становила 25 %). Враховуючи велику питому вагу військової продукції у ВНП, уряд надав 1,2 млрд крон допомоги для реалізації програми з переведення оборонних підприємств на випуск продукції широкого народного вжитку. Ціни в ЧСФР лібералізували за методом "шокової терапії" (січень 1991 p.). Однак у галузі праці й оплати комунальних послуг дотримували певні обмеження, тобто уряд і тут поводився обережно. У цілому за 1991 р. ціни зросли всього на 59 %, що пояснювалося відносною стійкістю чехословацької економіки.

У 1992 р. в ЧСФР спостерігався мінімальний рівень інфляції. В основному зберігався і рівень реальної заробітної плати. Невисокими були податки, які не перевищували рівня західних країн. Меншим порівняно з іншими постсоціалістичними країнами був спад інвестицій, промислового і сільськогосподарського виробництва. Такій збалансованості й послідовності, як особливості варіанта реформ у ЧСФР, сприяли високий висхідний рівень економічного розвитку країни, насиченість внутрішнього ринку, відносно невелика зовнішня заборгованість (у кінці 1992 р. вона становила 10 млрд дол.).

Після розпаду федерації в 1993 р. посилилися кризові явища в економіці. Проте за короткий строк Чехія досягла непоганих показників економічного розвитку. У 1994 р. країна мала бездефіцитний бюджет, валютні резерви в середині року становили 7,7 млрд дол., активне сальдо платіжного балансу зросло до 600 млн дол. У липні 1994 р. безробіття становило всього 3,2 %. На низькому рівні утримувалася інфляція. На початку 1995 р. вона вже не перевищувала 10 %. У цей період 80 % усієї власності Чехії було в приватних руках. У другій половині 90-х років ліквідували всі катаклізми перебудови, що вказувало на успішне проведення реформ.

Показники економічного розвитку Словаччини, економічно менш розвинутої, були нижчі. У 1993 р. зниження ВНП становило не менше 5 %. Традиційне прив´язування до східного ринку ускладнило ситуацію. Було розроблено програму п´яти пріоритетних напрямів: енергетики, малотоннажної хімії, деревообробки, екології, туризму. Виконання цих програм перебуває в центрі уваги уряду Словаччини і нині.

Можна констатувати, що основними складовими успіху реформ у Чехії були: а) вагомий економічний потенціал, якого досягла країна (для порівняння: Україна також була розвинутою державою, але головне — у самих реформах, які в Чехії почалися в умовах "оксамитової" революції без політичної гарячки); б) на відміну від інших країн Східної Європи, ринкові реформи в Чехії проводилися в умовах політичної злагоди і без урядових криз; в) упевнена, спокійна і передбачлива політика уряду, який враховував специфічні умови своєї країни і не прагнув бездумно відкидати все, що пов´язане з минулим.

Дата добавления: 2015-05-22