Схоластика Фоми Аквінського

Фоми Аквінського (1225 – 1274 рр.). Він народився у знатній італійській родині. навчався в Неаполітанському університеті. Сім’я підтримувала його прагнення стати ченцем, але доти, доки не дізналася, що він хоче пов’язати свою долю з жебрущим орденом св. Домініка. Незважаючи на заборону, він утік із дому і вступив у домініканський орден. Будучи монахом, він навчався в Парижі та Кельні. Студенти недолюблювали високого, гладкого, розважного, тихого, доброго і смиренного Фому. Навіть дали йому прізвисько “тупий віл”.

Головна праця “Сума богослов’я” об’єднала всі тодішні уявлення про Бога і людину. Кожен розділ твору містить обговорення якої-небудь філософської думки, її спростування і викладення того висновку, що автор вважає правильним. Розроблене Фомою Аквінським вчення стало згодом для католицької церкви офіційним, оскільки містило декілька “доказів” існування Бога.

- стверджує, що суперечність між двома положеннями завжди означає, що одне з них хибне. А через те, що в божественному одкровенні не може бути нічого хибного, то з існування суперечності випливає, що помиляється розум, а не віра, філософія, а не богослов'я. - філософія і релігія, мають ряд загальних положень. Положення ці відкриваються як розумом, так і вірою. В тих випадках, коли є можливість вибору, ліпше розуміти, ніж просто вірити. На цьому грунтується існування істин розуму ("природного богослов'я"). "Природне богослов'я" — найвищий рівень розвитку філософії. Є два різновиди знання – природне (філософське, наукове) і надприродне (знання через віру – благодать). - У вченні про буття ("метафізиці") він стверджує, що будь-яке буття - і існуюче в дійсності, і тільки можливе - може бути лише буттям одиничних, окремих речей. Фома називає таке буття субстанцією. Основні поняття вчення Фоми- поняття дійсності та можливості. При цьому "матерія" - це "можливість" прийняти форму, а форма є дійсність щодо матерії, що вже прийняла форму. -матерія не може існувати окремо від форми, проте форма може існувати окремо від матерії у вигляді образів. - вчення Фоми Аквінського дістало назву томізм. - намагався створити таку доктрину, яка б дала можливість контролювати філософське і наукове пізнання церквою. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Є така сфера діяльності, яка є доступною не розумовому пізнанню, а тільки вірі. предметом філософії є «істини розуму», предметом теології — «істини одкровення». Але між наукою і вірою, філософією і теологією немає суперечності. Християнська істина стоїть вище за розуму, але не суперечить йому. Істина може бути одна, бо йде від Бога. Оскільки кінцевим об‘єктом теології та філософії і джерелом будь-якої істини є Бог, то не може бути принципової суперечності між теорією і вірою. - вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п‘ять доказів, які стали класичними в західноєвропейській теології: Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог. Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог. Все у світі існує не випадково, а з необхідності, ця необхідність — Бог. Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог. У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А значить, повинна існувати «остання» і головна ціль — Бог.

намагався створити таку доктрину, яка б дала можливість контролювати філософське і наукове пізнання церквою. чітко визначає сферу науки і віри. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. філософія і є “служниця теології”. Функції філософії як “служниці релігії” полягають у тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обґрунтовувати християнські догми. Логічні доведення допомагають краще зрозуміти ці догми і зміцнити віру людини.

Дата добавления: 2015-05-22