Німецьке просвітництво, його особливості: Лессінг, Шиллер, Гете

Просві́тництво — це широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половиніXVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені,філософи, письменники, вважали метою суспільствалюдське щастя, шлях до якого — переустрійсуспільства відповідно до принципів, продиктованихрозумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осудексплуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти іпрогресу.

У кожній країні Європи Просвітництво мало свої особливості. У Німеччині такі осбливості спричинялися тим, що, по-перше, довгий час досить впливовою була пізня схоластика, по-друге, картезіанство не мало значного впливу, а раціоналізм набув навіть антидекартівського характеру, по-третє, просвітництвоу Франції і Англії розвивалось поза межами університетів, а у Німеччині з труднощами започатковувалось у академічному середовищі, і тільки пізніше розквітло за його межами у тому поколінні, до якого належали Лессінг, Шиллер та Гете.

Готхольд Ефраїм Лессінг німецький поет,драматург, теоретик мистецтва і літературний критик-просвітитель.Основоположник німецької класичної літератури.

Зберігаючи вірність принципам просвітницькогораціоналізму, Лессинг з'єднав їх з глибшими поглядамина природу, історію і мистецтво. Історія людства, на йогодумку, є процесом повільного розвитку людськоїсвідомості, подоланням неразумия і звільнення відвсіляких догм, в першу чергу релігійних. Лессинг бачивпризначення людини не в порожньому умствовании, а вживій діяльності. Свобода слова і думки були потрібнійому для боротьби з існуючими феодальнимипорядками. Він швидко звільнився від ілюзій відносно"короля-філософа" Фрідріха II і назвав Пруссію "самоюрабською країною Європи". Центральне місце в творчійспадщині Лессинга займають роботи по естетиці іхудожній критиці. Він дав чудовий аналіз можливостейпобудови образу в словесному і образотворчомумистецтві. Виступаючи проти норм класицизму, філософвідстоював ідею демократизації героя, правдивість,природність акторів на сцені. Лессинг обгрунтував ідею дійсності в поезії на противагуописовості("Література не лише заспокоює красою, але ірозбурхує свідомість")

Ідеал етичного співтовариства людей став відправноюточкою розробки філософії культури ФрідріхомШіллером.Він виходив з кантівського протиставлення"природи" і "свободи", але не прийняв запропонованогоКантом рішення проблеми. Шіллер звернув увагу на те,що, прагнучи до досягнення ідеального морального станусуспільства(сама можливість якого проблематична), миризикуємо пожертвувати дійсно існуючою "фізичноюлюдиною", нехтувати їм заради його уявної моральної сутів перспективі. На відміну від Канта(ця відмінністьнайбільш суттєва), він вважав, що є реальний спосібзатвердження свободи людини в дійсному житті. Шляхцей нерозривно пов'язаний з красою, з формуванняместетичної реальності, оскільки краса, втілена у вільномуоформленні матеріалу як свобода форми в матерії, -єдиний об'єкт, в якому свобода проявляється,виявляється і існує в явищах, у чуттєвому світі.

"Одне з найважливіших завдань культури, - писав Шіллер,- полягає в тому, щоб підпорядкувати людину формі вже вчисто фізичному житті і зробити його естетичним".Зрозуміло, що для цього сама культура повинна статипереважно естетичною. Людський рід і індивіди, вуявленні Шіллера, проходять три ступені: фізичний стан,коли вони підпорядковані природі власній і зовнішній;естетичний стан і моральний стан, в якому відбуваєтьсязвільнення від оков часу, прорив зі світу тілесності ічуттєвості до ідеального. Центральним поняттям естетичної і культурологічноїтеорії Шіллера стало поняття "гра". Гра припускаєзвільнення від потреб реальності, від фізичного іморального примусу, від гніту власних потреб іпристрасного примусу; вона є вільна незацікавленадіяльність, вільне застосування душевних сил людини.Звільняючись від тиску обставин і інтересів, від "природи",людина вступає в царство гри як естетичній видимості. Цеі є його входження в культуру. Теорія культуривибудовується Шіллером по моделі мистецтва,зрозумілого як гра.

Первинне поняття естетичного стану було введеноШіллером як би в якості проміжного етапу на шляху доідеалу етичного стану, який безпосереднім шляхомнедосяжно. В результаті ж естетичний стан виявивсядостатньою мірою самоцінним і привабливішим, ніжнавіть ідеальне етичне, де людина все ж підпорядкованаморальному боргу. Тільки у "естетичній державі", вцарстві естетичної видимості повністю, по Шіллеру,осуществимы громадська свобода і рівність, і тількикраса в змозі надати людині громадські якості.

В процесі обгрунтування ігрової теорії культури і утопіїестетичної держави Шіллер приділив значну увагу аналізупротиріч культурно-історичного процесу, зокремасуперечливої дії на культуру громадського розподілупраці. Один з перших, разом з Руссо, радикальнихкритиків сучасної йому буржуазної культури вінсформулював завдання відновлення цілісності,гармонійності людини, його усебічного розвитку,можливості реалізації якої зв'язував з процесоместетичного виховання.

Основне питання філософії Гете дозволяло таким чином:"Спочатку була Справа"!. Формально філософськасистема Гете називається пантеїзмом. Пантеїзм -(греч.pan - все, theos - бог) - філософське вчення, згідно з якимбог - цей безособовий початок, тотожний з природою.

Дійсно, по Гете, весь світ - прояви Бога-природи, єдиноїсубстанції, що "творить". Немає розділення матерії і духу,оскільки вони єдині, одно не існує без іншого. Усіелементи буття взаємозв'язані, і поєднання їхзакономірні. Природа - у всьому; різні її прояви - будь толюдська душа або листя папороті - по важливостірівнозначні, тому будь-яка діяльність, будь-яке пізнання -благо.Світ це процес безперервної творчості Природи,оскільки вона не буває статична. Головнимивластивостями цього процесу Гете вважавполярність(постійні коливання від одного полюса доіншого при загальній рівновазі), іпотенціювання(еволюцію, безперестанний рух вгору, додосконалості).

В процесі формування цих поглядів найсильніший впливна поета зробили голландський філософ Спіноза інімець Гердер, близький друг Гете. Барух Спіноза,голландський мислитель 17 віків, був одним з першихматеріалістів. Він учив про "бога природу" як проджерело і саме буття усього існуючого; причині, щовиробляє усі "речі" і містить в собі виникаючі "речі". Увченні Спінози проголошувалася закономірність івзаємозв'язок усіх явищ природи, необхідність усього, щовідбувається у світі. На Гете читання Спінози діялоумиротворяюще.

"Що я віднімав з цього твору, які вклав в нього при читаннівласні думки, про це мені важко дати точну відповідь,досить сказати, що я знайшов тут заспокоєння для своїхпристрастей, і мені здалося, що переді мноювідкривається великий і вільний вид на розумовий іморальний світ", писав Гете у своїй автобіографії.

Зустріч з Гердером в 1771 р. визначила умонастрої Гетена подальші двадцять років. Саме з його допомогою Гетевдалося зв'язати воєдино свої філософські шукання інаукове зайняття, оскільки на них Гете дивився як наспосіб обгрунтувати світогляд Гердера на грунтіприродознавства. "Ідеї", головна праця Гердера,присвячений основним принципам розвитку світу. ПоГердеру, світовий процес має прогресивний, висхіднийхарактер. Творчість природи призводить до появи усебільш досконалих форм. Поступальний її крок відбитий в "сходах істот" - відкристала до людини. Усе створення природи є результатваріювання нею однієї загальної ідеї, деякогометафізичного прототипу.

Плоть від плоті європейської філософської думки,представлення Гете, як не дивно, виявилися дужеблизькі до східної класичної філософії, з якою сам Гетенавряд чи був знайомий. Треба сказати, що авторитети вобласті гносеології(теорії пізнання) у Гете було досить.Це, в основному, представники німецької класичноїфілософської школи: Фихте, Гегель, Шеллинг і, головнимчином, Кант зі своєю "Критикою здатності судження",більшість положень якій Гете цілком розділяв.

Проте, своєрідність філософії Гете в тому, що, не будучиадептом якого-небудь одного напряму, він близькі йомупогляди різних шкіл він сплавив в єдину струнку

Дата добавления: 2015-05-22