Психічний розвиток у старшому шкільному віці.Виникнення само підпорядкування мотивів як умова довільної поведінки і діяльності дошкільника.Перше народження особистості

Криза трьох років - зумовлена становленням самосвідомості дитини криза соціальних відносин, яка проявляється у негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі тощо.

Психічний розвиток дітей у ранньому дитинстві:розвиток особистості,пізнавальна сфера, виникнення нових видів діяльності. Криза 3х років.Причини дитячого негативізму і конструктивні способи його подолання.

Діти середнього дошкільного віку виявляють готовність до засвоєння знань, вирішення пізнавальних завдань, безпосередньо не пов'язаних з умовами їхнього життя та ігровою діяльністю. У цьому віці навчання обслуговує їхні практичні потреби

Молодші дошкільнята, як відомо, мають початковий рівень розвитку навчальної діяльності. їхня розумова діяльність ще не є цілком усвідомленим процесом, оскільки, використовуючи знання, вміння, навички, вони не відчувають потреби в них.

Ранній вік (від 1-го до 3-х років) є одним із ключових у житті дитини. За цей час дитина оволодіває прямою ходьбою, предметна діяльність стає провідною у психічному розвитку, а мовлення - засобом спілкування, зароджуються ігрова та зображувальна діяльність, розвиваються різні форми спілкування з дорослими та однолітками, інтенсивно формуються новоутворення у пізнавальній та особистісній сфері малюка.

Дитина в цьому віці, за словами Л. Виготського, перебуває у світі речей і предметів, у своєрідному їх "силовому полі". Кожен предмет спонукає дитину доторкнутися до нього, взяти в руки або, навпаки, не торкатися його. Тому провідною для неї стає предметна діяльність, а ситуативно-ділове спілкування - засобом її здійснення. Предметна діяльність спрямована на оволодіння дитиною призначенням предметів, уміння діяти з ними відповідно до закладених у них функцій.Унаслідок цього соціальна ситуація розвитку розпадається, виникає предметне ставлення до дійсності, за якої дитина не лише дізнається про призначення, а й про функцію предметів, а також виникає особиста дія, усвідомлене "Я сам".

Формування психологічних передумов ігрової діяльності Ігрові дії виникають у дитини на основі спостереження за діяльністю дорослих і перенесення. У процесі розвитку гри виникають два типи перенесення:1) перенесення засвоєної дії в інші умови. Наприклад, навчившись зачісуватися, дитина починає зачісувати ляльку, ведмедика, іграшкового коника тощо;

2) перенесення дії на замінники реальних предметів. Наприклад, дитина зачісує ляльку не гребінцем, а дерев'яною паличкою; спочатку вкладає спати тільки ляльку, пізніше ведмедика, собачку, паличку, кубик, промовляючи: "Люлі, люлі...". Неоформлені предмети (палички, кубики, трісочки) залучаються до гри як додатковий матеріал до сюжетних іграшок (ляльок, тварин) і використовуються як засоби виконання певної дії з основними сюжетними іграшками.

Передумови рольової гри виникають усередині предметної діяльності. Вони полягають в оволодінні діями з особливими предметами - іграшками. У ранньому віці діти спочатку діють з предметом, потім усвідомлюють його суть у грі. При цьому вони потребують, щоб з предметом-замінником можна було діяти так само, як із реальним. Подібність кольору, форми, величини, матеріалу поки що для них не актуальна.У ранньому віці зароджуються такі продуктивні види діяльності дитини, як малювання, ліплення, аплікація, конструювання, їх виникнення також пов'язане з предметною діяльністю.

У ранньому дитинстві дитина переходить до зорового орієнтування у властивостях предметів, у неї інтенсивно розвивається слухове сприймання, формується наочно-дінове мислення, виникають знакова функція свідомості, уява, пам'ять і увага. Зі сприйманням дитини пов'язані предметні дії, завдяки яким вона отримує уявлення про властивості предметів.

Спочатку діти роблять вибір за формою, потім за величиною, пізніше - за кольором.

Інтенсивно розвивається у ранньому дитинстві і "слухове сприймання. У цьому процесі розрізнення властивостей предметів і явищ (звуків) також обумовлюється діяльністю дитини. Основною діяльністю дітей раннього віку, пов'язаною зі сприйманням звуків, є мовне спілкування. Тому в цей період особливо інтенсивно розвивається фонематичний слух. Як правило, до кінця 2-го року життя-діти сприймають усі звуки рідної мови. Однак вдосконалення фонематичного слуху відбувається і в наступні роки.

Симптомами кризи 3-х років, за Л. Виготським, є:1) негативізм - прояви у поведінці дитини, під час яких вона не хоче чогось зробити тільки тому, що це запропонував хтось із дорослих;2) впертість - наполягання на своїй вимозі не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що вона цього вимагає;3) норовистість - реакція дитини, спрямована проти встановлених для неї норм виховання, способу життя;4) свавілля, примхливість - намагання діяти самостійно, на свій розсуд;5) протест-бунт - поведінка дитини характеризується виявами протестів;6) симптоми знецінювання, дискредитації дорослого - ігнорування пропозиції, прохання, оцінки дорослого;7) прагнення до деспотизму - намагання виявляти необмежену владу щодо навколишніх;8) ревнощі щодо молодших і старших, якщо у сім'ї ще є діти;9) невротичні, психопатичні реакції - страхи, неспокійний сон, нічний енурез, різкі утруднення у мовленні тощо.

Прояви впертості і негативізму спрямовані переважно проти дорослих, які постійно доглядають за дитиною, опікають її. Негативна форма поведінки рідко адресується іншим дорослим і ніколи не стосується однолітків. Криза 3-х років - явище перехідне, а пов'язані з нею новоутворення: відокремлення себе від навколишніх, порівняння себе з іншими людьми - важливий етап у психічному розвитку дитини, який готує її до нового вікового періоду розвитку.

НЕГАТИВІЗМ Часто буває так, що батьки чи близькі, які оточують дитину, стикаються з подібною проблемою - негативної або негативною реакцією малюка на прохання з їхнього боку. Тобто він починає робити те, що дорослі забороняють або ж не робить того, чого батьки чекають від нього і просять здійснити.

Прояви Негативізмом називається така поведінка людини, при якому його дії суперечать очікуванням або прохань інших людей. Найчастіше причина подібної поведінки - потреба людини в самоствердженні, у визнанні своєї особистості оточуючими.Коли дитина протидіє вимогам оточуючих людей, це прояв так званого дитячого негативізму. Так малюк намагається відстояти свої права і привернути до себе увагу. Для нього це стає формою спілкування, в якій він проявляється себе як упертий, грубий і сварливий дитина. Дитячий негативізм виявляє собою прояв розвитку дитини і спосіб самоствердження на певному етапі його життя.Крім того, до ознак дитячого негативізму ще можна віднести: упертість, плаксивість, свавілля, примхливість, бунт. Іноді причиною негативізму є надмірно сувора дисципліна. Якщо негативізм придбав постійний характер (або почав проявлятися дуже часто), це означає, що негативна риса закріпилася в характері дитини. Якщо батьки стикаються з такою проблемою, то вони, в першу чергу, не повинні панікувати, адже все вирішується мирними способами.

Як боротися? Щоб перемогти негативізм у малюка, спочатку треба помітити ті моменти, коли дитина не підпорядковується вашим вимогам і бажає зробити все навпаки. Є прості поради, які допоможуть вам у боротьбі з дитячим негативізмом.Потрібно пам'ятати, що не варто миритися з поганою поведінкою малюка, лише б він залишився задоволений. Оскільки незабаром він зрозуміє: один раз вийшло по-моєму, вийде і в інший раз. Якщо дитина категорично відмовляється від того, що ви попросили зробити (наприклад, одягнутися), почекайте пару хвилин, а потім поверніться до нього і, як нічого й не було раніше, запропонуйте зробити те, що вимагали з самого початку. Крім того, ви можете дозволити малюкові самостійно підбирати одяг для прогулянки (з варіантів, наданих вами). Головне, що він сам зможе зробити вибір. Можете перевести безсторонню ситуацію в гру: хто одягнеться першим, хто зуміє пройти по дорозі, не наступивши жодну тріщину. Виділіть дитині трохи особистого простору, яке він сам облаштує за своїм смаком: полку, стіл або маленький куточок у кімнаті.Не боріться з негативізмом малюка криками або покаранням. Постарайтеся віддати вашому малюку більше уваги і турботи. Дозвольте побути йому більш самостійним. Спробуйте перемикати його увагу на щось інше, більш захоплююче для карапуза. Приберіть з поля зору все те, що стає причиною нового конфлікту: годинник батька зі столу, які так любить крихітка, прикраси старшої сестри заховайте подалі і т.д.Крім іншого, існує психологічна психотерапія - допомога професіоналів, спрямована на вирішення психологічних проблем дитини або на профілактику таких проблем у нього. До психотерапевтичних методів при роботі з дітьми відносяться: дружня бесіда, рольова гра, іграшки; обговорення з малюком позитивних прикладів поведінки; підручники і методичні посібники. Головний акцент фахівець робить на обговорювання самим чадом власних почуттів і думок.

Дошкільний вік - особливо відповідальний період у вихованні, так як є віком первісного становлення особистості дитини. У цей час у спілкуванні дитини з однолітками виникають досить складні взаємини, що істотно впливають на розвиток його особистості. Дошкільний вік - це етап психічного розвитку дітей, що охоплює період від 3 до 6-7 років, характерний тим, що провідною діяльністю є гра, дуже важливий для формування особистості дитини. Виділяють три періоди:1) молодший дошкільний вік - від 3 до 4 років ;2) середній дошкільний вік - від 4 до 5 років ;3) старший дошкільний вік - від 5 до 7 років.

П'ятий рік життя.
На п”ятому році життя особливо відчувається перевага збудження над процесами гальмування, щоб при найменшому порушенні умов життя призводить до бурхливих емоційних реакційСаме же процес їх формування повільний, тривалий, вимагає від дорослого терпіння і чуйності.
Для розвитку психічних процесів у цей період характерним є зростання довільності, цілеспрямованість сприймання, пам”яті, уваги. Продовжує вдосконалюватись наочно-образне мислення. Особливу роль відіграють різноманітні сприймання. Так, до п”яти років діти повинні навчитися розрізняти всі звуки рідної мови, порівнювати їх за висотою; оволодіти вмінням виділяти ритм, тембр голосу, силу звучання; розрізняти і запам”ятовувати, пісні, вірші, прозу.Зростають можливості зорового аналізатора. Діти навчаються розрізняти всі основні кольори, відчувати проміжні, оволодівають повним набором еталонів форми предметів. Удосконалюється уявлення про співвідношення предметів за розмірами: шириною, висотою, довжиною.
Якщо до цього часу дитину переважно вабили самі предмети, то на п”ятому році життя помітним стає інтерес не до самого предмета, а до способу його використання, механізму побудови, призначення.
Починається розвиток довільного відтворення, а згодом і довільного запам”ятовування.
Помітні зміни бачимо в сфері спілкування дітей п”ятого року з оточуючими. Якщо у стосунках з близькими дорослими хлопчики та дівчатка цього віку довірливі, спокійні, впевнені і зацікавлені у контактах, то у присутності сторонього дорослого їм /як і дітям трьох-чотирьох років/ здебільшого притаманні сором”язливість, неспокій /проте вони зацікавлені у контактах з незнайомцями/. Психологи відмічають, що саме на п”ятому році життя найбільш зростає інтенсивність спілкування дитини з близькими дорослими при емоційно-позитивному ставленні останніх до контактів з дитиною. У взаємодії з близькими діти виявляють особливу чутливість до настрою і характеру їхнього мовлення, рухів, всієї гами експресивних засобів. Цю особливість дітей і має використовувати вихователь для моделювання різних засобів співробітництва у специфічно дитячих видах діяльності. Саме за таких умов діє найсильніший механізм вправляння – наслідування, завдяки чому діти починають усвідомлювати особливу роль добрих людських стосунків у їхній взаємодії з дорослими. Так формується доброта, чуйність, здатність любити.
Саме у цьому віці діти усвідомлюють місце в групі однолітків свого товариша, а потім і своє. Не слід забувати, що і в сфері спілкування велике розмаїття індивідуальних варіантів. Одні діти виявляють інтерес до вихователя, інші – замкнуті, побоюються його; одні – комунікативно активні, інші – обмежуються однослівним шепотінням.
Зростання самостійності проявляється і в характері мовного спілкування дітей у процесі гри, яка є важливим джерелом загального розвитку дитини саме на даному етапі дитинства. В цьому віці дошкільники охоче починають вигадувати, особливо коли їх уважно слухають та ще й заохочують.
Народжується справжня вільна гра. Одним з джерел її розвитку є гама позитивних емоцій. Варто лише за допомогою спеціальних завдань створювати ситуації, що викликають почуття радості від гри у гурті. Але слід пам”ятати, що емоційна сфера дитини вимагає надзвичайно чуйного ставлення. Отже, гра має сприяти тому, щоб дитина якомога повніше виразила себе вже на перших етапах свого розвитку. За таких умов вона і буде провідною діяльністю у житті дітей.
Чим би не займався п"ятирічний дошкільник, він починав виділяти мету і, підкорюючи їй свої дії, навчається керувати своєю поведінкою, доводити почату справу до кінця, долати перешкоди. Тут у перше з"являється усвідомлення смислового зв"язку речей і дій. Одна дія починає підпорядковуватись іншій. Лише у співробітництві з ним у дитини виробиться звичка до трудового зусилля, сформується уміння оцінювати дій і вчинки.
Для п”ятого року життя чи не найактивнішою є мовна діяльність дитини. Різко збагачується словник / в основному за рахунок конкретних найменувань, функціональних ознак і властивостей, слів – понять, що узагальнюють діяльність людини, дієслів, які визначають стани і переживання людини тощо.
Дитина стає чутливою до пояснювального мовлення – відчуває постійну потребу щось пояснити, довести. Задоволення цієї потреби дорослим, достатня його увага до мовного оформлення взаємин з дітьми є дійовим джерелом розвитку пояснювального мовлення.
ШОСТИЙ РІК ЖИТТЯ
Нервова система дітей шостого року життя дуже вразлива, і тому для подальшого встановлення та закріплення врівноваженої взаємодії процесів збудження й гальмування потрібно подбати про раціональну взаємодію навантаження та спокою, напруження і розрядки у процесі організації життєдіяльності.
Соціальна ситуація розвитку дитини старшого дошкільного віку чуттєво змінюється порівняно з попередніми роками її життя. У зв”язку з необхідністю підготовки до шкільного навчання дорослі висувають вищі вимоги до дитини-дошкільника як до суб"єкта різних видів предметно – практичної діяльності і спілкування.
Найбільш суттєві зміни, які охоплюють різні психічні сфери дітей старшого дошкільного віку - пізнавальну, вольову, емоційну - свідчать про те, що цей вік є переломним, багатим на такі новоутворення, які забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання. Дамо коротку характеристику.
І. На шостому році життя достатньо усталені й функціонально дійові такі "внутрішні інстанції" підростаючої особистості, як образ її "я", самооцінка, самолюбство, рівень домагань, особистісні очікування та ін.
ІІ. З названими фундаментальними новоутвореннями особистості старшого дошкільника органічно пов”язана його установка на досягнення бажаного результату в різних видах діяльності.
ІІІ. На основі зазначених змін формується довільність поведінки і нове ставлення дитини до себе, своїх можливостей та вчинків.
ІV. - здатність до рефлексії. Вона полягає у тому, що дитина починає оцінювати себе з точки зору інших людей, навчається ніби з боку аналізувати свої дії і приймати рішення, враховуючи при цьому можливу реакцію на дії партнерів по спілкуванню. Із здатністю до рефлексії пов”язане і таке новоутворення старшого дошкільного віку, як антиципація, тобто передбачення можливих дій та оцінок з боку інших, упередження тієї чи іншої ситуації.
V. виникнення первинних форм довільної уваги, завдяки чому дитина вже здатна підпорядковувати свою увагу вимогам вихователя, зосереджуватися, керувати своєю психічною діяльністю.
Шестирічки вже здатні до вибіркового й усвідомлюваного запам”ятовування.
Мислення дитини відокремлюється від сприймання та водночас від практичної дії і стає відносно самостійним процесом. Залишаючись ще переважно наочно – образним, воно поступово робиться словесним.
У нерозривному зв”язку з розвитком мислення здійснюється і мовний розвиток дитини. На кінець шостого року дошкільники загалом засвоюють систему рідної мови. У цих випадках внутрішнє мовлення виконує функції планування, вгадування, обмірковування того, що слід зробити. Опанування у старшому дошкільному віці зв”язної і виразної мови, засвоєння її граматичних структур, а також розвиток функцій внутрішнього мовлення є основними передумовами засвоєння писемної мови.
Невіддільною від розвитку мислення і мови є уява дошкільників. Зароджується вона у надрах уявлень дитини про навколишню дійсність, але не зводиться тільки до них. Старші дошкільники здатні вже керувати процесом фантазування для досягнення певної мети.
Завдяки цьому можна говорити про розвиток не лише репродуктивної уяви, а й про зародження її творчих форм. У зв”язку з формуванням внутрішнього світу дитини, образу її „я”, самооцінки та інших новоутворень з”являється також особливий вид уяви - мрія, що знаходить свій вияв у створенні образів бажаного майбутнього.
За умови правильного виховання дітей звичною для них стає побутова праця. Більшість старших дошкільниківпочинає усвідомлювати суспільну користь своєї праці як допомогу

Дата добавления: 2015-05-22