Керівництво психокорекційної групою

Групова форма психокорекції: структура групи, лідерства, ролі. Згуртованість групи. Групова напруга. Фази розвитку групи. Керівництво психокорекційною групою. Етичні вимоги до керівника корекційнрї групи.

Групове напруга - під час спільної діяльності члени групи можуть протистояти один одному, у поглядах, відносинах і потреби. Необхідність пристосування до групи обмежує потреби окремих членів групи, засмучує їх плани. У результаті з'являється антипатія, неприязнь, агресивність, конфлікти між учасниками групи, між групою і керівником. Що виникає напруга природно виникає при взаємній інтеракції членів групи. Воно необхідне як рушійна сила, імпульс, який стимулює зусилля змінити своє теперішній стан, як фактор, що підтримує орієнтацію проведеного обговорення на висловлювання негативних переживань і почуттів, як фактор, який спонукає прояв негативних стереотипів поведінки.

Фази розвитку групи - цей процес починається зі стадії залежної поведінки, відбувається через виникнення, загострення, дозвіл внутрішньогрупових конфліктів і просувається до формування групової згуртованості й ефективному вирішенню проблем. Виділяються наступні фази групового процесу:

1 фаза - орієнтація і залежність;

2 фаза - конфлікти і протест;

3 фаза - розвиток зв'язків і співробітництво;

4 фаза-цілеспрямована діяльність

Група - це реальний світ в мініатюрі. У ній існують ті ж, що і в житті проблеми міжособистісних відносин, поведінки, прийняття рішень і т.д. Тим не менше від реального світу це штучно створення лабораторія відрізняється тим, що у тренінговій групі кожен може бути і експериментатором і предметом експерименту. Тут можливе вирішення завдань, яке неможливо розв'язати в реальному житті.

Т-групи або групи соціально - психологічного тренінгу, великою частиною створюються і використовуються для навчання правильної поведінки у різних ситуаціях міжособистісного спілкування. У них обговорюються проблеми з якими учасники зіштовхуються в повсякденному житті, ведеться пошук їх вирішення. Заохочується дослідне, зацікавлене ставлення до дійсності, а також здатність бути і залишатися самим собою у взаємодії з людьми. СПТ спрямований на оволодіння певними соціально-психологічними знаннями, розвиток комунікативних здібностей персоналу, рефлексивних навичок, здатності аналізувати ситуацію, поведінку, стан як членів групи, так і свої власні, вміння адекватно сприймати себе і оточуючих. При цьому виробляються і коригуються норми особистісної поведінки і міжособистісної взаємодії, а так само розвивається здатність гнучко реагувати на ситуацію швидко перебудовуватися в різних умовах і різних групах.

Важливу роль у груповий корекції відіграє поведінка психолога, яке значною мірою визначається її теоретичної орієнтацією. Позиція його може бути директивною і недирективної.

Основні завдання групового психолога:

1. Спонукання членів групи до прояву відносин, установок поведінки, емоційних реакцій, а так само розробку запропонованих тем.

2. Створення в групі умов для повного розкриття клієнтами своїх проблем, і емоцій в атмосфері взаємного прийняття, безпеки, підтримки і захисту.

3.Розробка і підтримування в групі певних норм, гнучкість у виборі директивних і недирективна технік впливу.

Засоби впливу можна розділити на два види: 1) вербальні, 2) невербальні.

До вербальним належить:

1. Структурування ходу занять;

2. Збір інформації;

3. Інтерпретація;

4. Переконання і перепереконання;

5. Надання інформації;

6. Постановка завдання.

До невербальних належить: хвилинка, пантоміміка. Робота під наглядом супервізора дозволяє звернути увагу на ригідні способи розв'язання деяких групових проблем психологом обговорити тактику поведінки у деяких унікальних ситуаціях, що виникають у групі.

І. Ялом (1975) виділяє дві основні ролі групового керівника:

1. Технічний експерт;

2. Еталонний учасник.

С. Кратохвіп (1978) описує 5 основних ролей групового керівника:

1. Лідер;

2. Аналітик;

3. Коментатор;

4. Експерт;

5. Автентична особистість.

Чотири основні стилі керівництва:

1. Емоційна стимуляція;

2. Опіка;

3. Пізнавальна орієнтація;

4. Виконавча функція.

КО - тренери: Часто груповий керують два тренери. У деяких випадках в ролі КО - тренера виступає початківець психолог, який отримує досвід керівництва групою, в інших випадках профессіональнгий рівень тренера і КО - тренера однаковий.

Типові помилки керівника групи:

1. Небезпечна тенденція використання провідним членів групи у власних інтересах.

2. Прагнення досягти своїх прихованих і невисловлених цілей.

3. Орієнтація лише на одну стратегію або на одні метод: може послужити підставою для недовіри групи до ведучого.

4. Отягощаемость власними великими переживаннями, на основі чого може виникнути потреба центрувати групу на себе.

5. Неприйняття особистісного емоційного участі в групі.

76. Діагностика здібностей.

Діагностика здібностей та прогнозування успішності діяль-ності здійснюється, зазвичай, з метою визначення придатності індивіда до певного виду діяльності при професійному відборі. Крім того, прогнозування успішності діяльності на основі психоло-гічних та психофізіологічних показників (до початку діяльності) дозволяє оптимізувати процес навчання і застосовується під час:- підбору та комплектування навчальних груп;- організації індивідуального підходу до конкретного респондента з трансформацією методики, організації та проведения навча-льного процесу- пошуку ВІДПОВІДНИХ до професійних вимог компенсаторних можливостей індивіда тощо.

Методи вивчення загальних і спеціальних здібностей. В даний час у психологічній діагностиці виділяють методи вивчення загальних і спеціальних здібностей. Проте в самих методиках такий поділ не завжди строго дотримується. Як ми побачимо з подальшого виклада, у батареї тестів окремих здібностей поряд із завданнями, спрямованими на вивчення спеціальних здібностей, включені завдання, узяті з тестів інтелекту. У свою чергу, тести інтелекту передбачають вивчення спеціальних здібностей (технічних, математичних). Інтелект тривалий час розглядався дослідниками як єдина, неподільне властивість.

Дата добавления: 2015-05-22