Антропологічні теорії про природу людини

Філософія і наука про природу людини.

Філосо́фія (від грец. φιλοσοφια — в дослівному перекладі означає: «пошук істини», «любов до мудрості», «любов до знань») — людське мислення, один з видів людської життєдіяльності, теоретична форма світогляду; особливий вид мислення, на якому думка усвідомлює себе саму у своєму ставленні до дійсності та шукає остаточних, абсолютних засад для власних актів і людського самоствердження у світі. Предметом філософії є відношення людини і світу.

Поняття «філософія» утворене від стародавнього поняття «софії», яке за значенням є близьким до таких понять як «правда», «істина», «вища, божественна мудрість», «премудрість» і дослівно означає «любов до мудрості», З точки зору древніх справжнє знання, премудрість, істина, правда, в усій повноті доступна лише Божеству (Богу або богам) і одночасно з тим є одним з проявів Божества. Людям дано володіти лише частковими, неповними знаннями про дійсність, осягнути істину в усій повноті їм на жаль не дано. Але у них є можливість на протязі життя займатися пошуком істини, збільшувати власні знання з метою якомога ближче наблизитися до неї, тобто до Божества. Тому заняття пошуком істини, заняття філософією гідне справжньої людини. Запровадження поняття «філософія» приписується грецькому мислителю Піфагору.

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження

Філософське мислення

· має гранично широкий рівень узагальнення, що виходять на межу буття і небуття

· постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого вибору

· окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й такою, якою має бути

· є більшою мірою мисленням про мислення, ніж мисленням і думкою про якусь реальність

· постає внутрішньопов'язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим

· прагне поставити і розв'язати граничні, абсолютні проблеми людського буття

Отже, з ускладненням стосунків між людьми, а також взаємозвязків людини з умовами свого буття, виникла потреба у специфічному способі бачення, аналізу і оцінки явищ, що визначає характер ставлення до них. Тобто виникла потреба світогляду. Історично першими формами світогляду були міфологія та релігія. Філософія виникла як особливий вид критичного мислення, як антитеза міфології.

Філософська думка завжди проявляла особливий інтерес до вивчення проблеми людини і людського. Яка своєрідність людської істоти? Як в ній пов’язані природне і соціальне, індивідуальне і родове? На що націлені думки і дії людини? Чого вона бажає, у що вірить, на що сподівається? До усвідомлення цих та інших питань людського буття незмінно звертається кожне покоління людей, прагнучи виробити нові шляхи, цілісний підхід до осягнення людини. Відомий західний мислитель ХХ ст. Е.Кассірер писав про три розуміння людини, які не стикуються між собою: релігійне, філософське і наукове. В релігії людина представлена як деяка недосконала подоба Бога, яка усвідомлює і переживає свою недосконалість, і тому здатна пробачити недоліки та гріхи інших людей. Вихідним пунктом філософського осягнення людини стає пізнаюче “Я”, яке завдяки власній автономії, свободі та розумності, оволодіває світом в свідомості і практиці. Наука характеризує людину як вершину еволюції живих істот. Філософія відмічає серйозні вади, притаманні науково-природничому розумінню людини:

а) як біологічна істота вона значно слабша у порівнянні з багатьма тваринами і, разом з тим, стала сильнішою за них;

б) немає природжених інстинктів, які забезпечують виживання, однак володіє здатністю гнучкої адаптації;

в) не народжується завершеною людською істотою, а змушена ставати нею в процесі культурного розвитку.

Філософія вбачає в ній духовну, розумну, діяльну істоту. Людині притаманні релігійна віра, ціннісні орієнтації, пам’ять про минуле і надія на майбутнє, почуття гумору, переживання своєї смертності. Завдяки розуму вона здатна контролювати свої інстинкти і потяги.

Одним з найбільш впливових напрямків сучасної західної філософії є філософська антропологія. Центром її досліджень стала проблема сутності людини і структура цієї сутності. Кожна людина періодично стикається з необхідністю вирішувати життєво важливі для себе завдання. Осмислюючи варіанти їхнього вирішення і обираючи один з них, вона таким чином визначає себе, сенс власного існування. Зорієнтувати її в цьому пошуку може нароблений світовою філософською думкою спектр теоретичних моделей людського буття (концепції М. Шелера, М. Бердяєва, А. Гелена, Е Кассірера та ін.). Будь-яка така модель являє собою своєрідне рішення головних проблем людського існування, які складають найважливіші питання філософської антропології:

про природу і сутність людини;

про її походження і положення в світі;

про сенс і цінності людського життя.

Справа в тому, що обираючи певний варіант вирішення своєї конкретної життєвої задачі, людина одночасно з необхідністю позначає свою позицію і у ставленні до зазначених філософських питань, хоч далеко не завжди усвідомлює цю обставину.

Дата добавления: 2015-05-22