Увага: поняття, види, властивості, та фактори,що визначають спрямованість уваги

Будь-які процеси пізнання, спрямовані на той чи інший об´єкт, який у них відображається: ми сприймаємо щось, думаємо про щось, що-небудь уявляємо. Тому у кожному психічному процесі завжди є певне ставлення особистості до світу, суб´єкта до об´єкта, свідомості до предмету. Таке відношення знаходить вираз в увазі.

Людина уважна, коли не тільки чує, але слухає чи навіть прислухається, не тільки бачить, але й дивиться чи навіть вглядається, тобто коли підкреслена або підвищена активність нашої пізнавальної діяльності. Інакше кажучи, увага — це, насамперед, динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності: вона виражає переважний зв´язок психічної діяльності з певним об´єктом, на якому вона зосереджена.

Водночас, мозок людини не здатний відразу переробити всі сигнали, що одночасно надходять від багаточислених рецепторів. Такі сигнали не можуть одночасно відобразитись у свідомості. Звідси увага — це вибіркова спрямованість на той чи інший об´єкт та зосередженість на ньому.

Увага — це психічний процес, який полягає у спрямованості та зосередженості свідомості, інших психічних процесів на певному об´єкті, явищі чи діяльності.

Завдяки увазі людина вибирає необхідну інформацію, забезпечує вибірковість різних програм своєї діяльності, зберігає належний контроль над своїми діями. Проте увага — не самостійний психічний процес, бо не може виявлятися поза іншими процесами. Людина уважно чи неуважно дивиться, слухає (тобто сприймає), думає (тобто мислить) або щось робить. Тож увага — лише сторона різних психічних процесів.

Увага зазвичай виражена у міміці, поставі, рухах. За увагою завжди стоять інтереси та потреби, настанови та спрямованість особистості. Вони викликають зміну відношення до об´єкта. А зміна ставлення до об´єкта виражається в увазі — у зміні ясності та чіткості змісту, на якому зосереджена пізнавальна діяльність.

Вести мову про увагу, її наявність або відсутність можна лише стосовно певної діяльності — практичної або теоретичної. Людина уважна, коли спрямованість її думок регулюється спрямованістю її діяльності, і обидва напрямки, у такий спосіб, співпадають.

У психології розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.

Мимовільна увага виникає незаплановано під впливом зовнішніх подразників та не вимагає вольових зусиль, триває доти, поки діє зовнішній подразник. Тому цей вид уваги називають також ненавмисним. Вона спостерігається вже у новонароджених.

Довільна увага виникає і розвивається в результаті вольового зусилля та напруги людини і характеризується цілеспрямованістю, організованістю, підвищеною стійкістю. Цей вид уваги ще називають навмисним.

Післядовільна увага виникає з довільної і спрямовує пізнавальні процеси людини в особисто значимій для неї діяльності. Вона виникає після певних вольових зусиль, але коли людина немовби «входить» у роботу, починає легко зосереджуватися на ній. Післядовільна увага привертається значно меншими труднощами, тут часто допомагає ще й звичка. Тому таку увагу іноді називають вто

ринною.

Існують зовнішні та внутрішні фактори, що визначають спрямованість уваги.

До зовнішніх факторів належить абсолютна сила подразників. Так, приголомшливі розкоти грому в небі, салют чи постріл з вогнепальної зброї неподалік змушують людину звернути увагу на ці звуки. Важливе значення має і відносна сила подразника. Серед тихої ночі навіть слабкий шурхіт буде чутним. Тому, якщо особа стверджує, що вона не звернула увагу на який-небудь сильний подразник, то це може свідчити про те, що або вона знаходилась в якому-небудь психофізіологічному стані, або просто не бажає з якоїсь причини говорити правду.

Для привертання уваги має значення і раптовість подразника, навіть коли він і не дуже сильний. Рухомі предмети, а також новизна, зміна у звичному не залишаються непоміченими. Так само на увагу впливають контрастні предмети чи явища. Наприклад, на високу людину швидше звернуть увагу, коли поруч з нею перебувають люди низького зросту.

До внутрішніх факторів, що визначають спрямованість уваги, належать відповідність зовнішніх подразників потребам людини, значимість, яку вона надає цим подразникам, а також відчуття та емоції. Зголодніла людина відчує запах їжі, що долітає з кухні, тоді як ситий може не звернути на це уваги. Все, що викликає у нас інтерес, відповідає схильностям і смакам, діє на почуття, привертає нашу увагу. Крім того, важливе значення для привертання уваги має минулий довід людини.

До критеріїв оцінки або властивостей уваги відносять: обсяг уваги, сконцентрованість та розподіл уваги, стійкість уваги, перемикання уваги та уважність.

Обсягом уваги є кількість предметів, що сприймаються одночасно. Зазвичай людина сприймає 5—9 об´єктів з 12. В середньому — 7 об´єктів. Недарма цифра 7 з давніх-давен вважається магічною («сім чудес світу»). Коли об´єкти, які сприймаються, якось пов´язані один з одним, то число об´єктів, що людина помітить, буде більшим.

Сконцентрованість уваги полягає у виділенні чогось, на що спрямована увага, у зосередженості на чомусь. Інколи людина настільки заглиблюється в діяльність чи спостереження, що не помічає навколо нічого іншого.

Розподілом уваги є вміння одночасно слідкувати за кількома об´єктами, явищами чи за виконанням різних дій. Деякі шахісти можуть вести одночасно з неослабленою увагою декілька партій. Розподіл уваги є професійно важливою ознакою для представників деяких професій, наприклад, працівників текстильної промисловості, яким доводиться одночасно слідкувати за кількома верстатами. Розподіл уваги надзвичайно важливий і для педагога, якому необхідно тримати у полі свого зору всіх присутніх в класі, аудиторії. При розподілі уваги важливе значення має добра обізнаність хоча б з однією з тих дій, які доводиться виконувати одночасно. Як правило, на одній з них людина зосереджує свою увагу, інші ж виконує майже автоматично.

Стійкість уваги позначає велику опірність відволіканням, завдяки чому людина може довго зосереджуватись на певному предметі чи дії. Дана властивість уваги залежить від ряду факторів: особливості матеріалу, ступеня його складності, знайомості, зрозумілості, ступеня інтересу суб´єкта до нього, індивідуальних особливостей особистості. Серед останніх важливою є здатність шляхом свідомого вольового зусилля тривалий час підтримувати свою увагу на певному рівні, навіть, якщо той зміст, на який вона спрямована, не становить безпосереднього інтересу, і збереження його в центрі уваги.

Перемиканням уваги є її свідоме та осмислене переміщення на новий об´єкт чи явище.

Уважність є рисою особистості, яка наділяє людину спостережливістю, здатністю краще сприймати навколишній світ. Уважна людина реагує на події швидше й переживає їх часто глибше. Маючи цю рису, людина легко зосереджується, у неї добре розвинута мимовільна увага. Навіть за браком інтересу до роботи уважна людина може швидко мобілізувати довільну увагу, змусити себе зосередитися на складному й нецікавому занятті.

Слідчий, проводячи обшук, вивчає обстановку приміщення, досліджує окремі предмети, спостерігає за поведінкою присутніх, керує діями своїх помічників та працівників органів дізнання, відчуває при цьому безліч сторонніх впливів, значна частина яких заважає його роботі. Тому він повинен відкинути все, що стоїть на заваді його діяльності. Поряд з цим, пізнавальна суть обшуку зумовлює необхідність слідчого протягом певного часу, зберігаючи стійкість уваги на одному об´єкті, одночасно розподіляти увагу на інші, швидко перемикатись з одного об´єкту на інший.

При допиті на перший план виступають вже не перемикання та розподільність уваги, скільки її сконцентрованість, стійкість та обсяг.

Ще більш сконцентрованою повинна бути увага при огляді предметів, речових доказів, вивченні документів, кореспонденції.

Дата добавления: 2015-05-22