Особливості посмертної судово-психологічної експертизи

У рамках висвітлення питання класифікації судово-психологічної експертизи, важливо зупинитись особливостях посмертної судово-психологічної експертизи. У зарубіжній, переважно англомовній, літературі її називають psychological autopsy (термін запропонований Е. Шнейдманом у 1958 р.). Необхідність у призначенні та проведенні посмертної судово-психологічної експертизи може виникнути при розслідуванні та розгляді різних категорій кримінальних і цивільних справ.

Так, у кримінальних справах її призначають та проводять: 1) щодо осіб, які вчинили самогубство, коли постає питання у застосуванні ст. 120 КК України (доведення до самогубства), для чого необхідно з´ясувати психологічний стан померлого в період, що передував смерті або в момент її настання та встановити ймовірні причини виникнення такого стану; 2) при розслідуванні фактів насильницької смерті, коли слідчий перевіряє версію про можливе вбивство, інсценоване під самогубство, чи, навпаки, самогубство, замасковане під вбивство; 3) для допомоги у розмежуванні самогубства, вбивства та смерті в результаті нещасного випадку.

Окрім кримінального процесу, посмертна судово-психологічна експертиза у даний час доволі часто призначається і у цивільному судочинстві для діагностики психічного стану підекспертного, що передував укладанню цивільно-правових актів (заповіту, дарування, купівлі-продажу, вступу у шлюб і т. п.). Враховуючи, що випадки, де необхідно розмежувати самогубство та вбивство зустрічаються набагато рідше, ніж оспорювання заповіту спадкоємцями (або інші цивільно-правові питання), саме у цивільному процесі можна очікувати найінтенсивніший приріст кількості психологічних посмертних судових експертиз.

Традиційно дослідники підкреслюють значну складність проведення посмертної судово-психологічної експертизи внаслідок відсутності безпосереднього підекспертного. Людини вже немає серед живих, але постає завдання з´ясувати психологічні особливості її особистості, стійкі мотиви поведінки, інтереси, ціннісні орієнтації, охарактеризувати емоційно-вольову сферу та рівень інтелекту, розглянути коло міжособистісних стосунків і способи вирішення конфліктів, що виникали.

У зв´язку з цим, істотне значення має повнота матеріалів кримінальної та цивільної справи, що містять відомості про особу (характеристики з місця роботи або навчання), її письмову та продукцію (листи, щоденники, записки, аудіо- та відеозаписи, електронні носії інформації тощо), висновок судово-медичного експерта, протоколи допитів родичів, друзів, близьких людей.

При збиранні інформації про особу потерпілого не слід нехтувати відомостями про його розвиток в дитинстві, шкільну успішність, характер взаємовідносин в сім´ї, особливо коли розслідується самогубство підлітка. У випадку суїциду військовослужбовця необхідні матеріали, що характеризують особу загиблого до призову на військову службу. Доцільно з´ясувати також стан здоров´я потерпілого, які захворювання він переніс. Викликає інтерес ступінь релігійності загиблого, наявність різних проблем — фінансових, службових особистих, кримінальних — та його відношення до них.

На практиці нерідко виникає потреба вирішити експертним шляхом питання, які знаходяться на стику психології та іншої науки або практичної сфери. Знань лише одних психологів у таких ситуаціях буває недостатньо. Тому у подібних випадках призначається комплексна судова експертиза.

Дата добавления: 2015-05-22