Модуль 5

Тема 9. Україна в складі СРСР /1922-1939 рр./

Вивчення теми повинно привести до розуміння та знання:

· ідеологічної доктрини більшовицької партії;

· змісту та наслідків політики воєнного комунізму;

· причин переходу до нової економічної політики;

· змісту та наслідків НЕПу;

· особливостей національно-державного будівництва;

· характерних рис політики коренізації (українізації);

· причин індустріалізації, методів її проведення, джерел накопичення коштів, наслідків для СРСР в цілому та УСРР зокрема;

· причин, методів проведення та наслідків запровадження в Україні колгоспного ладу;

· з місту поняття «тоталітарний режим»;

· становища західноукраїнських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччині.

Сім неповних років війни та громадянської смути призвели підпорядковані більшовикам території колишньої Російської імперії до стану руїни. В одній лише Україні побоїща, розстріли та епідемії, пов'язані з війною, особливо громадянською, забрали близько 1,5 млн життів. Нестача харчів, палива, безробіття змусили сотні тисяч людей виїхати з міста у село. Практично припинилося виробництво товарів. Було очевидно, що остаточно виснажене суспільство не готове до корінних соціальних перетворень, що їх планували більшовики.

Між тим, більшовицька партія не збиралася відмовлятися від свого стратегічного завдання – побудови соціалізму, навіть в умовах розореної війною країни. Тому ще під час громадянської війни встановлення влади більшовиків у будь-якому регіоні супроводжувалося запровадженням політики воєнного комунізму, в основі якої лежало прагнення встановити соціалістичний лад в економіці і водночас забезпечити продуктами Червону армію та голодуючі російські міста.

Зміст політики «воєнного комунізму»

Відміна товарно-грошових відносин, натуралізація в оплаті праці (карткова система розподілу продуктів, зрівняльний розподіл)

Мілітаризація праці (загальна трудова повинність, трудова мобілізація)

Введення продрозкладки (примусового вилучення надлишків сільськогосподарської продукції)

Заборона приватної торгівлі

Повна націоналізація промислових підприємств

Зміст політики «воєнного комунізму»

Знаряддям виконання цієї політики стали: військові загони (продзагони), комісари, комітети незаможних селян, які примусово вилучали в селян всі «надлишки» сільськогосподарської продукції. Компенсація не передбачалась.

Наслідки політики «воєнного комунізму»

Політична криза. Селянські повстання по всій території України

Виникла криза сільськогосподарського виробництва. Селяни зменшили обсяги оброблюваних земель на ⅓.

Кризу промисловості, спричинену війною, подолати не вдалося. Обсяг промислового виробництва в Україні в 1920 р. становив 10% від рівня 1913 р.

Більшовики на чолі з Леніним змушені були визнати провал політики “воєнного комунізму” і після рішень Х з’їзду РКП(б) (березень 1921 р.) ввели “нову економічну політику” (НЕП).

Зміст НЄПу

В селі	В місті
· Заміна продрозкладки фіксованим продподатком. · Дозвіл на вільну торгівлю надлишками сільськогосподарської продукції. · Дозвіл на оренду землі	· Відміна загальної трудової повинності. · Ліквідація зрівняльної системи оплати праці. · Часткова приватизація промисловості (спочатку дрібної, потім середньої). · Перехід державних підприємств на госпрозрахунок; · Здача державних підприємств в оренду.
Отже, НЕП передбачав часткове відновлення товарно-грошових відносин, введення в обсяг стійкої грошової одиниці – забезпеченого золотом червінця.

Перехід до НЕПу ускладнювався рядом обставин:Ваш обозреватель не поддерживает встроенные рамки или он не настроен на их отображение.

- політичними. Значна частина радянського і партійного керівництва не розуміла суті НЕПу і вимагала повернення до звичних „воєнно-комуністичних” методів керівництва. Це породжувало численні дискусії в партії та суспільстві, що супроводжувались боротьбою за владу, в якій врешті решт переміг Й.Сталін;

- політико-економічними. Влітку 1921 р. південь України, як і російське Поволжя, охопила посуха. Оскільки мешканці цього регіону були в опозиції до радянської влади і, за даними ЧК, готові підтримати плани підпільно-партизанського штабу Юрія Тютюнника щодо визвольного походу проти більшовиків, проти них були вжиті заходи: в селян забрали той невеличкий врожай, який їм вдалося зібрати. Наслідок – восени 1921 р. виник голод, від якого померло біля 1,5 млн. селян.

- економічними. Підприємства, отримавши самостійність та перейшовши на госпрозрахунок, щоб швидше відновити виробництво і збільшити свої прибутки, різко підняли ціни на промислову продукцію. Оскільки ціни на сільськогосподарську продукцію, через зубожіння населення, не могли так швидко зростати, виникла криза збуту, яка отримала назву „ножиці цін”. Зазначимо, що вона була подолана економічними методами.

Запровадження НЕПу мало помітні економічні наслідки. Уже в 1927 році українські селяни обробляли на 10% більше землі, ніж в 1913 р. Сягнуло довоєнного рівня виробництво предметів споживання, повнокровно запрацювала грошова система.

В грудні 1922 р. було завершено підготовчу роботу по створенню Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 30 грудня в Москві відбувся І з’їзд Рад СРСР. В ньому взяли участь делегації Російської, Української, Білоруської та Закавказької радянських республік. З’їзд затвердив Декларацію про утворення Союзу РСР і Союзний договір. Було обрано Центральний Виконавчий Комітет СРСР, його очолили 4 співголови (від України – Г.Петровський). В 1924 р. була прийнята Конституція СРСР, в 1925 р. – Конституція УСРР.

Політика, спрямована на активізацію творчого потенціалу народів новоствореного СРСР, сприяла прогресу економіки. Правда, вона проводилася таким чином, щоб ця активність не вийшла з під контролю партійного керівництва. В цьому суть політики коренізації, яка в Україні отримала назву українізації, і мала на меті зняти наростаюче протиріччя між народними масами і партійно-радянсько-господарським апаратом.

Зміст політики коренізації

Врахування національних факторів при формуванні партійного та державного апарату.

Організація мережі навчальних закладів усіх ступенів.

Підготовка, виховання та висунення кадрів корінної національності.

Глибоке вивчення національної історії.

Створення закладів культури та видання газет і журналів, книг мовою корінної нації.

Відродження і розвиток національних традицій і культури.

Коренізація

Дата добавления: 2015-05-22