Успіхи коренізації в Україні

• розширилося вживання української мови. У 1922 р. українською мовою велося менше 20% діловодства, у 1927 р. – 70%;
• зросло число українців в урядових установах. У 1923 р. українці складали лише 35% службовців., у 1927 р. – 54%;
• істотно покращилася освітні показники. Число писемних збільшилося: в місті з 40% до 70%; в селі з 15% до 50%. Понад 80% загальноосвітніх шкіл і 30% вузів вели навчання українською мовою. Вона ж була впроваджена в офіцерських школах;
• відродилася українська книга, періодичні видання. У 1922 р. в Україні друкувалося українською мовою 27% книжок, близько 10% газет і журналів. У 1927 р. ці показники сягнули рубежу 50 і більше відсотків;
• збільшилося число українців серед міського населення. Якщо в 1923 р.
• в Харкові українці складали 38%, то в 1933 р. – 50%
• в Луганську українці складали 7%, то в 1933 р. – 31%
• в Дніпропетровську українці складали 16%, то в 1933 р. – 48%
• бурхливого розвитку набули гуманітарні науки, література, мистецтво, театр;
• в 1921 р оформилася українська автокефальна православна церква.

Успіхи коренізації дали підставу називати цей період українським ренесансом.

НЕП і коренізація сприяли досягненню СРСР довоєнного рівня розвитку економіки, проте цього була замало. Більшовики прагнули приступити до виконання стратегічного завдання партії – побудови соціалізму. Тому на XIV з’їзді ВКП(б) у 1925 р. був взятий курс на індустріалізацію, тобто на перетворення країни з аграрної та відсталої на високорозвинену індустріальну. Індустріалізація мала забезпечити:

• економічну самостійність і незалежність країни;
• зміцнення обороноздатності, захист від зовнішніх зазіхань;
• створення матеріально-технічної бази для модернізації всіх галузей народного господарства;
• стимулювання неухильного зростання продуктивності праці.

Індустріалізація потребувала значних капіталовкладень. Джерелами її фінансування стали:

• випуск паперових грошей;
• режим економії, скорочення адміністративного апарату;
• податки з населення, пограбування селянства з метою вилучення зерна - основного експортного продукту СРСР;
• розширення продажу горілки. У 1927 р. бюджет отримав 500 млн. крб., а у 1934 р. – 6,8 млрд. крб. «п’яних грошей»;
• збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, хліба;
• зростання експлуатації: селян, робітників, мільйонів в’язнів ГУЛАГу;
• примусові внутрішні позики.

Особливості індустріалізації в Україні:

• виділення з загальносоюзного бюджету значних коштів. За роки І п’ятирічки - понад 20%;
• зосередження уваги на крупних промислових об’єктах (Запоріжсталь, Криворіжсталь, Азовсталь, ДніпроГЕС, Дніпропетровський алюмінієвий, Краматорський машинобудівний, Харківський тракторний заводи тощо);
• нерівномірність розміщення промислових об’єктів в регіонах республіки. Донбас та Придніпров’я помітно випереджали Правобережжя;
• створення нових галузей виробництва в усіх напрямах промисловості, особливо у важкій промисловості;
• відставання перебудови легкої та харчової промисловості;
• витіснення приватного власника з виробництва йшло вищими темпами, ніж в цілому по СРСР;

Дата добавления: 2015-05-22