Емоційність у структурі особистості

Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість. Емоційна лабільність й імпульсивність.

Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором. Особистість — це поняття, вироблене для відображення біо-соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності^, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людинидо конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Емоційність - це швидкість і глибина емоційної реакції людини на ті чи інші події. Для емоційної людини велике значення має все, що відбувається з нею і довкола неї. У неї набагато сильніше, ніж у неемоційної людини, виражені тілесні реакції, зв'язані з емоціями. Емоційна людина майже не буває спокійною, постійно перебуває під владою будь-яких емоцій, у стані підвищеного збудження або, навпаки, пригніченості.

В залежності від вираження різних сторін емоційності відрізняються різні емоційні типи людей, які відносять до різних типів темпераменту. Одна з перших спроб була зроблена Хей-мансом Ле-Сенном. В нього типи виділяються по сполученню трьох основних характеристик: емоційності, як ступені виникнення емоційного стану в даній ситуації, а також його інтенсивності; активності - потреби в дії, здійснення плану; первинності, як стороні емоційності, яка виражає швидкість зникнення емоцій. Згідно сполучень цих властивостей, він виділяв: нервовий тип, сентиментальний, бурний, пристрасний,, сангвіністичний, флегматичний, аморфний та апатичний тип.. Ще з давніх часів було прийнято відрізняти чотири основні типу темпераменту, які відрізняються між собою по динаміки виникнення та інтенсивності емоційного стану. Так, для холеричного типу характерно швидке виникнення сильних почуттів, для сангвінистичного – швидке виникнення слабких почуттів, для меланхолічного – сильні почутті, які повільно виникають, а для флегматичного – слабкий тон почуттів, які повільно виникають.

Запальну особу характеризують емоційна вразли­вість, бурхлива реакція на емоційні подразники, ситуа­ції, нездатність переборювати надмірне емоційне збуд­ження під час складної діяльності. Емоційно-запальні люди не здатні проявляти силу волі, терплячість, напо­легливість, самовладання та витримку. Вразливість. Вона проявляється у бурхливому емо­ційному реагуванні на події, ситуації, предмети, сто­сунки. Її зумовлюють типологічні (тип нервової систе­ми) особливості людини, життєвий досвід, спонукальна сфера, час, відсутність самовладання. У вразливих людей емоції переважають над пізнавальною функцією сприйняття світу. Вразливість як здатність до основаних на багатій уяві соціальних переживань має своєю перед­умовою емоційне забарвлення, нечітке сприйняття.

Емоційна лабільність — це патологія нервової системи, яка характеризується нестійким настроєм і його зміною. Основна особливість патології в тому, що це відбувається під впливом подій, які не мають на увазі яскравою реакції. Безумовно, проблема норми в психіатрії досі зберігається, тому перш ніж ставити діагноз "емоційна лабільність", потрібно врахувати будова темпераменту людини і його вік. Так, подібна особливість нервової системи у підлітків далеко не у всіх випадках відноситься до патології: гормональні сплески і проблема соціалізації, а також загальне становлення особистості можуть протікати з нервовою і емоційною нестійкістю. Тут необхідно враховувати радикальність проявів відносно норми, однак норма, знову ж таки, не має чітких меж.

Загальна характеристика і симптоматика. Лабільність нервової системи відносять до одного з її властивостей в диференціальної психології. Це означає швидкість виникнення і припинення нервових процесів, а взагалі лабільністю називають функціональну рухливість.

Емоційна лабільність може досягати високого ступеня в своєму прояві, аж до афективної вибуховості.

На неї можуть нашаровуватися риси інших типів: Истероидного.Нестійкого. Сенситивного.

Лабільно-афективна психопатія може поєднуватися з проявами вищезазначених типів.

Для неї характерні такі риси і стану:

Виникнення афективних спалахів по незначному приводу: вони швидко виникають і швидко проходять;Зміна гнівного стану сльозами;Відсутність грубої агресії; У супроводі афекту виступають: плач, лайку, кидання речей, стогони.Часта зміна настрою призводить до непосидючості і незібраність, а також швидкій зміні інтересів (тому часто бувають конфлікти і проблеми в сім’ї, на роботі, в навчанні). Відсутність адекватної оцінки своєї поведінки.

Емоційна лабільність при астенічному синдромі. Такий стан емоційного фону характерно для багатьох захворювань. Наприклад, практично завжди воно супроводжується невротизм. Однак слід приділити більше уваги тій емоційній лабільності, яка виникає під впливом астенічного синдрому, тому тут її прояви виникають частіше за інших. Емоційно-лабільний астенічний розлад виникає як наслідок дисциркуляторних енцефалопатій, а також через деякий час (1-2 роки) після черепно-мозкових травм. Астенічні прояви спостерігаються в осіб, які здійснювали спробу самогубства, що, ймовірно, і відбувалося на фоні емоційної лабільності. Астенічний синдром і емоційна нестійкість — два симптоми, які в сукупності дають депресивний стан, що супроводжується раптовим плачем або сміхом. Вони можуть виникати після перенесення людиною наркозів, енцефалітів, а також при пухлинах головного мозку. Емоційна лабільність виникає і при ряді інших захворювань, які пов’язані з порушенням функціонування судин головного мозку:

Атеросклероз.Гіпертонія або гіпотонія.Тромбангіїт. Вегето-судинна дистонія у гострих проявах може призводити до емоційної лабільності. При цьому спостерігаються раптові стану розчулення і сентиментальності, а також підвищена сльозливість через емоційних станів.

Імпульсивність — риса характеру, що виражається в схильності діяти без достатнього свідомого контролю, під впливом зовнішніх обставин або в силу емоційних переживань. Як вікова особливість імпульсивність проявляється переважно в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, що обумовлено недостатньою сформованістю функції контролю за поведінкою. При нормальному розвитку така форма імпульсивності достатньо оптимально коректується у спільних іграх дітей, в яких виконання рольових правил вимагає стримування своїх безпосередніх спонукань і врахування інтересів інших гравців, а також трохи пізніше в навчальній діяльності. При досягненні підліткового віку імпульсивність знову може виявлятися як вікова особливість, пов'язана вже з підвищенням емоційної збудливості в цьому віці. Імпульсивність в психології передбачає собою особливість у поведінці людини, яка складається у притаманній йому схильності приймати рішення, діяти по першому спонуканню, під впливом на нього обставин чи емоцій. Імпульсивний індивідуум не схильний обдумувати свої вчинки, але відразу ж реагує на них і згодом часто кається у скоєному. Причиною появи її у підлітків є як наслідок від підвищеної емоційної збудливості. А у дорослих імпульсивність може виявитися при перевтомі, деяких захворюваннях і афекті (тобто при сильному, але короткочасному, емоційному переживанні, яке зазвичай супроводжується щодо різкими внутрішніми і руховими психічними проявами особистості).

Дата добавления: 2015-05-22