Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії

Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.

Серед найбільш популярних напрямів у дослідженні проблеми волі виділяються так звані гетерономні та автономні (або волюнтаристські) теорії волі.

Гетерономні теорії зводять вольові дії до складних психічних процесів не вольового характеру – асоціативних та інтелектуальних процесів.

Автономні теорії волі можна поділити на три групи:

- мотиваційний підхід;

- підхід вільного вибору;

- регуляційний підхід.

Мотиваційний підхід означає, що воля так чи інакше пояснюється з допомогою категорій психології мотивації. У свою чергу він поділяється на 1) теорії, які розуміють волю як надлюдську, світову силу; 2) теорії, що розглядають волю як початковий момент мотивації дії; 3) теорії, які розуміють волю як здатність долати перешкоди.

Підхід вільного вибору полягає у співвідношенні вольових процесів з проблемою здійснення вибору, із ситуацією, в якій нерідко опиняється будь-яка людина.

Регуляційний підхід співвідносить волю з функцією здійснювати контроль, управління та саморегуляцію.

Як відомо, діяльність людини являє собою систему взаємопов'язаних між собою дій, що витікають одна з одної. Вищий рівень діяльності утворюють так звані довільні дії. Їм властиві свідомо поставлена мета і вибір засобів досягнення цієї мети.

Особливий вид довільних дій і складають вольові дії. Вольові дії, зберігаючи всі істотні ознаки довільної дії, включають як необхідну умову подолання труднощів, перепон.

Отже, вольова дія — це дія, яка здійснюється в умовах конфлікту внутрішньо суперечливих тенденцій. Воля саме тоді й виявляється, коли людина зустрічається з труднощами на шляху до мети. Перепони можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Зовнішні перепони - час, простір, протидія людей, фізичні властивості речей. Внутрішні перепони - відношення і установки людини, хворобливий стан, утома тощо. Зовнішні і внутрішні перепони, відображаючись у свідомості, викликають вольове зусилля, яке створює необхідний тонус, мобілізаційну готовність для подолання труднощів.

Вольові дії розрізняються за складністю. Так, молодий чоловік, знайомий із симпатичною дівчиною, долає деякі побоювання, пов'язані з її можливою відмовою. Подібні вольові дії називаються простими. Складна вольова дія включає в себе декілька простих. Людина, виявившись безробітною, приймає рішення освоїти нову спеціальність, яка користується в суспільстві попитом. Прийнявши рішення змінити професію, людина долає низку зовнішніх (невисока зарплатня, відсутність соціального престижу нової професії) і внутрішніх перепон (високий рівень домагань) і втілює свій задум у життя. У свою чергу, складні вольові дії входять до системи організованої вольової діяльності людини, спрямованої на досягнення свідомо поставлених близьких і далеких цілей.

Дослідник В. Іванніков наводить такі характеристики вольової дії:

· усвідомленість, цілеспрямованість, навмисність, її беруть до виконання за власним свідомим рішенням;

· підстави (соціальні чи особисті) для вольової дії існують завжди;

· її спричиняє дефіцит спонукання за активних умов або дефіцит гальмування при стримуванні;

· потребує додаткового спонукання (або гальмування) і закінчується досягненням поставленої мети.

Основні ознаки вольових дій виявляються у:

· свідомому подоланні перешкод на шляху до досягнення мети;

· конкуруючих мотивах;

· наявності вольового зусилля.

Загальні характеристики вольових дій є такі:

· їх виконують на підставі прийняття свідомого рішення;

· спрямовані на подолання як зовнішніх, так і внутрішніх труднощів;

· мають певну суперечність, яка полягає у боротьбі мотивів з початку або в процесі їх здійснення;

· можуть забезпечуватися допоміжним спонуканням чи гальмуванням за рахунок зміни смислу дії і закінчуватися досягненням мети.

Дата добавления: 2015-05-22