Зовсім не таке вже й велике, швидко зробимо, - відповів другий

Ой, яке велике! Тут сидіти й сидіти, - сказав один.

Двоє учнів шостого класу почали заучувати оповідання.

Визначте, який учень краще запам’ятає оповідання, якщо враховувати, що здатність запам’ятовування в них однакова. Якої умови найкращого запам’ятовування дотримуватиметься один з хлопчиків?

Як можна пояснити відмінності у відповідях цих будівельників? Чим зумовлене це явище?

Є давня легенда про майстрів, які підносили каміння до місця майбутнього будівництва. Коли одного запитали, що він робить, той відповів «Хіба не бачите, я тягаю каміння». Другий на це саме запитання сказав: «Я в поті чола заробляю собі на хліб». Третій висловився: «Я будую дім, де житимуть люди».

Спрямованість – одна з найістотніших сторін особистості, що характеризують її мотиваційну сферу, її ініціативну поведінку, яка виходить за межі пасивних реакцій на зовнішні подразники. Основними проявами спрямованості є потреби та мотиви, установки, інтереси, ідеали, переконання, ціннісні орієнтації, рівень домагань.

Потреба — це вимога, яка виявляє залежність людини від певних умов, необхідних для її життя та діяльності. Потреби завжди відображають стійкі життєво важливі залежності організму від середовища.

Мотиви – це пов’язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності. Вони відрізняються одне від одного видом потреби, яка в них виявляється, формами, котрих вони набувають, широтою чи вузькістю, конкретним змістом діяльності, в якій реалізуються.

Особистість може бачити в об’єктах та життєвих явищах те, що вона хоче бачити, а не те, що є насправді. Установки можуть бути і позитивними, якщо вони ґрунтуються на довірі, симпатії, схвальній громадській думці, і негативними, коли вони мають упереджений, необ’єктивний характер.

В усвідомлюваних мотивах завжди виявляється мета діяльності особистості. Об’єкт, що може задовольнити потреби особистості, постає в її свідомості як мета. Якщо особистість чітко усвідомлює власний життєвий шлях і життєву мету й передбачає реальні шляхи для її досягнення, то розкривається перспектива особистості.

ПСИХОЛОГІЧНА ЗАДАЧА 25

Пам’ять – це психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам’ятовування, зберігання, відтворення.

Пам’ять реалізується у вигляді взаємопов’язаних процесів: запам’ятовування, збереження, відтворення і забування.

Запам’ятовування – це закріплення нового матеріалу, засвоєння нових знань. Воно поділяється на мимовільне і довільне, механічне і смислове.

Мимовільне запам’ятовування має місце тоді, коли ми не ставимо собі мети запам’ятовувати щось і не застосовуємо прийомів запам’ятовування. Але дослідження свідчать, що мимовільне запам’ятовування підкоряється завданню діяльності Для повного засвоєння знань необхідним є довільне запам’ятовування. Таке запам’ятовування здійснюється під впливом мнемічної спрямованості, що перетворює його на мнемічну діяльність.

Механічне запам’ятовування – закріплення матеріалу без розуміння його смислових зв’язків і логіки побудови. Механічним може бути як мимовільне, так і довільне запам’ятовування. Механічне запам’ятовування зумовлюється зазвичай надмірною складністю запам’ятовуваного матеріалу.

Логічне (смислове) запам’ятовування пов’язане з розумінням матеріалу, його смислових зв’язків, тому, поряд із мнемічними, цей вид запам’ятовування включає в себе розумові дії. Логічне запам’ятовування розвивається у зв’язку з розвитком мислення і мовлення.

ПСИХОЛОГІЧНА ЗАДАЧА 26

Дата добавления: 2015-05-22