Професійна музична культура. Вокальна музика 17-18 ст

. За доби козацтва в Україні набув поширення позацерковний духовний спів. Духовні пісні створювали відо мі культурні діячі, богослови й пись менники П. Беринда, Д. Туптало (Димитрій Ростовський), К. Транквіліон-Ставровецький, Ф. Прокопович та ін. Хоча музичний професіоналізм того часу розвивався переважно в надрах церковної музики, поступово в му зичному побуті зароджувалися й світські вокальні жанри — канти та псальми. Канти і псальми включали до репер туару мандрівні дяки, лірники, викону вали учні Києво-Могилянської акаде мії. Лірник зазвичай співав канти з хлопчиком. До нашого часу збереглося чимало рукописних співаників. Імена авторів пісень, що увійшли до них, найчастіше не відомі. їх створювали студенти, вчителі співу, регенти. Більшість пі сень у рукописних збірках записувала ся київським знаменем без зазначення темпу, розміру, характеру виконання. Інструментальний супровід узагалі не нотувався, його треба було імпровізу вати. Тому відтворити тогочасне зву чання досить складно. ХОРОВА КУЛЬТУРА Наприкінці XVI ст. виник новий хоровий жанр, що став провідним в українській професійній музиці козацької доби, - партесний концерт. Його становлення відбувалося під впливом стилю бароко. Концертність стала способом вияву контрастів, динамізму бо ротьби різних стихій. ТЕАТРАЛЬНА КУЛЬТУРА На XVII-XVHI ст. припадає період розвитку українського шкільного те атру. Він зародився у навчальних зак ладах - Києво-Могилянській академії, колегіумах, братських школах. У ті часи в межах вивчення обов"язкових предметів - поетики й риторики - уч нів навчали складати декламації, вір шовані панегірики у формі привітань, промов (плачів), послань на різні теми суспільного і шкільного життя. Часто вони приурочувалися до релігійних свят, днів пам"яті святих або відомих духовних осіб, військових перемог, приїзду до навчального закладу висо коповажних гостей тощо. Під час цере моній декламації зазвичай виголошу вали гуртом в урочистому напівнаспівному тоні. Інколи частиною такого те атралізованого дійства були діалоги, що складалися із запитань і відпові дей. Діалоги з елементами театраліза ції практикувалися також під час фі лософських диспутів та «орацій». У такій спосіб учні набували оратор ської майстерності. Декламації та діалоги - безпосеред нє джерело виникнення шкільної дра ми. Відповідно до програми навчання їх писали викладачі поетики. Проте учні не лише розігрували готові п"єси, а й брали участь у їх створенні. Під час канікул вони влаштовували «рек реаційні» вистави просто неба. Барокові риси шкільної драми виявились у контрастному зіставленні драматичного й комічного. Між акта ми серйозної шкільної драми, яку гра ли «книжною» мовою, з розважаль ною метою виконували веселі й жар тівливі інтермедії, написані доступ ною народною мовою. Сюжети інтер медій зазвичай зводилися до простих епізодів з народного побуту. Такими, наприклад, були сцена “іграніє свадьби” з «Олексія, чоловіка Божого», або бувальщин, дійовими особами яких виступали прості селяни, козаки.

Дата добавления: 2015-05-22