Тема 6. Міжнародна міграція робочої сили

6.1. Причини міжнародної міграції робочої сили.

6.2. Основні етапи міжнародної міграції.

6.3. Сучасні центри зосередження робочої сили.

6.4. Наслідки переміщення трудових ресурсів.

6.5. Регулювання міжнародних міграційних про­
цесів. Міжнародна Організація праці (МОП).

6.1. Причини міжнародної міграції робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили — це переміщення робо­чої сили з однієї країни в іншу. Вона включає два основні взаємопов'язані процеси: еміграційний та імміграційний.

Еміграція — це виїзд робочої сили з однієї країни в іншу.

Імміграція — це в'їзд робочої сили до приймаючої країни.

Рееміграція — повернення робочої сили в країну еміграції (на батьківщину).

Основні форми міграційних процесів:

• постійна міграція. Ця форма переважала до Першої світо­
вої війни і характеризувалася тим, що значні маси людей
назавжди покидали свої країни і переселялися на постійне
місце проживання до США, Канади, Австралії тощо. Пере­
селення у зворотному напрямку було незначним;

• тимчасова міграція, що передбачає повернення мігран­
тів на батьківщину по закінченні певного строку. З огля­
ду на це можна стверджувати, що сучасна трудова міг­
рація набула ротаційного характеру;

• нелегальна міграція, яка вельми вигідна підприємцям
країн-мігрантів, становлячи своєрідний резерв потрібної
їм дешевої робочої сили.

Рі^гзттг\г*ттт\сп\*/"л'патті тт*"ч^ггг*т/*т;г ^rT*T~*'iTTTr»x>TT'v т-*аг>лттчг»їт> тттг> ттот^от'тттта

ють національні кордони, утворюють міжнародний ринок праці, який функціонує у взаємозв'язку з ринками капіталу, товарів і послуг. Інакше кажучи, міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції.

Міжнародна міграція робочої сили зумовлена чинниками внутрішнього економічного розвитку кожної окремої країни і зовнішніми чинниками: станом міжнародної економіки зага­лом та економічними зв'язками поміж країнами. У певні пері­оди рушійними силами міжнародної трудової мобільності можуть виступати також політичні, військові, релігійні, націо­нальні, культурні, сімейні та інші соціальні чинники. Причини міжнародної трудової міграції можна також розуміти лише як конкретну сукупність названих чинників.

Традиційно (в неокласичній теорії) основною причиною міжнародної трудової міграції називають економічну причи­ну, пов'язану з масштабами, темпами та структурою накопи­чення капіталу, а саме:

1. Відмінності в темпах накопичення капіталу зумовлюють
відмінності сил зосередження або відштовхування робочої си­
ли в різних регіонах світового господарства, що в кінцевому
підсумку визначає напрямки переміщення цього чинника ви­
робництва між країнами.

2. Рівень і масштаби накопичення капіталу справляють
безпосередній вплив на рівень зайнятості працездатного насе­
лення і, отже, на розміри відносного перенаселення (без­
робіття), яке є основним джерелом трудової міграції.

3. Темпи і розміри накопичення капіталу, у свою чергу, до
певної міри залежать від рівня міграції. Ця залежність полягає

в тому, що порівняно низька заробітна плата іммігрантів і мож­ливість знизити оплату праці вітчизняним працівникам' дає змогу знизити витрати виробництва і тим самим збільшити нагромадження капіталу.

Такої самої мети досягають через організацію виробництва в країнах з дешевою робочою силою. Транснаціональні корпо­рації з метою прискорення накопичення капіталу використо­вують або рух робочої сили до капіталу, або переміщують свій капітал у праценадлишкові регіони.

4. Причиною переміщення робочої сили є зміни в структурі потреб і виробництва, зумовлені науково-технічним прогре­сом. Скорочення обсягу виробництва або ліквідація деяких застарілих галузей вивільняють робочу силу, яка шукає собі застосування в інших країнах. Отже, міжнародна трудова міг­рація — це, насамперед, форма руху відносно надлишкового населення з одного центру накопичений капіталу до іншого. У цьому полягає суть економічної природи трудової міграції та її головна причина.

Однак у міжнародну трудову міграцію втягуються не лише безробітні, а й частина працюючого населення. У цьому разі рушійним мотивом міграції виступає пошук вигідніших умов праці. Робоча сила переміщується з країн з низьким рівнем життя і заробітної плати у країни з вищим його рівнем. На­ціональні відмінності в заробітній платі є об'єктивною основою міграції праці.

Розглянуті причини можуть пояснити, головним чином, міг­рацію робочої сили з країн, що розвиваються, та країн з перехід­ною економікою або міграції з менш економічно розвинутих європейських країн до більш розвинутих. Але для пояснення міграції між США і Канадою, Англією і СПІА, усередині ЄС цьо­го недостатньо. У міграції між цими країнами велику роль віді­грають чинники гуманітарного, соціально-культурного, еколо­гічного, психологічного, правового, сімейного порядків.

Можливості трудової міграції розширюються в міру форму­вання єдиного світового економічного простору, зокрема ін­формаційного і транспортного.

6.2. Основні етапи міжнародної міграції

Історично міжнародне переміщення трудових ресурсів про­ходить чотири етапи.

І етап міжнародної міграції безпосередньо пов'язаний з про­мисловою революцією, яка здійснилась у Європі в останній

третині XVIII — середині XIX ст. Наслідком революції стало те, що накопичення капіталу стали супроводитися зростанням його органічної будови. Остання привела до утворення «віднос­ного перенаселення», що викликало масову міграцію з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії. Цим було за­початковано формування світового ринку праці. Формування світового ринку праці сприяло:

• економічному розвиткові в країнах імміграції, оскільки
задовольняло гостру потребу цих країн у трудових ресур­
сах в умовах високих темпів накопичення капіталу і від­
сутності резервів залучення робочої сили;

• колонізації малозаселених районів землі і втягуванню
в систему світового господарства нових країн.

II етап міжнародного переміщення трудових ресурсів охоп­
лює період з 80-х років XIX ст. до Першої світової війни.

У цей період значно зростають масштаби нагромадження ка­піталу, характерною рисою якого виступає посилення нерів­номірності цього процесу в форматі світового господарства.

Високий рівень концентрації виробництва і капіталу в пере­дових країнах (СІЛА, Великій Британії тощо) зумовлює підви­щений попит на додаткову робочу силу, стимулює імміграцію з менш розвинутих країн (відсталих країн Європи, з Індії, з Ки­таю тощо). За цих умов змінюється структура і кваліфікаційний склад мігрантів. На початку XX ст. основну масу мігрантів ста­новить некваліфікована робоча сила.

III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між
двома світовими війнами.

Особливість цього етапу — скорочення масштабів міжна­родної трудової міграції, зокрема міжконтинентальної міг­рації і навіть рееміграції з класичної країни-іммігранта США. Це було зумовлено такими причинами:

1) наслідки світової економічної кризи 1929-1933 pp., що
виявились у зростанні безробіття в розвинутих країнах і потре­
би й обмеження міграційних процесів;

2) замкнено-тоталітарний характер розвитку СРСР, який
виключив його з кола країн — емігрантів робочої сили.

IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпо­
чався після Другої світової війни і триває досі. Цей етап зумовле­
ний НТР, монополізацією міжнародних ринків праці й капіталу,
процесами інтернаціоналізації та інтеграції. Його характерні
риси:

• зростання внутрішньоконтинентальної міграції, зокрема
в Європі та Африці;

• зростання попиту з боку сучасного виробництва на висо­
кокваліфіковані кадри, виникнення нового виду трудо­
вої міграції, який дістав назву «відплив інтелекту»;

• посилення державного і міжнародного регулювання тру­
дової міграції.

На тлі довгострокових циклів відбуваються сплески (вибу­хи) міграції. Так, у 40-ві роки XIX ст. відбувся вибух еміграції з Ірландії у СІЛА внаслідок так званого картопляного голоду. На початку 80-х років XIX ст. широкомасштабна еміграція з Італії та Східної Європи до СІЛА була зумовлена спадом цін на європейську пшеницю. Перед Першою світовою війною, з початком економічного пожвавлення, посилилася міграція, що була перервана, власне, цією війною. Велика депресія та Друга світова війна помітно знизили рівень міграції. Після Другої гяітпипї яійтті потік мігрянтія яттояу ттогттпиягя ТТп-ттрр-ше, утворився усталений відплив висококваліфікованих фахівців до США і Канади. По-друге, збільшилися потоки бі­женців після повстання (1956) з Угорщини, В'єтнаму (1975) та Куби (1980). По-третє, посилилась еміграція з колишніх соцк-раїн після розпаду колишнього СРСР і припинення дії Вар­шавського договору. По-четверте, зі створенням ЄС та інших економічних об'єднань вільне пересування робочої сили між країнами стало потрібною умовою нормального функціювання світового господарства.

Наразі сформувалися такі напрямки міжнародної міграції робочої сили:

• міграція з країн, що розвиваються, до промислово розви­
нутих країн;

• міграція у межах промислово розвинутих країн;

• міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;

• міграція наукових працівників та кваліфікованих фа­
хівців із промислово розвинутих країн до країн, що роз­
виваються;

• міграція з колишніх соціалістичних країн до розвинутих
країн;

• міграція робочої сили в межах колишнього СРСР.

Дата добавления: 2015-05-22